Постанова

від 10.03.2015 по справі 805/8382/14-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 р. Справа № 805/8382/14-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О., розглянувши у приміщенні суду за адресою: 84112, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Добровольського, 2, у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» до міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25.11.2014 №0000863720,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25.11.2014 №0000863720.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем проведено камеральну перевірку з податку на додану вартість за серпень 2014 року, за наслідками якої складено акт з висновками якого вони не згодні, а тому надали заперечення до акту від 22.10.2014 року.

За наслідками розгляду заперечень до акту встановлено порушення вимог: п.185.1. ст.185, п.187.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 на суму ПДВ 2950450грн. та за серпень 2014 на суму ПДВ 126761 грн., що підлягає зменшенню; п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 на суму ПДВ 2950450грн., яка підлягає зменшенню.

На підстав встановлених порушень прийнято податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25.11.2014 №0000863720.

З вказаним ППР позивач не згоден, оскільки вважає, що податкові накладні оформлені відповідно до вимог законодавства і зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних. Також, зазначає, що факт отримання товарів та послуг від постачальників підтверджується первинними документами.

Таким чином, вважає що ними сформовано податковий кредит у липні 2014 на підставі отриманих податкових накладних і первинних документів, підтверджуючих факт постачання товарів та послуг для здійснення господарської діяльності, з дотриманням вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Крім того, зазначає, що законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи.

А тому, просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25.11.2014 №0000863720.

Сторони до суду не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні. Крім того, відповідач надав заперечення проти позову в яких просив суд відмовити у задоволенні позову позивачу.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливим розглянути справу в письмовому провадженні.

За приписами ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00191193, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №231453 та довідкою АБ №456958 з ЄДРПОУ.

ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100332685.

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод», щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на платника у банку за серпень 2014, за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 22.10.2014 №1211/28-10-37-10/191193.

Актом перевірки встановлено порушення вимог : п.185.1. ст.185, п.187.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 на суму ПДВ 3535229 грн. та за серпень 2014, що підлягає зменшенню;

п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 на суму ПДВ 3535229 грн., яка підлягає зменшенню.

За наслідками розгляду заперечень позивача на вказаний акт перевірки висновки наступні :

п.185.1. ст.185, п.187.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 на суму ПДВ 2950450грн. та за серпень 2014 на суму ПДВ 126761 грн., що підлягає зменшенню;

п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 на суму ПДВ 2950450грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі акта перевірки від 22.10.2014 №1211/28-10-37-10/191193 та з урахуванням результатів розгляду заперечень відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 25.11.2014 №0000863720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2950450грн. і застосовано штрафні санкції 1475225 грн.

Із акта перевірки від 22.10.2014 №1211/28-10-37-10/191193 та результатів розгляду заперечень вбачається, що до висновку щодо завищення бюджетного відшкодування відповідач дійшов на підставі наступного.

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих-виданих податкових накладних за липень 2014 року ПАТ «ЄМЗ» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1311112,53грн. по податковим накладним отриманих від ПАТ «СЗФ» (ЄДРПОУ 186513) за товар (феросиліцій ФС 65).

Але, згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ПАТ «СЗФ» за липень 2014 становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 ПАТ «СЗФ» до СДПІ з ОВП у м.Луганську МГУМД не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих-виданих податкових накладних за липень 2014 року ПАТ «ЄМЗ» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 756458,69грн. по податковим накладним отриманих від ПАТ «Донецькоблгаз» (ЄДРПОУ 3361075) за послуги транспортування газу.

Але, згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ПАТ «Донецькоблгаз» за липень 2014 становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 ПАТ «Донецькоблгаз» до СДПІ з ОВП у м.Донецьку МГУМД не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих-виданих податкових накладних за липень 2014 року ПАТ «ЄМЗ» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 585224,25грн. по податковим накладним отриманих від КП «Компанія «Вода Донбасу» (ЄДРПОУ 191678) за послуги з водопостачання.

Але, згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань КП «Компанія «Вода Донбасу» за липень 2014 становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 КП «Компанія «Вода Донбасу» до СДПІ з ОВП у м.Донецьку МГУМД не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих-виданих податкових накладних за липень 2014 року ПАТ «ЄМЗ» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 297653,8грн. по податковим накладним отриманих від ПРАТ «Брикет» (ЄДРПОУ 176526) за товар (Брикет БЖК-2(2)).

Але, згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ПРАТ «Брикет» за липень 2014 становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 ПРАТ «Брикет» до ДПІ у Петровському районі м.Донецька ГУМ у Д/о не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В той же час, згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Суд зазначає, дата отримання платником податку товарів чи послуг підтверджується податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зазначено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, тобто платник податку придбав більше робіт/товарів/послуг ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

ПАТ «Стахановський завод феросплавів» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00186513, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №757143 та довідкою АА №431011 з ЄДРПОУ, також вони є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100160782.

Судом встановлено, що 16.12.2013 між ПАТ «Стахановський завод феросплавів» (Постачальник) та ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» (Покупець) укладено договір поставки №01/160/13-003986 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити згідно п.3.4 дійсного договору феросплави з 01.01.2014 по 31.12.2014 року.

Відповідно до п. 2.1 вантажоодержувач ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод», а вантажовідправник ПАТ «Стахановський завод феросплавів».

Відповідно до п. 3.1 поставка товару здійснюється за цінами, які визначені згідно з умовами поставки вказані у специфікаціях і включає всі збори.

Постачання феросплавів за вищевказаним договором підтверджується наступними документами :

специфікацією №1 до договору №01/160/13-003986 від 16.12.2013;

специфікацією №2 до договору №01/160/13-003986 від 16.12.2013;

специфікацією №3 до договору №01/160/13-003986 від 16.12.2013;

специфікацією №4 до договору №01/160/13-003986 від 16.12.2013;

специфікацією №5 до договору №01/160/13-003986 від 16.12.2013;

специфікацією №6 до договору №01/160/13-003986 від 16.12.2013;

специфікацією продукції, що відвантажена 07.07.2014 року загальною вартістю 1325334,23 грн. враховуючи ПДВ 220889,04 грн. та податковою накладною № 16 від 07.07.2014 року, що отримана від ПАТ «СЗФ»;

специфікацією продукції, що відвантажена 07.07.2014 року загальною вартістю 1338382,25 грн. враховуючи ПДВ 223063,71 грн. та податковою накладною № 18 від 07.07.2014 року, що отримана від ПАТ «СЗФ»;

специфікацією продукції, що відвантажена 07.07.2014 року загальною вартістю 1331858,23 грн. враховуючи ПДВ 221976,37 грн. та податковою накладною № 17 від 07.07.2014 року, що отримана від ПАТ «СЗФ»;

специфікацією продукції, що відвантажена 17.07.2014 року загальною вартістю 1323763,50 грн. враховуючи ПДВ 220627,25 грн. та податковою накладною № 30 від 17.07.2014 року, що отримана від ПАТ «СЗФ»;

специфікацією продукції, що відвантажена 17.07.2014 року загальною вартістю 1231938,46 грн. враховуючи ПДВ 205323,08 грн. та податковою накладною № 29 від 17.07.2014 року, що отримана від ПАТ «СЗФ»;

специфікацією продукції, що відвантажена 17.07.2014 року загальною вартістю 1315398,49 грн. враховуючи ПДВ 219233,08 грн. та податковою накладною № 31 від 17.07.2014 року, що отримана від ПАТ «СЗФ».

ПАТ «Донецькоблгаз» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 03361075, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Згідно довідки АА №547766 з ЄДРПОУ ПАТ «Донецькоблгаз» має особу без права юридичної особи Єнакієвське управління по газопостачанню та газифікації, також ПАТ «Донецькоблгаз» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100340549.

Судом встановлено, що 05.12.2013 між ПАТ «Донецькоблгаз» в особі начальника Єнакієвського управління по газопостачанню та газифікації (Газорозподільне підприємство) та ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» (Замовник) укладено договір на розподіл природного газу №05001/2014/РКБ (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 якого Газорозподільне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника.

Відповідно до п. 2.2 якого Замовник зобов'язується сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.1 якого договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ визначаються в додатку до Договору.

Надані послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника за вищевказаним договором підтверджується наступними документами :

додатком 1 до Договору на розподіл природного газу №05001/2014/РКБ від 05.12.2013;

додатком 2 до Договору на розподіл природного газу №05001/2014/РКБ від 05.12.2013 згідно якого Газорозподільне підприємство здійснює протягом 2014 транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 135700тис.куб.м.;

додатком 3 до Договору на розподіл природного газу №05001/2014/РКБ від 05.12.2013 згідно якого вбачається розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі;

актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 1360 від 31.07.2014 року, що підписано між ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» та ПАТ «Донецькоблгаз» на суму послуг в розмірі 4300025,93 грн. враховуючи ПДВ 716670,99 грн.;

податковою накладною № 27/09 від 10.07.2014 року, що отримана від ПАТ «Донецькоблгаз»;

випискою банку ПАТ «ПУМБ» за 10.07.2014 року про перерахування на рахунок ПАТ «Донецькоблгаз» передплати за транспортування природного газу в розмірі 251634,93 грн. в т.ч. ПДВ 41939,15 грн. та в розмірі 4538754,00 грн. в т.ч. ПДВ 756459,00 грн.;

розрахунком оплати податкового кредиту за липень 2014 по декларації з ПДВ за серпень 2014 ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод»;

платіжними дорученнями.

КП «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00191678, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно довідки №101-6899 з ЄДРПОУ КП «Компанія «Вода Донбасу» має особу без права юридичної особи інформаційно-обчислювальний центр, також КП «Компанія «Вода Донбасу» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100062320.

Судом встановлено, що 27.12.2013 між КП «Компанія «Вода Донбасу» (Виробник) та ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» (Споживач) укладено договір на послуги з централізованого водопостачання №1-Т/13-003749 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 якого Виробник із водних об'єктів проводить забір технічної води і передає її Споживачу в об'ємах передбачених п.2.3 Договора, а Споживач сплачує за отримані послуги.

Відповідно до п. 2.3 якого об'єм надання послуг водопостачання за письмовою заявкою Споживача на 2014 рік.

Надані послуги з централізованого водопостачання за вищевказаним договором підтверджується наступними документами :

додатковою угодою №1 до Договору на послуги централізованого водопостачання №1-Т/13-003749 від 27.12.2013;

додатковою угодою №2 до Договору на послуги централізованого водопостачання №1-Т/13-003749 від 27.12.2013;

рахунком-фактурою № 230 від 31.07.2014 року на загальну суму 2035189,80 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 339198,30 грн.;

актом № 7 про надання послуг водопостачання від 31.07.2014 року;

випискою банку ПАТ «ПУМБ» за 11.07.2014 року про перерахування на рахунок КП «Компанія «Вода Донбасу» передплати за постачання технічної води в розмірі 650002 грн. в т.ч. ПДВ 108333,67 грн.;

випискою банку ПАТ «ПУМБ» за 21.07.2014 року про перерахування на рахунок КП «Компанія «Вода Донбасу» передплати за постачання технічної води в розмірі 650002 грн. в т.ч. ПДВ 108333,67 грн.

Судом встановлено, що 12.12.2013 між КП «Компанія «Вода Донбасу» (Виробник) та ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» (Споживач) укладено договір на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення №119/13-003752 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 якого Виробник постачає питну воду до водопровідного вводу Споживача, а Споживач сплачує за отримані послуги.

Відповідно до п. 1.2 якого виробник приймає та очищає стоковою воду Споживача, а Споживач сплачує за отримані послуги.

Відповідно до п. 2.1 якого Виробник подає питну воду Споживачу на підставі п.2.2 Договору. Розрахунок-заявка складається Споживачем на споживання води і підлягає узгодження з Виробником.

Надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за вищевказаним договором підтверджується наступними документами :

додатковою угодою №1 до Договору на послуги централізованого водопостачання і водовідведення №119/13-003752 від 12.12.2013;

додатковою угодою №2 до Договору на послуги централізованого водопостачання і водовідведення №119/13-003752 від 12.12.2013;

рахунком № 7290714/1 від 24.07.2014 року на загальну суму 928524,24 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 154754,04 грн.;

актом № 7 про надання послуг водопостачання від 24.07.2014 року;

випискою банку ПАТ «ПУМБ» за 11.07.2014 року про перерахування на рахунок КП «Компанія «Вода Донбасу» передплати за постачання питної води в розмірі 400000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.;

випискою банку ПАТ «ПУМБ» за 21.07.2014 року про перерахування на рахунок КП «Компанія «Вода Донбасу» передплати за постачання питної води в розмірі 400000 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.;

платіжними дорученнями від 21.07.2014 №4500041361, 11.07.2014 №4500039365.

Судом встановлено, що 12.12.2013 між КП «Компанія «Вода Донбасу» (Виробник) та ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» (Споживач) укладено договір на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення №894/13-003762 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 якого Виробник постачає питну воду до водопровідного вводу Споживача, а Споживач сплачує за отримані послуги.

Відповідно до п. 1.3 якого виробник приймає та очищає стоковою воду Споживача, а Споживач сплачує за отримані послуги.

Відповідно до п. 2.1 якого Виробник подає питну воду Споживачу на підставі п.2.2 Договору. Розрахунок-заявка складається Споживачем на споживання води і підлягає узгодження з Виробником.

Надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за вищевказаним договором підтверджується наступними документами :

актом про надання послуг водопостачання від 31.07.2014 року;

випискою банку ПАТ «ПУМБ» за 11.07.2014 року про перерахування на рахунок КП «Компанія «Вода Донбасу» передплати за стоки в розмірі 50000 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; передплати за стоки в розмірі 50000 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33грн.;

актами-рахунками від 16.07.2014 року, від 22.07.2014 року, від 23.07.2014року;

платіжними дорученнями від 21.07.2014 №4500041362, 21.07.2014 №4500041363, 11.07.2014 №4500039366, 11.07.2014 № 4500039367, 11.07.2014 №4500039368.

Також, суд зазначає, що виконання договорів № 1-Т/13-003749 від 27.12.2013, №894/13-003762 від 12.12.2013, № 119/13-003752 від 12.12.2013 виписані податкові накладні та отримані від КП «Компанія «Вода Донбасу» №5796/22 від 11.07.2014 року, № 6090/22 від 21.07.2014 року, № 920/22 від 31.07.2014 року, № 1165/39 від 11.07.2014 року, № 2136/39 від 21.07.2014 року, №6138/22 від 24.07.2014 року.

ВАТ «Брикет» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00176526, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №304951 та довідкою №7-22-53 з ЄДРПОУ, також вони є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №08291534.

Судом встановлено, що 01.10.2013 між ВАТ «Брикет» (Постачальник) та ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» (Покупець) укладено договір поставки №13-003265 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти і сплатити за продукцію на умовах, які передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1 якого кількість, номенклатура і виробник товару зазначаються у специфікаціях до Договору, які є невід'ємною частиною.

Постачання товару за вищевказаним договором підтверджується наступними документами :

додатковою угодою до договору поставки від 01.10.2013 №13-003265;

специфікацією №1 до договору поставки від 01.10.2013 №13-003265;

специфікацією №2 до договору поставки від 01.10.2013 №13-003265;

специфікацією №3 до договору поставки від 01.10.2013 №13-003265;

специфікацією №4 до договору поставки від 01.10.2013 №13-003265;

специфікацією №5 до договору поставки від 01.10.2013 №13-003265;

специфікацією №6 до договору поставки від 01.10.2013 №13-003265;

специфікацією №7 до договору поставки від 01.10.2013 №13-003265;

видаткова накладна № 245 від 01.07.2014 року на суму 234755,93 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 39125,99 грн. та податкова накладна № 1 від 01.07.2014року;

видаткова накладна № 246 від 02.07.2014 року на суму 235100,45 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 39183,41 грн. та податкова накладна № 2 від 02.07.2014року;

видаткова накладна № 249 від 05.07.2014 року на суму 187970,11 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 31328,35 грн. та податкова накладна № 5 від 05.07.2014року;

видаткова накладна № 250 від 06.07.2014 року на суму 187625,59 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 31270,93 грн. та податкова накладна № 6 від 06.07.2014року;

видаткова накладна № 252 від 07.07.2014 року на суму 187763,40 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 31293,90 грн. та податкова накладна № 8 від 07.07.2014року;

видаткова накладна № 254 від 08.07.2014 року на суму 188039,02 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 31339,84 грн. та податкова накладна № 10 від 08.07.2014року;

видаткова накладна № 255 від 09.07.2014 року на суму 187901,21 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 31316,87 грн. та податкова накладна № 11 від 09.07.2014року;

видаткова накладна № 256 від 10.07.2014 року на суму 188521,34 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 31420,22 грн., рахунок № 257 від 10.07.2014 року на суму 188521,34 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 31420,22 грн. та податкова накладна № 12 від 10.07.2014 року;

видаткова накладна № 257 від 11.07.2014 року на суму 188245,73 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 31374,29 грн., рахунок № 258 від 11.07.2014 року на суму 188245,73 грн. враховуючи ПДВ в розмірі 31374,29 грн. та податкова накладна № 13 від 11.07.2014 року;

випискою банку ПАТ «ПУМБ» за 21.07.2014 року про перерахування на рахунок ПрАТ «Брикет» грошових коштів за товар в розмірі 188796,96 грн. в т.ч. ПДВ 31466,16 грн. та в розмірі 329154,41 грн. в т.ч. ПДВ 54859,07 грн.

випискою банку ПАТ «ПУМБ» за 04.08.2014 року про перерахування на рахунок ПрАТ «Брикет» грошових коштів за товар в розмірі 234755,93 грн. в т.ч. ПДВ 39125,99 грн. та в розмірі 376215,84 грн. в т.ч. ПДВ 62702,64 грн.

Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також, відповідність виписаних контрагентами позивача податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем в акті перевірки не зазначається.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій згідно вищевикладених договорів та первинних документів.

Отже, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, судом було встановлено, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства контрагентами платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом було встановлено, що позивач наданими доказами підтвердив реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам із своїми контрагентами.

Крім іншого, суд звертає увагу відповідача, що невиконання контрагентами позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для них і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Так, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25.11.2014 №0000863720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2950450грн. і застосовано штрафні санкції 1475225 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спірне рішення прийнято без урахування усіх вищенаведених обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що мають достатні підстави для задоволення.

Згідно платіжного доручення № 4500061247 від 24.12.2014 позивачем сплачено 487,20 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» до міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25.11.2014 №0000863720 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25.11.2014 №0000863720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «ЄНАКІЄВСЬКИЙ металургійний завод» 487,20 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.