Ухвала

від 04.03.2015 по справі 803/429/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 876/4358/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представників позивача Матчука Ю.С., Тарана О.П.,

представника відповідача Лебідя Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» до Ягодинської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» (далі - ТОВ «Клеодора-М») звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило

скасувати рішення Ягодинської митниці Міндоходів (далі - Митниця) про коригування митної вартості товарів від 07.02.2014 року № 205000004/2014/000009/2 (далі - Рішення).

скасувати картку відмови від 07.02.2014 року № 205000004/2014/00004 (далі - Картка відмови).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі № 803/429/14 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Митниця просила зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що 07.02.2014 року для здійснення митного контролю та митного оформлення товару «бувший у використанні кузов до легкового автомобіля AUDI Q 7, 2011 року випуску (номер WAUZZZ4L0BD020182, тип кузова - універсал, білого кольору)» до підрозділу митного оформлення митного поста «Ковель» позивачем було подано митну декларацію № 205060000/2014/002111 від 07.02.2014 року та комплект документів.

Для митного оформлення декларантом самостійно було обрано резервний метод, що передбачений ст. 64 Митного кодексу України (далі - МК України), про що відображено у відповідних графах митної декларації № 205060000/2014/002111 від 07.02.2014 року.

Під час митного оформлення товару, задекларованого позивачем, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей.

Декларанту у відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК) було запропоновано надати: копію декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, що ним не заперечується та встановлено судом першої інстанції.

Листом від 07.02.2014 року № 273/67 декларант повідомив про неможливість надання декларації країни відправлення, а також додав висновки № 8546 від 06.12.2013 року, № 1973 від 06.02.2014 року, однак вони стосуються іншого транспортного засобу та не містить вартісних показників.

Позиція суду про те, що позивачем було надано митному органу всі документи, передбачені ст. 53 МК, що дають можливість визначити митну вартість за резервним методом визначення митної вартості, на переконання апелянта, є необґрунтованою.

У зв'язку із цим 07.02.2014 року було прийняте оспорювань Рішення.

Визначення митної вартості кузова було здійснено на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом держмайна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) із врахуванням наявної інформації щодо митного оформлення аналогічних складників згідно з положеннями МК за МД від 16.12.2013 року № 205060000/2013/029459.

Представник Митниці у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просила задовольнити її у повному обсязі.

Представники ТОВ «Клеодора-М» заперечили обґрунтованість вимог апелянта, просили залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем 07.02.2014 року до Ягодинської митниці через представника-декларанта було подано для митного оформлення кузов до легкового автомобіля AUDI Q7, 2011 року випуску, номер кузова WAUZZZ4L0BD020182, тип кузова - універсал, білого кольору, придбаного позивачем згідно контракту купівлі-продажу від 02.09.2013 року № 01-09/02.

У графах 12, 45 ВМД від 07.02.2014 року № 205060000/2014/002111 декларантом вказано митну вартість товару у розмірі 15540 євро або 182617,47 грн. за курсом НБУ станом на 07.02.2014 року, визначену за методом 2г резервним, який передбачений ст. 64 Мк. Дана митна вартість була визначена на підставі Методики товарознавчої експертизи із врахуванням каталогу "SchwackeListe" 02/14 стор.169.

07.02.2014 року Ягодинською митницею прийнято оспорюване Рішення, яким встановлено митну вартість товару на рівні 20680 євро, що становить 243019,90 грн. за курсом НБУ станом на 07.02.2014 року. При цьому позивачу був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана, а саме копія декларації країни відправлення, документальна інформація про розрахунок числового значення складових митної вартості товару, визначеної та заявленої декларантом.

Позивач листом від 07.02.2014 року повідомив Митницю про те, що розрахунок вартості вважає поданим у висновках експертного автотоварознавчого дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.12.2013 року № 8546 та про оцінку кузова автомобіля марки AUDI від 06.02.2014 року № 1973.

07.02.2014 року Митницею було відмовлено у митному оформленні товару та видано Картку відмови № 205000004/2014/00004.

07.02.2014 року позивачем подано нову ВМД № 205060000/2014/002177 із зазначенням у графах 12 та 45 митної вартості, що визначена органом доходів і зборів.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем письмові докази підтверджують правильність визначення митної вартості кузова до легкового автомобіля AUDI Q7, який імпортувався за ВМД від 07.02.2014 року № 205060000/2014/002111, здійсненої у порядку, визначеному статтею 64 МК.

Одночасно суд першої інстанції вважав неправомірними дії Митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено ст. 57 МК.

На переконання суду першої інстанції, при декларуванні вартості товару згідно із ВМД від 07.02.2014 року № 205060000/2014/002111 за резервним методом позивач надав митному органу документи, передбачені ст. 53 МК, що давали можливість визначити митну вартість за другорядним резервним методом визначення митної вартості товару.

