Ухвала

від 27.10.2015 по справі 808/1/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2015 рокусправа № 808/1/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепова Ю.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 19.08.2015)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року

у справі № 808/1/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Пром»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 №00040222121,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Пром» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення за №0004022212 від 15.12.2014;

- скасувати податкове повідомлення-рішення за №0004022212, винесеного відповідачем 15 грудня 2014 року, яким встановлено суму грошового зобов'язання на 270 280,50 грн., яке включає податок на додану вартість в сумі 180 187,00грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 90 093,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу в ході проведеної перевірки про порушення позивачем податкового законодавства. На підтвердження дійсності та товарності фінансово-господарських операцій позивач надав відповідачу повний перелік первинних фінансово-господарських документів щодо придбання товарів у контрагентів ТОВ «Тревелко-Груп» та ТОВ «Реал Коммерс», які належним чином оформлені та підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Посилання податкового органу на відсутність паспортів якості виробника, сертифікатів відповідності, товарно-транспортних накладних як на підставу нереальності проведених господарських операцій спростовується тим, що означені документи не пов'язані зі сплатою та обчисленням податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами та не є первинними документами у розумінні діючого законодавства України. Також, посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тревелко-Груп» суперечить приписам податкового законодавства, оскільки вказаний акт засвідчує виключно факт неможливості проведення перевірки без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2015 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0004022212; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що усі операції з господарської діяльності щодо поставки товару та виконання робіт були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995. Податковий орган дійшов хибного висновку щодо обов'язкової реєстрації податкових накладних ТОВ «Тревелко-Груп» та ТОВ «Реал Коммерс» в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки операції ТОВ «ТЕХ СПЕЦ ПРОМ» з ТОВ «ТРЕВЕЛКО - ГРУП» та ТОВ «РЕАЛ КОММЕРС» у липні 2014 року проведені на суму до 10000 грн. ПДВ. Крім того, судом зазначено, що законодавством не встановлено обов'язковість платника податків при веденні бухгалтерського обліку зберігання у себе оригіналу чи навіть копії сертифікату на поставлену продукцію, і є безпідставним посилання відповідача на неналежне оформлення ТТН.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги та не надано належної оцінки відсутності у позивача сертифікатів якості та відсутності у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних інформації про вантаж, вагу, підписів вантажовідправника та адреси призначення. Також, відповідач вказує, що згідно акту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.09.2014 №2109/26-59-22-08/37728527 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тревелко-Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 встановлено відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність основних фондів, відсутність платника за місцезнаходженням, а відтак вказане у сукупності свідчить безтоварність та нереальність проведених між позивачем та його контрагентами операцій.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції без змін.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №004022212 від 15.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ОСОБА_2 Пром» в загальному розмірі на 270280,50 грн., в тому числі основний платіж - 180187,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 90093,50 грн.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є результати проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Тревелко - Груп» у липні 2014 року та ТОВ «Реал Коммерс» у червні - липні 2014 року (акт перевірки від 20.11.2014 № 1560/08-22-21-01/38461456) та результати розгляду заперечень на вказаний акт.

Так перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181 . п. 14.1 ст. 14 , п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 231397 грн., у т.ч. за липень 2014 року у сумі 180187,20 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

При цьому відповідач виходив з того, що надані до перевірки документи не підтверджують реальності здійснених господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами.

Також відповідачем враховано отриману від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкову інформацію (акт від 12.09.2014 № 2109/26-59-22-08/37728527 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014), а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал;незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад;відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій),у тому числі: неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

ОСОБА_3 даних «Податковий Блок» та податкової звітності підприємством ТОВ «ТЕХ СПЕЦ ПРОМ» у липні 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» задекларовано суму податкового кредиту 310752,83 грн. згідно Декларації з ПДВ за липень 2014 року № 9048636767'від 20.08.2014. Підприємством ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» у липні 2014 року задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕХ СПЕЦ ПРОМ» на суму 241140,58 грн. згідно Декларації з ПДВ № НОМЕР_1 від 20.08.2014.

ТОВ «ТЕХ СПЕЦ ПРОМ» проведену заміну контрагента ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» у липні 2014 року на суму ПДВ 69352,25 грн. на ТОВ «РЕАЛ КОММЕРС у липні 2014 року на суму ПДВ 69352,25 грн.

ТОВ «ТЕХ СПЕЦ ПРОМ» подано уточнюючий розрахунок за липень 2014 року № НОМЕР_2 від 31.10.2014 та Додаток 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5У від 31.10.2014 № НОМЕР_3, в якому міняється дата складання податкових накладних. Підприємством ТОВ «РЕАЛ КОММЕРС» розрахунком коригування сум податку на додану вартість № НОМЕР_4 від 20.10.2014 до Декларації з ПДВ № НОМЕР_5 від 20.10.2014 за вересень 2014 року відкориговані податкові зобов'язання за червень 2014 року на суму ПДВ 69352,25 грн.

