Постанова

від 03.03.2015 по справі 911/2847/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа№ 911/2847/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Яцюти Г.С.

за участю представників:

від позивача: Ковтун А.В. - представник за довіреністю від 10.12.2014 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком»

на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2014 року

у справі № 911/2847/14 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ Лайф»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком»

про стягнення 4 087 454, 11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» про стягнення 4 087 454, 11 грн. заборгованості за кредитним договором від 14.03.2007р. № 66/07.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачем та ЗАТ АК «Промінвестбанк» було укладено кредитний договір від 14.03.2007р. №66/07 із змінами і доповненнями, за яким відповідач отримав кредитні кошти та зобов'язався у строк, передбачений договором, повернути кошти та сплатити проценти. 26.11.2010 року між банком ПАТ АК «Промінвестбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ Лайф» укладено договір про відступлення права вимоги № 39/120, за яким право вимоги до позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» перейшло до позивача. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року, якою частково скасовано рішення господарського суду Київської області від 21.06.2011 року у справі № 23/066-11, встановлено факт надання кредитних коштів, факт невиконання позичальником зобов'язань по кредиту, факт переходу права вимоги до позивача а також факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом та процентами. Разом із тим, 09.11.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору, яким сторонами зафіксовано суму боргу 13 717 154,11 грн. та встановлено новий графік погашення заборгованості з кінцевим терміном погашення кредиту до 31.04.2014 року. Позивач стверджує, що відповідач графіку платежів не дотримувався, заборгованість у встановлений строк не погасив, та просить стягнути з відповідача залишок заборгованості у сумі 4 087 454, 11 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2014 року у справі № 911/2847/14 позовні вимоги задоволенні частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 007 454, 11 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з наданих матеріалів справи вбачається, що у справах № 23/066-11 та № 911/2847/14 беруть участь одні і ті ж самі сторони, предметом спору є та ж сама правова вимог про стягнення коштів за кредитним договором № 66/07 від 14.03.2007 року, підставою позову в обох випадках є невиконання відповідачем зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором. А тому, суд першої інстанції повинен був на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що 18.06.2013 року була здійснена часткова оплата у розмірі 100 000, 00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 02.12.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2014 року заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/26187/14 за позовом ТОВ «Геліком ЛВ» про визнання недійсним договору про внесення змін № 1 від 09.11.2012 року до кредитного договору № 66/07 від 14.03.2007 року. Клопотання мотивоване тим, що підставою винесення 25.09.2014 року рішення Господарського суду Київської області у даній справі є спір, що виник між ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» та ТОВ «Геліком ЛВ» на підставі укладеного між сторонами договору про внесення змін № 1 від 09.11.2012 року до кредитного договору № 66/07 від 14.03.2007 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2014 року заперечував проти заявленого клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 02.12.2014 року оголошена перерва до 09.12.2014 року.

05.12.2014 року представник відповідача через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи, а в судовому засіданні 09.12.2014 року підтримав дане клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2014 року заперечував проти поданого клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/26187/14 за позовом ТОВ «Геліком ЛВ» до ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» про визнання недійсним договору про внесення змін № 1 від 09.11.2012 року до кредитного договору № 66/07 від 14.03.2007 року.

04.02.2015 року позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із клопотанням про поновлення провадження у справі № 911/2847/14 у зв'язку із прийняттям Господарським судом міста Києва у справі № 910/26187/14 рішення від 22.12.2014 року про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.03.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.03.2015 року зазначив, що не заперечує проти апеляційної скарги в частині стягнення із відповідача оплачених 100 000, 00 грн., однак в іншій частині просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 03.03.2015 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» (надалі - позичальник) та Закритим акціонерним товариством Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (надалі - банк) укладено кредитний договір №66/07, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 145 000 00, 00 грн. на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 16 процентів річних (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в день, що передує попередньому робочому дню за період з першого по останній календарний день звітного місяця та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день місяця. При погашенні кредиту проценти нараховуються в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п.2.2 цього договору та сплачуються на протязі 2 банківських днів з дати їх нарахування.

Відповідно до п. 4.2.2 договору позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Згідно з п. 4.3.4 договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки передбачених цим договором, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно умов цього договору.

30.01.2008р. між банком та відповідачем укладено договір за №31-66/07-1/08 про внесення змін до кредитного договору №66/07 від 14.03.2007, за умовами якого сторони змінили графік повернення кредиту з поквартальним погашенням до 25.03.2012р.

16.05.2008р. між банком та відповідачем укладено договір за №146-66/07-2/08 про внесення змін до кредитного договору №66/07 від 14.03.2007, відповідно до якого сторони підвищили розмір процентної ставки за користування кредитом до 18 % річних.

27.02.2009р. між банком та відповідачем укладено договір за №17-66/07-3/09 про внесення змін до кредитного договору №66/07, згідно з яким пункти 2.1, 2.2, 3.2, 3.5 та 3.10 кредитного договору сторонами викладено в наступній редакції: "внести зміни до п. 2.1 Замінити цифри та слова: 14 500 000, 00 грн., на залишок заборгованості по кредиту в розмірі 14396566,61 грн.".

Внесено зміни до п. 2.2 абзац перший - повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: березень 2009 року - лютий 2010 року - по 25000,00 гри. щомісячно; березень 2010 року - лютий 2012 року - по 580000,00 грн. щомісячно; 25 березня 2012 року - 176566,61 грн.

Внесено зміни до п. 3.2 абзац перший: "проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 21 % річних. Забезпечено переведення до 15.04.2009 грошових потоків на відкриті в Промінвестбанку рахунки не менше частки кредитів, а в разі невиконання цих умов процентна ставка встановлюється в розмірі 24 % річних".

Пункт 3.5 викладено в такій редакції: "у випадку порушення позичальником термінів погашення кредитів хоча б за одним із кредитних договорів, банк має право встановлювати процентну ставку за користування кредитом на рівні 26 % річних та вимагати дострокового погашення заборгованості по всіх кредитах".

При цьому, 26.11.2010 року між первісним кредитором - Закритим акціонерним товариством Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та новим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ Лайф» укладено договір відступлення права вимоги № 39/120, за умовами якого новий кредитор набув право вимагати від боржника - ТОВ «Геліком» виконання зобов'язань за кредитним договором від 14.03.2007р. № 66/07 разом із договорами про внесення змін до нього, а саме в обсягу 14 096 566, 61 грн. кредитних коштів, отриманих боржником згідно кредитного договору та 870 587,50 грн. процентів, нарахованих станом на дату підписання договору про відступлення права вимоги.

Пунктом 1.4 договору про відступлення права вимоги встановлено, що до нового кредитора переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора за кредитним договором.

В 2011 році ТОВ «ІЗІ Лайф» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ «Геліком» заборгованості за кредитом в сумі 14 967 154, 11 грн., в тому числі 14 096 566, 61 грн. заборгованості по кредиту, та 870 587, 50 грн. процентів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2011 року у справі № 23/066-11 частково скасовано рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2011 року, позов ТОВ «ІЗІ Лайф» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Геліком» на користь ТОВ «ІЗІ Лайф» 9 000 000, 00 грн. заборгованості по кредиту та 870 587,50 грн. заборгованості по процентам.

Приймаючи вказану постанову, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати кредиту та відсотків у строки, передбачені договором, а також що у зобов'язанні, заснованому на кредитному договорі, відбулась заміна сторони - кредитора, відповідно позивач за договором про відступлення права вимоги набув право вимоги до відповідача в обсягу та на умовах, передбачених кредитним договором. Між тим, позивачем не було дотримано порядку дострокового стягнення кредиту в порядку ст.1050 ЦК України та пункту 4.3.4 Кредитного договору. Враховуючи, що доказів направлення вимоги про дострокове повне погашення кредиту подано не було, а строк остаточного повернення кредиту 25.03.2012 року не настав, судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги ТОВ «ІЗІ Лайф», стягнуто заборгованість по кредиту в розмірі 9 000 000, 00 грн. станом по травень 2011 р. включно та заборгованість по процентам в сумі 870 587, 50 грн., розраховану станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги від 26.11.2010 року № 39/120.

З матеріалів справи вбачається, що у період з січня 2012 року по жовтень 2012 року відповідач у добровільному порядку сплатив позивачу частину заборгованості стягнену на підставі постанови КАГС від 13.11.2011 року у справі № 23/066-11, всього на 1 250 000, 00 грн., а саме сплатив платіжними дорученнями: від 31.01.2012р. №1671 суму 50 000, 00 грн.; від 29.02.2012р. №2449 суму 100 000, 00 грн.; від 27.03.2012р. №2566 суму 100 000, 00 грн.; від 04.05.2012р. №2826 суму 130 000, 00 грн.; від 07.05.2012р. №2837 суму 70 000, 00 грн.; від 29.05.2012р. № 3039 суму 150 000, 00 грн.; від 30.05.2012р. №3058 суму 50 000, 00 грн.; від 30.07.2012р. № 3556 суму 200 000, 00 грн.; від 27.08.2012р. №3736 суму 30 000, 00 грн.; від 28.08.2012р. №3746 суму 50 000, 00 грн.; від 29.08.2012р. № 3754 суму 10 000, 00 грн.; від 31.08.2012р. №3765 суму 110 000, 00 грн.; від 27.09.2012р. №3945 суму 160 000, 00 грн.; від 01.10.2012р. № 3952 суму 40 000,00 грн.;

09.11.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору № 66/07 від 14.03.2007р., яким сторони погодили, що на дату укладення даного договору №1 заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 717 154,11 грн.

Також вказаним договором сторони встановили новий графік погашення зазначеної заборгованості з кінцевим терміном погашення кредиту 31.04.2014р., а саме встановили, що відповідачем має бути сплачено: до 30.11.2012р. - не менше 8 500 000, 00 грн.; до 31.12.2012р. - не менше 400 000, 00 грн.; до 31.03.2013р. - не менше 250 000, 00 грн.; до 30.06.2013р. - не менше 1 100 000, 00 грн., до 30.09.2013р. - не менше 1 800 000, 00 грн.; до 31.12.2013р. - не менше 950 000, 00 грн.; до 30.03.2014р. - не менше 500 000, 00 грн.; до 30.04.2014р. - не менше 217 154, 11 грн.

При цьому, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вказана сума заборгованості визначена та погоджена сторонами виходячи з наступного: 14 096 566,61 грн. (повна сума кредиту, остаточний строк повернення якого настав 25.03.2012р. згідно договору про внесення змін № 17-66/07-3/09 до кредитного договору від 27.02.2009р.) плюс 870 587,50 грн. (проценти по кредиту, нараховані станом на дату укладення договору відступлення права вимоги 06.11.2010р.) мінус 1 250 000,00грн. (часткове погашення заборгованості від січня 2012р. по дату укладення договору про внесення змін №1 від 09.11.2012р.) = 13 717 154,11 грн.