Окрім того, суд критично оцінив дії митниці при визначенні митної вартості кузова до автомобіля шляхом віднімання від вартості автомобіля вартості деталей (двигуна, глушника, радіатора тощо), оскільки, як вбачається з листа Ягодинської митниці від 24.03.2014 року, електронного інвойсу, митної декларації № 205060000/2013/029459, дані деталі не є деталями від автомобіля марки AUDI Q7, а отже й розрахунок вартості кузова є невірним.

У той же час позивачем митну вартість кузова розраховано на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національного стандарту № 1 «Загальні принципи оцінки майна та майнових прав», «Бюлетень авто товарознавця» (періодичний довідник, випуск № 74), комп'ютерної програми «Auto ViN», комп'ютерної програми «Каталог двигунів», що підтверджується висновком про оцінку автомобіля від 06.02.2014 року № 1973, а не лише на підставі висновку Волинського відділення Львівського НДІСЕ від 06.12.2013 року № 8546, як стверджує відповідач.

Відтак, суд дійшов висновку, що Рішення та Картка відмови від 07.02.2014 року винесені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ст. 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 54 МК митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 56 МК).

Згідно із ч.1 ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, позивачем 07.02.2014 року було подано для митного оформлення кузова до легкового автомобіля AUDI Q7, 2011 року випуску, номер кузова WAUZZZ4L0BD020182, тип кузова - універсал, білого кольору, придбаного позивачем згідно контракту купівлі-продажу від 02.09.2013 року № 01-09/02, з пакетом необхідних документів.

При цьому у ВМД № 205060000/2014/002111 від 07.02.2014 року позивачем було вказано митну вартість товару у розмірі 15540 євро, визначену ним за резервним методом з джерела інформації каталогу «SchwackeListe» 02/14 стор. 169.

07.02.2014 року Митниця не погодилася із визначеною позивачем митною вартістю, прийняла оспорювань Рішення, яким встановила митну вартість вказаного товару на рівні 20680 євро. При цьому позивачу був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана, який містив копію декларації країни відправлення та документальну інформацію про розрахунок числового значення складових митної вартості товару, визначеної та заявленої декларантом.

У відповідь на зазначену вимогу Митниці позивач листом 07.02.2014 року декларант повідомив орган доходів і зборів про те, що розрахунок вартості вважає поданим у висновках експертного автотоварознавчого дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.12.2013 року № 8546 та про оцінку кузова автомобіля марки AUDI від 06.02.2014 року № 1973.

07.02.2014 року Ягодинською митницею було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205000004/2014/00004.

Даючи оцінку відмові Митниці у митному оформленні товару та видачі Картки відмови, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем було надано відповідні письмові докази в обґрунтування визначеної ним за резервним методом митної вартості кузова до легкового автомобіля AUDI Q7, який імпортувався за ВМД від 07.02.2014 року № 205060000/2014/002111, а саме контракт № 01-09/02 від 02.09.2013 року, інформацію з каталогу SchwackeListe 02/14 стор. 169, згідно з якою вартість кузова до легкового автомобіля марки MERCEDES BENZ, моделі W 221, 2008 року випуску становить 21700 євро; висновок експортного автотоварознавчого дослідження від 06.12.2013 року № 8546, висновок експертного дослідження від 05.02.2014 року № 147, із врахуванням каталогу «SchwackeListe» 02/14 с. 169 та вартості аналогічного товару, вказаної у ВМД від 27.08.2013 року № 205060000/2013/0022132, від 08.07.2013 року № 205060000/2013/017093.

На переконання апеляційного суду, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви слід вважати обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган Міндоходів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що відповідачем не подано належних доказів про недостовірність поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару.

Одночасно слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що Митницею не наведено переконливих доказів стосовно того, що числове значення складових заявленої митної вартості товару не може бути визначене на підставі висновку від 06.02.2014 року № 1973 про оцінку кузова автомобіля марки AUDI Q7, висновку експортного автотоварознавчого дослідження від 06.12.2013 року № 8546, висновку експертного дослідження від 05.02.2014 року № 147, які були подані декларантом для митного оформлення товару, що імпортувався.

Окрім того, суд першої інстанції підставно звернув увагу на дії митниці при визначенні митної вартості кузова до автомобіля шляхом віднімання від вартості автомобіля вартості відсутніх деталей, оскільки як вбачається з листа Ягодинської митниці від 24.03.2014 року, електронного інвойсу, митної декларації № 205060000/2013/029459, було здійснено віднімання від ціни товару, зазначеної у каталогу SchwackeListe 02/14 с. 169, вартості відсутніх деталей, які не тільки не є аналогічними до відсутніх деталей, але й абсолютно відмінні за своїми властивостями та технічними показниками.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі № 803/429/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 05 березня 2015 року.