Враховуючи те, що згідно з порядком ведення бухгалтерського обліку, де є обов'язок підприємства складати первинні документи під час здійснення господарських операцій, або одразу після їх завершення враховуючи обов'язок формувати податкову звітність лише на підставі первинних документів, податковий орган встановив, що у липні 2014 року позивачу постачалися одні й ті самі товари, від різних контрагентів, але на одну й ту саму суму. Отже підставою донарахування сум податку на додану вартість стали первинні документи виписані ТОВ «РЕАЛ КОММЕРС» та ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» на адресу позивача на підставі вчинених нікчемних правочинів.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

ОСОБА_3 п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

ОСОБА_3 з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

ОСОБА_3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до п.2 ст.3 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

ОСОБА_3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2014 між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТРЕВЕЛКО ГРУП» (Постачальник) укладено договір поставки №3006/14-01, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію на умовах договору. Відповідно до п.2.1. договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію по ціні і в кількості згідно підписаних накладних, які є невід'ємною частиною договору, на загальну суму 1860000,00 грн. з ПДВ. Постачальник здійснює доставку товару на склад Покупця (п.2.6 договору). ОСОБА_3 з п.4.1 договору розрахунки за Продукцію здійснюються шляхом повної або часткової оплати грошових сум до повного розміру вартості Продукції згідно виписаних рахунків або накладних на розрахунковий рахунок Постачальника у терміни, визначені п.2.3 договору.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: видатковою накладною №РН-0000636 від 01.07.2014, податковою накладною №636 від 01.07.2014 на загальну суму 21540,00 грн., в т. ч. ПДВ 3590,00 грн., товарно-транспортною накладною №0000000248 від 01.07.2014, видатковою накладною №РН-0000637 від 02.07.2014, податковою накладною №637 від 02.07.2014 на загальну суму 59996,40 грн., в т. ч. ПДВ 9999,40 грн., товарно-транспортною накладною №0000000252 від 02.07.2014, видатковою накладною №РН-0000638 від 07.07.2014, податковою накладною №638 від 07.07.2014 на загальну суму 59994,00 грн., в т. ч. ПДВ 9999,00 грн., товарно-транспортною накладною №0000000258 від 07.07.2014, видатковою накладною №РН-0000639 від 09.07.2014, податковою накладною №639 від 09.07.2014 на загальну суму 59994,00 грн., в т. ч. ПДВ 9999,00 грн., видатковою накладною №РН-0000640 від 10.07.2014, податковою накладною №640 від 10.07.2014 на загальну суму 59748,48 грн., в т. ч. ПДВ 9958,08 грн., видатковою накладною №РН-0000641 від 11.07.2014, податковою накладною №641 від 11.07.2014 на загальну суму 59940,00 грн., в т. ч. ПДВ 9990,00 грн., товарно-транспортною накладною №0000000261 від 11.07.2014, видатковою накладною №РН-0000197 від 15.07.2014, податковою накладною №197 від 15.07.2014 на загальну суму 307260,00 грн., в т. ч. ПДВ 51210,00 грн., видатковою накладною №РН-0000198 від 15.07.2014, податковою накладною №198 від 15.07.2014 на загальну суму 3240,00 грн., в т. ч. ПДВ 540,00 грн., товарно-транспортною накладною №0000000271 від 15.07.2014, видатковою накладною №РН-0000642 від 16.07.2014, податковою накладною №642 від 16.07.2014 на загальну суму 58320,00 грн., в т. ч. ПДВ 9720,00 грн., видатковою накладною №РН-0000643 від 17.07.2014, податковою накладною №643 від 17.07.2014 на загальну суму 58585,80 грн., в т. ч. ПДВ 9764,80 грн., видатковою накладною №РН-0000644 від 18.07.2014, податковою накладною №644 від 18.07.2014 на загальну суму 59748,00 грн., в т. ч. ПДВ 9958,00 грн., видатковою накладною №РН-0000313 від 21.07.2014, податковою накладною №313 від 21.07.2014 на загальну суму 13440,00 грн., в т. ч. ПДВ 2240,00 грн., товарно-транспортною накладною №0000000278 від 21.07.2014, видатковою накладною №РН-0000645 від 22.07.2014, податковою накладною №645 від 22.07.2014 на загальну суму 54378,00 грн., в т. ч. ПДВ 9063,00 грн., товарно-транспортною накладною №0000000286 від 22.07.2014, видатковою накладною №РН-0000646 від 23.07.2014, податковою накладною №646 від 23.07.2014 на загальну суму 33075,00 грн., в т. ч. ПДВ 5512,50 грн., товарно-транспортною накладною №0000000292 від 23.07.2014, видатковою накладною №РН-0000437 від 28.07.2014, податковою накладною №437 від 28.07.2014 на загальну суму 20340,00 грн., в т. ч. ПДВ 3390,00 грн., товарно-транспортною накладною №0000000299 від 28.07.2014, видатковою накладною №РН-0000438 від 30.07.2014, податковою накладною №438 від 30.07.2014 на загальну суму 33840,00 грн., в т. ч. ПДВ 5640,00 грн., товарно-транспортною накладною №0000000306 від 30.07.2014, видатковою накладною №РН-0000647 від 31.07.2014, податковою накладною №647 від 31.07.2014 на загальну суму 218700,00 грн., в т. ч. ПДВ 36450,00 грн., видатковою накладною №РН-0000648 від 31.07.2014, податковою накладною №648 від 31.07.2014 на загальну суму 266263,80 грн., в т. ч. ПДВ 44377,00 грн.

20.06.2014 між позивачем (Покупець) та ТОВ «РЕАЛ КОМЕРС» (Постачальник) укладено договір поставки №2006/2014, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукцію), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію на умовах договору. ОСОБА_3 з п.2.1. договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію по ціні і в кількості згідно підписаних накладних, які є невід'ємною частиною договору, на загальну суму 800000,00 грн. з ПДВ. Постачальник здійснює доставку товару на склад Покупця (п.2.6 договору). Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за Продукцію здійснюються шляхом повної або часткової оплати грошових сум до повного розміру вартості Продукції згідно виписаних рахунків або накладних на розрахунковий рахунок Постачальника у терміни, визначені п.2.3 договору.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: видатковою накладною №РН-0306/01 від 30.06.2014, податковою накладною №221 від 30.06.2014 на загальну суму 24633,60 грн., в т. ч. ПДВ 4105,60 грн., товарно-транспортною накладною №0000000150 від 30.06.2014, видатковою накладною №РН-3006/02 від 30.06.2014, податковою накладною №222 від 30.06.2014 на загальну суму 54474,71 грн., в т. ч. ПДВ 9079,12 грн., видатковою накладною №РН-3006/03 від 30.06.2014, податковою накладною №223 від 30.06.2014 на загальну суму 51636,12 грн., в т. ч. ПДВ 8606,02 грн., товарно-транспортною накладною №0000000149 від 30.06.2014, видатковою накладною №РН-3006/04 від 30.06.2014, податковою накладною №224 від 30.06.2014 на загальну суму 57531,78 грн., в т. ч. ПДВ 9588,63 грн., видатковою накладною №РН-3006/05 від 30.06.2014, податковою накладною №225 від 30.06.2014 на загальну суму 59920,78 грн., в т. ч. ПДВ 9986,80 грн., видатковою накладною №РН-3006/06 від 30.06.2014, податковою накладною №226 від 30.06.2014 на загальну суму 59296,78 грн., в т. ч. ПДВ 9882,80 грн., товарно-транспортною накладною №0000000148 від 30.06.2014, видатковою накладною №РН-3006/07 від 30.06.2014, податковою накладною №227 від 30.06.2014 на загальну суму 51919,74 грн., в т. ч. ПДВ 8653,29 грн., видатковою накладною №РН-3006/08 від 30.06.2014, податковою накладною №228 від 30.06.2014 на загальну суму 56700,00 грн., в т. ч. ПДВ 9450,00 грн.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Посилання відповідача на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, враховуючи, що з інших даних вбачається, що мали місце фактичний рух активів та зміни у власному капіталі, зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю.

Також слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

ОСОБА_3 із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З приводу доводів відповідача щодо відсутності у позивача паспортів якості виробника та сертифікатів відповідності щодо придбаного у ТОВ «ТРЕВЕЛКО - ГРУП» та ТОВ «РЕАЛ КОММЕРС» товару апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про їх безпідставність.

Як вірно зазначено судом першої інстанції з посиланням на Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" , законодавством не встановлено обов'язку платника податків при веденні бухгалтерського обліку зберігання у себе оригіналу чи навіть копії сертифікату на поставлену продукцію. Вищенаведені документи не належать до документів, які підтверджують обчислення та сплату позивачем податків та зборів, а відтак не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язок ведення яких передбачено статтею 44 Податкового кодексу України.

До того ж, судом встановлено, що вказані сертифікати були надані ТОВ «ОСОБА_2 Пром» разом з товаром в одному екземплярі і цей же екземпляр сертифікату направлений разом з продукцією при його продажі.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару від вказаних вище підприємств та його використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаним контрагентом у відповідному податковому періоді.

На момент вчинення правочину, контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складені вказаними вище підприємствами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Стосовно встановленого відповідачем факту, що податкові накладені не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, слід враховувати, що пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час виписки податкових накладних, встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що кожна із операції позивача з ТОВ «ТРЕВЕЛКО ГРУП» та ТОВ «РЕАЛ КОММЕРС» у липні 2014 року проведена на суму до 10 000 грн. ПДВ, тому за законом видані податкові накладні на такий товар не підлягають реєстрації в єдиному реєстру податкових накладних.

Стосовно посилання податкового органу на акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.09.2014 №2109/26-59-22-08/37728527 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тревелко-Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 рр.» як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

ОСОБА_3 з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт стосовно іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, слід зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Отже зазначені відповідачем обставини не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками (виконавцями), в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі № 808/1/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко