Ухвала

від 26.02.2015 по справі 813/5861/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Справа № 876/9196/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 р. по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій,-

встановив:

20.08.2014 року позивач - Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (далі - УПФУ в Золочівському районі Львівської області) звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Золочівському районі Львівської області ( далі - ВВД ФСС НВ України в Золочівському районі Львівської області) про спонукання до вчинення дій.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що пунктом 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок) визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щомісячно на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять звірку витрат по особових справах потерпілих, про що складають відповідний акт.

Управлінням ПФУ в Золочівському районі Львівської області виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року на суму 907,14 грн., проте ВВД ФСС НВ України в Золочівському районі Львівської області не включило в акти звірки за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року зазначену суму, мотивуючи це тим, що зазначений нещасний випадок стався за межами України - в Росії, а тому зазначена сума не була відшкодована на централізованому рівні відповідачем УПФУ в Золочівському районі Львівської області. Позивач із цим твердженням не згідний, зазначає, що статтею 1 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення», підписаної 13.03.1992 року встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, у якій вони проживають, а статтею 3 Угоди встановлено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка здійснює пенсійне забезпечення.

Зазначений нещасний випадок на виробництві стався на території держави учасниці Угоди, ОСОБА_1 є громадянином України та проживає на її території, а отже пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва призначається за законодавством України і виплачується із коштів Пенсійного фонду України, а витрати понесені позивачем у зв`язку із виплатою зазначеної пенсії, підлягають відшкодуванню відповідачем згідно законодавства України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 р. адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Золочівському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій задоволено.

Стягнено з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області (м.Золочів, вул.І.Труша,2 ЄДРПОУ 25253727) на користь управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (м.Золочів, вул.Валова, 4; ЄДРПОУ 20859150) за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року виплачену суму пенсії гр. ОСОБА_1 у сумі 907 (дев'ятсот сім) грн. 14 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із норм ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХVI якою передбачено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема виплатити пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на підставі ст. 21 Закону № 1105-ХVI.

При цьому право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, в якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконання ним трудових обов'язків.

Крім цього, відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992р. пенсійне забезпечення держав учасниць цієї угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що витрати пов'язані із виплатою УПФУ у Золочівському районі Львівської області громадянину ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року підлягає до відшкодування за рахунок ФСС НВ України в Золочівському районі Львівської області, як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зокрема норми п.2 Порядку, оскільки ОСОБА_1 у 2004 році отримав травму на виробництві, працюючи в Росії на російському підприємстві, отже не був застрахований в Україні і на нього не поширювалося законодавство СРСР, оскільки у 2004 році таке вже не могло діяти.

Крім цього, ОСОБА_1 не виплачується страхове відшкодування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у відділенні його особової справи немає, оскільки наявна міжнародна Угода «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків», яка підписана 09.09.1994 року країнами СНД та ратифікована Україною і набула чинності на території України 06.10.1995 року, згідно якої відшкодування шкоди, спричиненої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров`я, здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої розповсюджувалося на працівника в момент отримання травми, іншого ушкодження здоров`я. Роботодавець, винний у спричиненні шкоди, здійснює її відшкодування у відповідності зі своїм національним законодавством.

Виходячи з цього, неможливо провести звірку витрат за особовою справою потерпілого, як це передбачено пунктом 5 Порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Так, з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХVI обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або вразі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Частина 2 статті 2 Закону № 1105-ХVI передбачає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема виплатити пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на підставі ст. 21 Закону № 1105-ХVI.

При цьому, право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, в якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконання ним трудових обов'язків.

Разом із цим, нормами ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-ХVI визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Так, враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105 XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Крім цього, за змістом пункту 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону № 1105- XIV обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 13.03.2014 року, від 25.03.2014 року та від 17.06.2014 року.

Слід зазначити, що доводи апелянта про неможливість включення відповідачем до актів звірки витрат із УПФУ виплаченої ОСОБА_1 суми пенсії у зв`язку із тим, що нещасний випадок стався поза межами України - в Росії, не можуть братись судом до уваги, оскільки статтею 1 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення», підписаної 13.03.1992 року встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, у якій вони проживають.

Статтею 3 Угоди встановлено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка здійснює пенсійне забезпечення.

Разом із цим, згідно з п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок), органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що витрати, пов'язані із виплатою Управлінням пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області громадянину ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Росії, за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року підлягає до відшкодування за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області, як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а вимоги УПФУ у Золочівському районі Львівської області про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 р. по справі № 813/5861/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено 03.03.2015 р.