Ухвала

від 26.02.2015 по справі 820/8346/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р.Справа № 820/8346/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Клочко Ю.О.,

за участю представника відповідача: Полежака О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014р. по справі № 820/8346/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Дінас" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Дінас", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.11.2013 року №0000992201 та №0000982201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Дінас" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.11.2013 року №0000992201 та №0000982201.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Дінас", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 30138061 та знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області(т. 1 а.с.152).

На підставі направлень від 06.09.2013 р. №186, №187, №188, №189, №190, №191 виданих ДПІ у Московському районі м. Харкові ГУ Міндоходів, та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання відповідачем проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Тогівельний дім "Дінас", код ЄДРПОУ - 30138061, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За висновками перевірки, які оформлені актом №557/20-34-22-01-05/30138061 від 04.10.2013 р., позивачем - ТОВ "ТД "Дінас", порушено:

1) п.135.1, п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), в результаті чого заниженого податок на прибуток на загальну суму 316750 грн.;

2) п.197.1 ст.197, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 505005 грн.;

3) п.п.4.2.1, п.4.2 ст.4, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-ІV, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі - 1308,00 грн. з суми нарахованого доходу фізичній особі за оренду у неї транспортних засобів за період з липня по грудня 2010 р.;

4) п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), а саме: неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі - 2752,50 грн. за період з січня 2011 р. по грудень 2012 р. з суми нарахованої орендної плати за використання транспортних засобів, які належать фізичним особам;

5) п.176.2 (б) ст.176, абз.1 п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утримання з них податку.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року:

- №0000992201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ТД "Дінас" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 566163,00 грн. (461316,00 грн. - за основним платежем, 104847,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); (т.1 а.с.118);

- №0000982201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ТД "Дінас" з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 395930,50 грн. (316750,00 - за основним платежем, 79187,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). (т.1 а.с.119).

ТОВ "Торгівельний дім "Дінас", не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, надав заперечення до нього, але ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надані заперечення не враховані під час винесення рішень за результатами перевірки.

Також, позивачем оскаржувалися податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Харківській області та до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями податкових органів подані підприємством скарги залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін. (т.1 а.с.126-131, 123-137, 139-144, 147-150).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що висновок податкового органу щодо порушенням ТОВ "ТД"Дінас" п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 197.1 ст. 197, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження підприємством позивача податку на прибуток та податку на додану вартість є недоведеним.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №557/20-34-22-01-05/30138061 від 04.10.2013 р., ТОВ "ТД Дінас" мало взаємовідносини з АК "Харківобленерго". В ході перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ "ТД Дінас" п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством безпідставно віднесено суми ПДВ з придбання електроенергії від АК "Харківобленерго", на що виписано податкові накладні на суму 1220024, 84 грн., в т.ч. ПДВ - 203338 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі договору на постачання електричної енергії №3-589К від 12.07.2004 р., укладеного між ТОВ "ТД" Дінас" (споживач) та АК "Харківобленерго" (постачальник), постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, згідно з умовами договору та його додатками. (т.1 а.с.12-19).

18.05.2006 р. було підписано додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №3-5892 від 12.07.2004 р. (т.1 а.с.10).

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що прилади обліку електроенергії на ТОВ "ТД" Дінас" відсутні, однак не було враховано, що згідно договору з АК "Харківобленерго" лічильник знаходиться на підстанції РП -2190, який є об'єктом власності і обліковується на балансі АК "Харківобленерго".

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що розрахункові документи з приладів обліку електроенергії на ТОВ "ТД" Дінас" відсутні, однак вказане твердження спростовується наданими до матеріалів справи рахунками на оплату за використання електроенергії, рахунками на оплату за компенсацію втрат від перетоків реактивної енергії за 2011-2012 рік. (т.1 а.с.21-44); податковими накладними які також є в наявності в матеріалах справи (т.1 а.с.157-250, т.2 а.с.1-19).

Згідно п.7.3 Договору про постачання електричної енергії №3-589К від 12.07.2004 р., на підставі показників розрахункових засобів облік електричної енергії, у відповідності до додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", оформлюється звіт про обсяг спожитої електричної енергії.

Додатком № 8 до договору про постачання електричної енергії №3-589К від 12.07.2004 р. - актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін встановлено, що споживач (ТОВ "ДТ "Дінас") несе відповідальність за експлуатацію 2КЛ-0,4 КВРП-2190 - ЗАТ "ТД "Дінас", та електричного обладнання 0,22-0,4 КВ ЗАТ "ТД " Дінас ". Тобто, від РП-2190 йдуть кабелі, що належать позивачу, і в цьому місці встановлений лічильник електричної енергії. (т.2 а.с.33-35).

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Установка лічильника електричної енергії на підстанції РП-2190, який є об'єктом власності i обліковується на балансі АК "Харківобленерго", передбачено Додатком № 8 до договору про постачання електричної енергії №3-589К від 12 липня 2004 року - "Актом розмежування балансової належності електромережі та експлуатаційної відповідальності сторін", Додатком № 3.1. до наведеного договору - "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", та має на підставі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та договору бути виконано підприємством.

Відповідно до п. 2.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.20.1996 року, межі балансової" належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) i електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан i обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок i експлуатаційної відповідальності сторін. Межа експлуатаційної відповідальності може не збігатися з межею балансової належності, яка визначається правом власності споживача i електропередавальної організації (основного споживача) на окремі елементи електричної мережі, про що зазначається в акті розмежування балансової належності електроустановок i експлуатаційної відповідальності сторін.

Згідно п.2.5. Правил, може бути встановлена інша обґрунтована межа експлуатаційної відповідальності, яка обумовлена особливостями експлуатації електроустановок або пристроїв релейного захисту та автоматики (РЗА) i зв'язку. Пунктом 3.2. встановлено, що відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їx експлуатацію на підставі відповідного договору, а п. 3.7. передбачає, що місця та умови встановлення розрахункових засобів обліку визначаються згідно з ПУЕ та проектними рішеннями. Тобто, за наведеними правилами, прилади обліку можуть бути як на балансі споживача, так i на балансі енергопостачальника - АК "Харківобленерго".

Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергію, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показниками розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Показники розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За ініціативою однієї зі сторін договору, у ньому може бути передбачений інший порядок зняття показників розрахункових засобів обліку. Порядок зняття показників розрахункових засобів обліку зазначається у договорі про постачання електроенергії.

Тобто, облік електричної енергії за загальними правилами користування електричною енергією ведеться енергопостачальником, а сплата за спожиту електроенергію - за рахунками, виданими енергопостачальною організацією - АК "Харківобленерго".

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що АК "Харківобленерго" надавало підприємству позивача - ТОВ "ТД"Дінас", рахунки на оплату електроенергії, які своєчасно сплачувались підприємством.

Жодних порушень договору на поставку електричної енергії сторонами ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції не було встановлено. Розміщення лічильника на підстанції РП-2190 виключає несанкціоновані підключення до мереж ТОВ "ТД"Дінас".

Згідно п.п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.3 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, було засвідчено здійснення позивачем господарських операцій, а також правомірність віднесення останнім до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг). Тобто, судження податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість не знайшло свого підтвердження.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вказує на те, що Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 р. № 984 розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами.

Відповідно до вказаного Порядку акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки.

Описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

З акта перевірки позивача не вбачається, що позивач, крім іншого, мав взаємовідносини з ТОВ "Дімерус Інжирінг", в акті перевірки не відображено первинні документи по контрагенту - ТОВ "Дімерус Інжирінг", на підставі яких було нараховано зобов'язання.

Представником відповідача на вимогу суду апеляційної інстанції було надано розрахунок податкових повідомлень-рішень, з якого вбачається, що податкові зобов'язання було нараховане по взаємовідносинах з АК "Харківобленерго" та з ТОВ "Дімерус Інженирінг".

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість відбулося на підставі податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Дімерус Інженирінг".

Однак, судовими рішеннями, які набрали законної сили (справа № 820/7033/14, № 820/6946/14), було встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ фірмою "ДіМєрус Інженерінг" не мали реальний характер. ТОВ "Дімерус Інженирінг" не було надано належних доказів реальності господарських операцій з надання послуг ТОВ "ТД "Дінас". Наявність у покупця податкових накладних, не є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту у випадку нездійснення самої господарської операції. Тобто не було доведено фактичного здійснення господарської операції з надання ТОВ "ТД " Дінас" послуг ТОВ фірми "ДіМєрус Інженерінг".

На підставі вищезазначеного, колегія судів робить висновок, що донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, оскільки господарські операції із фірмою "ДіМєрус Інженерінг" не відбувалися, доказів, що договори, податкові накладні, видаткові накладні оформлювались не було надано. Тобто, документів, що підтверджують наявність господарської операції ТОВ фірми "ДіМєрус Інженерінг" з ТОВ "ТД " Дінас" відсутні, а правочин, які податкова інспекція врахувала, як укладений та виконаний є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.11.2013 року №0000992201 та №0000982201 є необґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014р. по справі № 820/8346/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.03.2015 р.