Постанова

від 09.02.2015 по справі 808/1/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року Справа № 808/1/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Спец Пром"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 № 00040222121,-

за участі представників сторін:

від позивача - Плечун М.А. (довіреність від 15.08.2014),

від відповідача - Радова С.О. (довіреність № 8/10/10-017 від 05.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Спец Пром" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 № 0004022212 та, відповідно, скасування зазначеного повідомлення-рішення від 15.12.2014 № 0004022212, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 180187 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 90093,50 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 27.01.2015. Розгляд справи було відкладено на 02.02.2015. В судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2015.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що по-перше, у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Реал Коммерс" та ТОВ "Тревелко-Груп". Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Включення ТОВ "Тех Спец Пром" сум ПДВ за червень-липень 2014р. в розмірі 180187,00 грн. до складу податкового кредиту підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані згідно п.201.1 ст.201 ПК України, банківськими виписками про перерахування коштів, а також актами прийому-здачі виконаних робіт по Договорам та самими Договорами.

По-друге, чинним законодавством не встановлено обов'язковість платника податків при веденні бухгалтерського обліку зберігання у себе оригіналу чи навіть копії сертифікату на поставлену продукцію. Вказані сертифікати були поставлені на ТОВ "Тех Спец Пром" разом з продукцією в одному екземплярі і цей же екземпляр сертифікату був направлений разом з продукцією при його продажі.

По-третє, податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Всі операції ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" з ТОВ "ТРЕВЕЛКО - ГРУП" та ТОВ "РЕАЛ КОММЕРС" у липні 2014 року дійсно було проведені на суму до 10 000 грн. ПДВ. тому за законом податкові накладні видані на такий товар не підлягають реєстрації в єдиному реєстру податкових накладних.

По-четверте, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, дії щодо винесення податкового повідомлення-рішення протиправним і, відповідно, просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що податковий кредит має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Реал Коммерс" та ТОВ "Тревелко-Груп".

Перевіряючі дійшли висновків, що підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тому, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права позивача на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 09.02.2015 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими частково та такими, що, відповідно, підлягають частковому задоволенню, в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Спец Пром" з питання дотримання вимог податкового законодавства з з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Тревелко - Груп" у липні 2014 та ТОВ "Реал Коммерс" у червні - липні 2014, за результатами якої складено акт перевірки від 20.11.2014 № 1560/08-22-21-01/38461456.

Перевіркою встановлено порушення пп.14.1.181. п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 231397 грн., у т.ч. по періодам: липень 2014р. у сумі 180187,20 грн.

15.12.2014 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення за № 004022212, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання ТОВ "Тех Спец Пром" на 270 280, 5 грн., яке включає податок на додану вартість в сумі 180 187 грн. та штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 90 093, 5 грн.

Як свідчать матеріали справи та пояснював представник відповідача в ході судового розгляду, висновки перевірки базують на наступному:

"В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Спец Пром" було встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 180187 грн.

До перевірки надано договір поставки № 3006/14-01 від 30.06.2014, укладений між ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" та ТОВ "Тревелко - Груп" на постачання товару, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні.

В ході перевірки, підприємством ТОВ "ТСП" було надано пояснення директора та головного бухгалтера, згідно листа № 135 від 14.11.2014 року, мовою оригіналу:

"Предоставить данные по движению и остаткам сч. 281 "Товары на складе", сч. 361 и сч.631 на данный момент не имеет возможности, в связи с тем, что на момент проведения выездной проверки от 11.11.2014 года произошел сбой программы ведения бухгалтерского учета 1С. Данные восстанавливаются в компьютерном отделе.

Расчет с контрагентом ООО "Реал -Комерс" на сегодняшний день не произведен."

Також до перевірки надано договір поставки № 2006/2014/2014 від 20.06.2014, укладений між ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" та ТОВ "Реал Комерс".

Сертифікати якості до перевірки по зазначеним договорам не надавались.

Від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було отримано податкову інформацію (акт від 12.09.2014 № 2109/26-59-22-08/37728527 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТРЕВЕЛКО-ГРУП" (код за СДРПОУ 37728527), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.) про таке:

відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції

відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал;незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад;відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій),у тому числі: неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

Згідно Бази даних "Податковий Блок" та податкової звітності підприємством ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" у липні 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "ТРЕВЕЛКО-ГРУП" (код СДРПОУ 37728527) було задекларовано суму податкового кредиту 310752,83 грн., згідно Декларації з ПДВ за липень 2014 року № 9048636767'від 20.08.2014 року. Підприємством ТОВ "ТРЕВЕЛКО-ГРУП" (код СДРПОУ 37728527) у липні 2014 року було задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" на суму 241140,58 грн., згідно Декларації з ПДВ № 9048654412 від 20.08.2014 року.

ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" було проведену заміну контрагента ТОВ "ТРЕВЕЛКО-ГРУП" (код СДРПОУ 37728527) у липні 2014 року на суму ПДВ 69352,25 грн. на ТОВ "РЕАЛ КОММЕРС" (код СДРПОУ 38765643) у липні 2014 року на суму ПДВ 69352,25 грн.

ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" було подано уточнюючий розрахунок за липень 2014 року № 9063090886 від 31.10.2014 року, та Додаток 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5У від 31.10.2014 року № 9063090883, в якій міняється дата складання податкових накладних. Підприємством ТОВ "РЕАЛ КОММЕРС" (код СДРПОУ 38765643) розрахунком коригування сум податку на додану вартість № 9060696763 від 20.10.2014 року до Декларації з ПДВ № 9060696762 від 20.10.2014 року за вересень 2014 року були відкориговані податкові зобов'язання за червень 2014 року на суму ПДВ 69352,25 грн.

Враховуючи те, що згідно з порядком ведення бухгалтерського обліку, де є обов'язок підприємства складати первинні документи під час здійснення господарських операцій, або одразу після їх завершення враховуючи обов'язок формувати податкову звітність лише на підставі первинних документів, вбачається, що у липні 2014 ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" постачалися одні й ті самі товари, від різних контрагентів, але на одну й ту саму суму.".

З огляду на викладене слідує, що підставами донарахування сум податку на додану вартість стали первинні документи виписані ТОВ "РЕАЛ КОММЕРС" та ТОВ "ТРЕВЕЛКО-ГРУП" на адресу позивача, на підставі вчинених нікчемних правочинів. Така позиція сформована на підставі посилань на матеріали проведених податковими органами перевірок зазначених контрагентів.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Однак, за приписами п.14.1.18, п.14.1.181 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.3. ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ). Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПКУ). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8. ст.201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ).

Підпунктом 198.6 п.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 10.1. Наказу ДПАУ № 1002 від 24.12.2010р. "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" зазначено, що придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а також інших подібних документів.

Отже, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку-покупця, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, безспірно позбавляють покупця права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів, отримання послуг - таких як обов'язкова сплата постачальниками сум податку до бюджету, у т.ч. по ланцюгу постачання товару (послуг) тощо, у Податковому кодексі України не передбачено.

Таким чином, податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/отримання ним товару, та повинен підтверджуватися податковою накладною.

Виконання вищевказаних договорів відбувалося за первинними документами, наданими до перевірки та описаними в акті перевірки. За отримані товари та виконані роботи ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" сплатило кошти, що підтверджується відповідними платіжними документами та не оспорюється його контрагентами.

Усі операції з господарської діяльності щодо поставки товару та виконання робіт були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Податкові накладні, складені вказаними суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

Посилання податкового органу на те, що підприємством виписано у липні 2014 року податкові накладні на користь контрагентів ТОВ "ТРЕВЕЛКО - ГРУП" та ТОВ "РЕАЛ КОММЕРС" в сумі ПДВ до 10 000 грн., які відображені в податковій звітності та які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, відповідно до п. 11 підрозділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: ... понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Всі операції ТОВ "ТЕХ СПЕЦ ПРОМ" з ТОВ "ТРЕВЕЛКО - ГРУП" та ТОВ "РЕАЛ КОММЕРС" у липні 2014 року дійсно було проведені на суму до 10 000 грн. ПДВ, тому за законом податкові накладні видані на такий товар не підлягають реєстрації в єдиному реєстру податкових накладних.

ТОВ "РЕАЛ КОММЕРС" та ТОВ "ТРЕВЕЛКО-ГРУП" на момент вчинення правочинів та їх виконання були зареєстрованими у якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість.

Як свідчать пояснення відповідача, сплата ПДВ у складі ціни товару ним не оспорюється.

За приписами ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.2 ст.9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Як вже зазначалося вище і не спростовується актом перевірки, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо змісту та форми первинних документів, підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг від постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення та свідчать про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

Посилання відповідача на ненадання ТОВ "Тех Спец Пром" паспортів якості виробника та сертифікати відповідності щодо придбаної у ТОВ "ТРЕВЕЛКО - ГРУП" та ТОВ "РЕАЛ КОММЕРС", суд оцінює критично з огляду на наступне:

Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" визначає лише правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України. Цей декрет не встановлює обов'язку ТОВ "Тех Спец Пром" зберігати у себе сертифікат відповідності в якості документу що підтверджує відповідність поставленого товару.

Законодавством не встановлено обов'язковість платника податків при веденні бухгалтерського обліку зберігання у себе оригіналу чи навіть копії сертифікату на поставлену продукцію.

До того ж, вказані сертифікати були поставлені на ТОВ "Тех Спец Пром" разом з продукцією в одному екземплярі і цей же екземпляр сертифікату був направлений разом з продукцією при його продажі.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Тому посилання на п.198.3, п.198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 ПКУ в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, та, відповідно податкове повідомлення-рішення із посиланням на вказані норми є неправомірним.

В акті перевірки, перевіряючими вказано на неналежне оформлення товарно-транспортної накладної, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на наступне:

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з п.3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на неналежне оформлення ТТН є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про "нереальність" здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків.

З наведеного випливає, що в разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податків до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача, суд виходить з наступного.

Дослідження фінансово-господарських операцій суб'єкта господарювання з метою вивчення відповідності сплачених цим суб'єктом платежів, контроль за сплатою яких покладений на податковий орган, їх дійсному змісту, покладений законодавством України саме на відповідача. Дослідження таких фінансово-господарських операцій неможливо без дослідження їх відповідності вимогам цивільного, господарського й іншого законодавства.

За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Вірним способом захисту порушеного права, на думку суду, в даному випадку є оскарження податкових повідомлень рішень прийнятих на підставі акту перевірки, із висновками якого позивач не погоджується.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині суд вважає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позову суд відмовляє, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області від 15.12.2014 № 0004022212, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 180187 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 90093,50 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Спец Пром" (код ЄДРПОУ 38461456) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 11.03.2015.

Суддя О.М. Нечипуренко