Ухвала

від 25.02.2015 по справі 815/1293/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 р. Справа № 815/1293/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рав-Плюс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Рав-Плюс» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

19.02.2013 року ПП «Рав-Плюс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС, в якому, з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 07.05.2013р., просило суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо складання акту №6/22-0/35205996 від 18.01.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рав-Плюс» (код ЄДРПОУ 35205996 ) з питань господарських відносин із платником податків ПП «Прочер Компані» (код ЄДРПОУ 35050893 ) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року».

- зобов'язати відповідача утриматись від використання цього неправомірного акту №6/22-0/35205996 від 18.01.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що висновки спірного акту щодо неможливості проведення зустрічної звірки є неправомірними, невідповідають дійсності і фактичним обставинам та не можуть бути в подальшому використані відповідачем при проведенні наступних перевірок.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ПП «Рав - Плюс» - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ПП «Рав-Плюс» 05.06.2013 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, який заперечували проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В шрудні 2012 року ревізорами ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ПП «Рав-Плюс» з питань господарських відносин з платником податків ПП «Прочер Компані» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

При цьому в ході організації проведення зустрічної звірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин вжито такі заходи:

- 29.12.2012 року за №17806/10/15-2 підприємству направлено запит про необхідність надання пояснень щодо здійснення господарських операцій, отримання товарів (робіт, послуг), законності декларування податкового кредиту та його документальне підтвердження;

- 09.01.2013 року за №1 складено акт відсутності платника за юридичною адресою;

- 10.01.2013 року за №284 направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податків до ВПМ Білгород-Дністровської ОДПІ;

- 16.01.2013 року за №185/07-013 ВПМ Білгород-Дністровської ОДПІ складено довідку про відсутність за місцезнаходженням платника податків.

Проведеними аналізом встановлено, що основним джерелом формування податкового кредиту з ПДВ ПП «Рав Плюс» є підприємство «групи ризику» ПП «Прочер Компані».

З відповідей на запити ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області встановлено що ПП «Рав Плюс» не має рухомого та не рухомого майна.

Також до теперішнього часу не встановлено місцезнаходження керівника підприємства ПП «Рав Плюс» ОСОБА_1, а встановлений засновник ОСОБА_2 відмовився давати будь-які пояснення.

Окрім того, на запит ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС від 29.12.2012 року позивачем надано: договір купівлі-продажу товарів б/н від 01.08.2012 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року, податкові накладні по ПП «Прочер Компані» за жовтень 2012 року.

Відповідно до висновку ВПМ Білгород-Дністровської ОДПІ встановлено, що ПП «Рав Плюс» у жовтні 2012 року здійснило закупівлю товару у ПП «Прочер Компані», а саме: одягу чоловічого, який в подальшому не був реалізований, що підтверджено первинними документами які були надані підприємством до ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області 14.12.2012 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та той факт що на підприємстві відсутні залишки товару, придбаного у ПП «Прочер Компані», податковим органом зроблено висновок про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та факт безтоварного здійснення угоди по придбанню товару у ПП «Прочер Компані», по якому, до того ж, провести зустрічну звірку неможливо у зв'язку із відсутністю даного підприємства за місцезнаходженням.

Не погоджуючись з вказаними вище діями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій податкового органу та відповідно, з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Як слідує зі змісту п.п.62.1.3. п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

У відповідності ж до приписів п.73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків; зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

При чому, механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок безпосередньо визначається «Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2010 року №1232.

Так, відповідно до положень п.3 зазначеного Порядку №1232, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Далі, згідно із п.4 цього ж Порядку, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Також, п.6 вказаного Порядку №1232 встановлено, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом 1-го місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту ) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Слід також зазначити, що п.7 Порядку №1232 закріплена аналогічна норма що і у п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, а саме, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Отже, з вказаних вище норм діючого податкового законодавства вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Згідно п.4.4 наказу ДПА України від 22.04.2011р. №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою) складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що 18.01.2013 року ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС складено акт №6/22-0/35205996 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Рав-Плюс» (код ЄДРПОУ 35205996) з питань господарських відносин із платником податків ПП «Прочер Компані» (код ЄДРПОУ 35050893) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року».

Як видно з матеріалів справи, позивач в своєму позові вказує на відсутність у податкового органу законних підстав для таких висновків, а тому такі дії є неправомірними і порушують його права та інтереси. Тобто, порушення своїх прав та інтересів позивач пов'язує саме зі змістом акту його перевірки.

Проте, як вбачається зі змісту Інформаційного листа ВАС України від 27.07.2010 року №1145/11/13-10, обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Так, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок ) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності ). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1. ст.86 ПК України ).

При цьому, рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником ) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності ).

Процедура ж розгляду заперечень на акт перевірки та порядок оформлення висновку за результатами їх розгляду встановлюється ч.6 р.IV «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року за №34/18772.

Відповідно до приписів цього Порядку, за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Отже, за вказаних обставин, проведення перевірки, формування та оформлення висновків за результатами її проведення у формі акту є функціональним обов'язком ДПІ, закріпленим законодавчо.

До того ж, слді зазначити, що при проведенні перевірки та складанні акту перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за своїм внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які, на його думку, мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об'єкту перевірки, відображати своє бачення того, що для цілей застосування у податковому обліку відповідних наслідків певні угоди на його думку є безтоварними, та за процедурою може відображати ці висновки в акті перевірки, що, однак, само по собі не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, не робить ці угоди автоматично недійсними та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. із сплати податків ).

Правове значення має тільки конкретне рішення (податкове повідомлення-рішення ) податкового органу, прийняте на підставі висновків акту перевірки, яке, в свою чергу, покладає на платника податків певні обов'язки. Але, в даному випадку, таке рішення відносно підприємства позивача ДПІ не приймалося.

Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій податкового органу, в зв'язку із чим, у задоволенні даного позову дійно необхідно відмовити у повному обсязі.

Що ж стосується тверджень позивача про те, що ДПІ не має права використовувати акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Рав Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року» як податкову інформацію, то суд апеляційної інстанції, як і окружний суд, не може взяти їх до уваги, оскільки відповідно до п.74.2 ст.74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, в даному випадку, діяв правомірно, в межах наданих повноважень та на підставі закону, а тому, рішення суду 1-ї інстанції є законним та обґрунтованим.

До того ж, слід вказати й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рав-Плюс» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко