Ухвала

від 26.02.2015 по справі 813/5210/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Справа № 876/9128/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2014р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕО-Компанія" до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

23.07.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕО-Компанія" (надалі - ТзОВ "АВЕО-Компанія") звернулося в суд з адміністративним позовом до відповідача - Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - Стрийська ОДПІ) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.07.2014 р. №0000312201.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено в акті перевірки жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання ТзОВ "АВЕО-Компанія" товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту. Зазначає, що правовідносини ТзОВ "АВЕО-Компанія" з його контрагентом мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, на підставі яких правомірно було сформовано як валові витрати так і валовий дохід, так і податковий кредит і податкові зобов'язання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2014р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 7; ЄДРПОУ 38693553) № 000032201 від 15.07.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що реальність операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган посилається на те, що господарські операції, які відображені ТзОВ "АВЕО-Компанія" в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, вони не мали реального характеру, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Відтак, апелянт просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 26.02.2015 року представник Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області заявив клопотання в порядку ст.55 КАС України та просив суд апеляційної інстанції замінити відповідача у справі Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області на Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

В обґрунтування заявленого клопотання представник Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області зазначив, що Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області є правонаступником Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, а відтак і належним відповідачем у справі.

Так, відповідно до ст.55 КАС України - у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне замінити сторону відповідача Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області її правонаступником - Стрийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, що ТзОВ "АВЕО-Компанія" зареєстроване 04.07.2007р. виконавчим комітетом Стрийської міської ради, запис відомостей до ЄДР від 06.07.2007р. №14171020000000632, ідентифікаційний код 35283278. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.07.2007р. Станом на 01.07.2014 року перебувало на обліку в Стрийській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Стрийською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "АВЕО-Компанія" з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Праймвей Трейдінг" (код ЄДРПОУ 38821765) за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., за результатами якої складено Акт від 01.07.2014р. №1033/22-01/35283278 у висновках якого зазначено, що ТзОВ "АВЕО-Компанія" порушено п.44.1. ст..44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі-ПК України), завищено податковий кредит в сумі 71210,00 грн., в т.ч. за січень 2014р. за рахунок відображення у податковому обліку документів по операціях з придбання ТМЦ та основних фондів, факт отримання яких від ТОВ "Праймвей Трейдінг" не доведено.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що за результатами перевірки не підтверджено придбання послуг по ланці постачання ТзОВ "Праймвей Трейдінг" ТзОВ "АВЕО-Компанія", оскільки відсутній актив його походження та рух в процесі здійснення господарської операції між її учасниками. Про факт відсутності реальності господарської операції по поставці послуг свідчать матеріали перевірки ТзОВ "Праймвей Трейдінг" проведеної ДПІ у Личаківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області, а саме Акт від 23.05.2014р. №190/22-04/38821765 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Праймвей трейдінг" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р." (надалі- Акт).

Також, в Акті Стрийської ОДПІ зазначено, що перевіркою встановлено відсутність факту одержання основних засобів та ТМЦ від ТОВ "Праймвей Трейдінг", що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Таким, чином господарські операції, які відображені ТзОВ "АВЕО-Компанія" в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного Стрийська ОДПІ дійшла висновку, що результати відображені в даних податкового обліку ТзОВ "АВЕО-Компанія" по ланці постачання ТОВ "Праймвей Трейдінг" - ТзОВ "АВЕО-Компанія" фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників операції, отже вони не мали реального характеру, а відтак позивачем завищено податковий кредит в сумі 71210, 00 грн. за січень 2014 року.

На підставі Акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014р. №0000312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 71210,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 17803,00 грн.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів виходить з наступних встановлених фактів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тому, надані позивачем письмові документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

Зокрема, із матеріалів справи слідує, що між ТзОВ "Праймвей Трейдінг" (Продавець) та ТзОВ "АВЕО-Компанія" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 001/2301 від 23.01.2014р., згідно якого ТзОВ "Праймвей Трейдінг" зобов'язується передати у власність ТзОВ "АВЕО-Компанія", а Покупець прийняти та оплатити рулонні пакувальні матеріали (фольгу), згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного Договору, крім того продаж товару здійснюється відповідно до заявок Покупця, в заявках обумовлюються асортимент, параметри матеріалів, їх кількість та особливості намоток. Продаж товару, що замовляється, здійснюється лише при наявності товару на складі Продавця. Оплата товару здійснюється Покупцем в гривнях шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок Продавця протягом трьох календарних місяців з моменту поставки Товару Покупцю. Моментом передачі партії Товару Покупцю є дата підписання Сторонами накладної на відповідну партію товару.

Відповідно до Додаткової угоди від 24.01.2014р., яка є невід'ємною частиною Договору №001/2301 від 23.01.2014р., місце передачі Товару: склад Продавця. Доставка (транспортування) Товару до місцезнаходження Покупця забезпечується Покупцем за власний рахунок.

Судом встановлено, що ТОВ "Праймвей Трейдінг" передав ТзОВ "АВЕО-Компанія" фольгу алюмінієву золоту з термолаком шир. 125мм на суму 61152,00 грн., в тому числі ПДВ 10192,00 грн., про що було складено видаткову накладну №1247 від 27.01.2014р., в якій зазначено номер довіреності відповідальної особи Підприємства за прийняття товару та податкову накладну №1247 від 27.01.2014р., згідно номенклатури якої "фольга алюмінієва золота з термолаком шир.125мм".

Також, із матеріалів справи вбачається, 20.01.2014 р. між ТОВ "Праймвей Трейдінг" (Продавець) та ТзОВ "АВЕО-Компанія" (Покупець) укладено Договір поставки №001/2001. Згідно умов даного Договору, Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця в обумовлені в даному Договорі терміни промислове обладнання згідно зі Специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказане обладнання і оплатити його. Ціна обладнання становить 366108,00грн. в тому числі ПДВ 61018,00 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Продавця протягом 3 місяців з моменту підписання Договору. Оплата може здійснюватись шляхом виставлення простого векселя або іншим способом за згодою сторін.

Відповідно до додаткової угоди до Договору №001/2001 поставки, від 24.01.2014р., яка є невід'ємною частиною Договору, поставка здійснюється на умовах - склад Продавця, де відбувається передача Обладнання. Приймання обладнання по кількості та якості здійснюється в день його передачі Покупцю відповідно до специфікації, що підтверджується підписанням видаткової накладної.

Згідно специфікації на поставку промислового обладнання від 20.01.2014р. ТОВ "Праймвей Трейдінг" зобов'язалось поставити ТзОВ "АВЕО-Компанія" бідистилятор, компресор гвинтовий, чиллер на суму 366108,00грн., в тому числі ПДВ 61018,00 грн., про що було складено видаткова накладна №1248 від 27.01.2014р., в якій зазначено номер довіреності відповідальної особи Підприємства за прийняття товару та податкова накладна №1248 від 27.01.2014 року. Згідно з платіжним дорученням №3767 від 20.02.2014р. ТзОВ "АВЕО-Компанія" була здійснена часткова оплата за обладнання на рахунок ТОВ "Праймвей Трейдінг" на суму 42726,00грн., в т.ч. ПДВ 7121,00 грн.

Крім того, для забезпечення виконання умов вищезгаданих Договорів, було укладено Договір-Замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.01.2014р. між ТзОВ "АВЕО-Компанія" та ФОП Ковалко М.О.

З товарно-транспортної накладної від 27.01.2014р.перевізником ФОП Ковалко М.О. на замовлення ТзОВ "АВЕО-Компанія" від ТОВ "Праймвей Трейдінг" було отримано вантаж: фольгу алюмінієву золоту з термолаком шир.125 мм, бідистилятор, компресор гвинтовий, чиллер, котрий був прийнятий відповідальною особою Підприємства, про що у товарно-транспортній накладній є відповідна відмітка.

Крім того, відповідно до Договору №02в про відступлення права вимоги (заміна кредитора) від 21.02.2014р., ТОВ "Праймвей Трейдінг" було передано право вимоги ТОВ "ЕКОЛАЙН-СТ" за Договором №001/2001поставки від 20.01.2014р. та Договром №001/2301 купівлі-продажу від 23.01.2014р. Отже, як встановлено з платіжних доручень №3755,3845,3843,3848,3874,3965 в рамках виконання даного договору Підприємством було здійснено відповідні платежі за отримані товари за Договорами.

Як наслідок, судом вірно встановлено, що факт здійснення поставки товарів за Договорами засвідчується належним чином оформленими Специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору, відповідність обсягів та асортименту товарів у специфікаціях видатковим накладним та податковим накладним, як первинно обліковими документами, в яких чітко вказуються асортимент, кількість та ціна товару, що товари надаються на виконання умов договору, укладеного між Підприємством та його контрагентами, і є достатньою підставою для твердження про відповідність цих документів вимогам Закону №996, та є підставою формування змін в податковому обліку по придбаних товарах.

Як вбачається з акта перевірки, розрахунки за поставлені товари та виконані роботи по вищезгаданих Договорах проводились сторонами у безготівковій формі та заборгованості по таких не має. З журналів-ордерів та оборотно-сальдових відомостей вбачається, що роботи надані Підприємству були проведені по бухгалтерському обліку.

За наслідком придбання ТМЦ ТзОВ "АВЕО-Компанія" також підписано Акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 03.02.2014 р., в яких номенклатура об'єкта відповідає переліку визначеному в Договорах,специфікації та видаткових накладних, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Тому, з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит та в порядку п.187.1 ПК України обов'язок сформувати податкові зобов'язання з ПДВ. Зазначені обставини дали право (обов'язок) позивачу відобразити суми ПДВ: податкові зобов'язання за січень 2014р., а також сформувати податковий кредит в сумі 71210,00грн. за спірний період.

Слід зазначити, що в підтвердження обставин реальності господарських операцій судом також взято до уваги діяльність позивача: ТзОВ "АВЕО-Компанія", як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2007 року, господарські операції, які досліджувались судом, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства:виробництво інших виробів з паперу та картону. Як це зазначено в акті перевірки, господарську діяльність Підприємство проводить за адресою Львівська область, м.Стрий, вул.Ю.Липи,будинок 6.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів. Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення нікчемних угод.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Як встановлено з акта перевірки від 01.07.2014року №1033/22-01/35283278 в основу висновків щодо нікчемності правочинів з ТзОВ "Праймвей Трейдінг" покладено Акт ДПІ у Личаківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.05.2014р. №190/22-04/38821765 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Праймвей Трейдінг" (код ЄДРПОУ 38821765) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р."

Дослідивши Акт перевірки, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акта іншого податкового органу. Висновки Акта перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ТзОВ "АВЕО-Компанія" не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків став Акт ДПІ у Личаківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.05.2014р. №190/22-04/38821765 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Праймвей Трейдінг" (код ЄДРПОУ 38821765) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.".

При цьому, судом встановлено, що вказаним Актом ДПІ у Личаківському районі м. Львова не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Праймвей Трейдінг". Окрім того, Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Тому, колегія суддів вважає, що такий Акт як доказ у справі судом не може братися до уваги, так як він не спростовує реальність господарських операцій, оскільки ним зафіксовано неможливість проведення зустрічної перевірки, а проведений аналіз господарської діяльності ТзОВ "АВЕО-Компанія" та його контрагента не узгоджується з повноваженнями податкового органу по факту неможливості проведення зустрічної перевірки. Висновки безтоварності можуть бути зроблені лише на підставі аналізу первинних документів, що не дотримано.

Слід зауважити, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки. Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданої господарської операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

Слід зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону.

Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Слід зазначити, що податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки.

Надавши правову оцінку матеріалам справи, наявним письмовим доказам та доводам сторін, що беруть участь у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що операції з придбання ТзОВ "АВЕО-Компанія" у ТзОВ "Праймвей Трейдінг" вищевказаних товарів мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2014р. по справі № 813/5210/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 02.03.2015 року.