Вподальшому, як зазначає позивач, відповідач в повному обсязі свої зобов'язання за вказаним договором про внесення змін №1 від 09.11.2012 року виконав не в повному обсязі, заборгованість сплатив лише частково в сумі 9 629 700, 00 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії банківських виписок, а саме сплатив платіжними дорученнями: від 23.11.2012р. № 4310 та № 4311 суму 2 400 000, 00грн.; від 26.11.2012р. № 4313, № 4314 та № 4315 суму 2 500 000, 00 грн.; від 27.11.2012р. № 4321 та № 4322 суму 2 400 000, 00 грн.; від 28.11.2012р. №4337 суму 1 200 000, 00 грн.; від 28.12.2012р. № 4459 суму 200 000, 00 грн.; від 21.01.2013р. № 4479 суму 150 000, 00 грн.; від 25.04.2013р. № 4907 суму 50 000, 00 грн.; від 13.05.2013р. №4996 суму 50 000, 00 грн.; від 22.05.2013р. №5079 суму 25 000, 00 грн.; від 30.05.2013р. №5121 суму 7 365, 00 грн.; від 07.06.2013р. №5187 суму 50 000, 00 грн.; від 12.06.2013р. №5211 суму 50 000, 00 грн.; від 19.06.2013р. №5271 суму 67 635, 00 грн.; від 08.07.2013р. №5413 суму 50 000, 00 грн.; від 10.07.2013р. №5471 суму 30 000, 00 грн.; від 11.07.2013р. №5490 суму 20 000, 00 грн.; від 30.08.2013р. № 5878 суму 10 000, 00 грн.; від 03.09.2013р. №5900 суму 10 000, 00 грн.; від 14.10.2013р. №6208 суму 30 000, 00 грн.; від 16.10.2013р. №6234 суму 70 000, 00 грн.; від 18.10.2013р. № 6268 суму 30 000, 00 грн.; від 21.10.2013р. №6277 суму 10 000, 00 грн.; від 23.10.2013р. №6297 суму 10 000, 00 грн.; від 20.03.2014р. № 327 суму 20 000, 00 грн.; від 31.03.2014р. № 393 суму 5 000, 00 грн.; від 02.04.2014р. № 402 та № 404 суму 13 000, 00 грн.; від 03.04.2014р. № 420 суму 5 000, 00 грн.; від 04.04.2014р. № 434 та №439 суму 10 000, 00 грн.; від 07.04.2014р. №443 суму 5 000, 00 грн.; від 11.04.2014р. № 465 суму 12 000, 00 грн.; від 14.04.2014р. № 475 суму 5 000, 00 грн.; від 15.04.2014р. № 482 суму 10 000, 00 грн.; від 23.04.2014р. № 544 та № 553 суму 10 000, 00 грн.; від 25.04.2014р. № 565 суму 10 000, 00 грн.; від 07.05.2014р. № 630 та № 631 суму 20 000, 00 грн.; від 16.05.2014р. №718 суму 10 000, 00 грн.; від 12.05.2014р. № 648 суму 14 700, 00 грн.; від 19.05.2014р. № 739 суму 25 000, 00 грн.; від 27.05.2014р. № 810 та № 814 суму 35 000,00 грн.

Беручи до уваги зазначене, позивач звернувся до суду першої інстанції про стягнення з відповідача залишку несплаченої заборгованості у сумі 4 087 454, 11 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно із поданих позивачем копій банківських виписок та акту звірки розрахунків №1 від 15.09.2014 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох сторін, судом встановлено, що відповідачем додатково сплачено 80 000, 00 грн., а саме сплачено платіжними дорученнями: від 12.06.2014р. № 879 та № 896 суму 60 000, 00 грн.; від 13.06.2014р. № 902 суму 20 000,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково в сумі 4 007 454, 11 грн.

Водночас, колегія суддів не повністю погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, як вбачається із доданого до матеріалів справи акту звірки розрахунків №1 від 15.09.2014 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох сторін, судом першої інстанції не було досліджено питання щодо вказаної в акті часткової оплати на суму 100 000, 00 грн., здійсненої відповідачем 18.06.2013 року.

Суд першої інстанції не перевірив зазначений в акті факт та не витребував у сторін докази здійсненої проплати.

Так, колегією суддів встановлено, що на підставі платіжного доручення № 5259 від 18.06.2013 року відповідач оплатив позивачу 100 000, 00 грн. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 907 454, 11 грн.

Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що укладений 09.11.2012 року між ТОВ «ІЗІ Лайф» та ТОВ «Геліком» договір про внесення змін №1 до кредитного договору № 66/07 від 14.03.2007 року за правовим змістом є новацією боргу, тобто зобов'язання відповідача за кредитним договором, які були предметом розгляду у справі Господарського суду Київської області № 23/066-11 (в тому числі і додаткові зобов'язання) припинилися за домовленістю сторін шляхом заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

У зв'язку з цим у суду відсутні підстави стверджувати, що спір між сторонами з того самого предмету з тих самих підстав був вирішений господарським судом у справі № 23/066-11, оскільки позов у справі № 911/2847/14 заявлений з інших підстав - на підставі укладеного сторонами 09.11.2012 року договору про внесення змін №1 до кредитного договору № 66/07 від 14.03.2007 року.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції, оскільки новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання. Як правило, воно відрізняється від попереднього своїм змістом (характером прав і обов'язків, їх об'ємом, порядком виконання тощо). Так, наприклад, ст. 1053 ЦК України передбачає можливість за домовленістю сторін трансформування боргу, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, в позикове зобов'язання.

Водночас, сторони не можуть припинити первісне зобов'язання в частині стягнення 9 000 000, 00 грн. заборгованості по кредиту та 870 587,50 грн. заборгованості по сплаті процентів, оскільки дана заборгованість встановлена рішенням суду, яке є обов'язкове для виконання та порядок його виконання встановлюється Законом України «Про виконавче провадження».

В даному випадку, уклавши договір про внесення змін № 1 до кредитного договору, сторони змінили лише порядок оплати заборгованості за кредитним договором. Саме ж зобов'язання (оплата заборгованості за кредитним договором) не змінилося.

Отже, укладений між сторонами договір про внесення змін № 1 до кредитного договору не є новацією у розумінні ст. 604 ЦК України.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що предметом розгляду справ № 23/066-11 та № 911/2847/14 є одні і ті ж самі вимоги, між тими ж сторонами та з тих же підстав, а тому суд повинен був припинити провадження у справі № 911/2847/14, є необґрунтованими.

Так, як зазначалося вище, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2011 року у справі № 23/066-11 частково скасовано рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2011 року, позов ТОВ «ІЗІ Лайф» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Геліком» на користь ТОВ «ІЗІ Лайф» 9 000 000, 00 грн. заборгованості по кредиту за період з березня 2009 року по травень 2011 року та 870 587,50 грн. заборгованості по процентам. У задоволенні позовних вимог щодо повернення кредиту у сумі 5 096 566, 61 грн. було відмовлено, оскільки строк їх повернення не настав.

Вподальшому, як встановлено вище відповідачем було сплачено 1 250 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата заборгованості згідно постанови КАГС» та 9 809 700, 00 грн. з призначенням платежу «оплата заборгованості згідно із договором про внесення змін №1 до кредитного договору № 66/07 від 14.03.2007 року».

При цьому, п. 3.8 кредитного договору сторони передбачили, що за наявності заборгованості по кредиту та/або процентах за користування ним, сторони встановлюють наступну чергу погашення позичальником заборгованості: в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк проценти; в другу чергу сплаті підлягають нараховані проценти, строк сплати яких ще не сплинув; в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом; в четверту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим договором.

Відповідно до 3 договору про внесення змін №1 до кредитного договору № 66/07 від 14.03.2007 року встановлено, що проценти по сумі заборгованості в означений період її погашення не нараховуються.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що сплативши заборгованість на загальну суму 11 059 700, 00 грн., відповідач в повному обсязі погасив у добровільному порядку заборгованість стягнену з нього на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2011 року у справі № 23/066-11.

Разом з тим, заборгованість, яку позивач просить стягнути у даній справі не була стягнена на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2011 року у справі № 23/066-11, оскільки строк повернення кредитних коштів ще не настав.

Враховуючи зазначене, твердження відповідача, що в справах № 23/066-11 та № 911/2847/14 розглядаються позовні вимоги із тих же підстав є необґрунтованими, оскільки в даному випадку строк повернення кредитних коштів вже настав.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 3 907 454, 11 грн., а рішення суду першої інстанції змінні у зв'язку із неврахуванням місцевим господарським судом оплати на суму 100 000, 00 грн. В іншій частині рішення залишається без змін.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком» на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2014 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2014 року у справі № 911/2847/14 змінити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 127/1, ідентифікаційний код 30889103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 92/1, ідентифікаційний код 35379813) 3 907 454, 11 грн. (три мільйони дев'ятсот сім тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні одинадцять копійок) боргу, 69 864, 48 грн. (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні сорок вісім копійок) судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 92/1, ідентифікаційний код 35379813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 127/1, ідентифікаційний код 30889103) 1 607, 76 грн. (одна тисяча шістсот сім гривень сімдесят шість копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 911/2847/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко