Ухвала

від 24.01.2017 по справі 803/429/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року м. Київ К/800/11849/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Клеодора-М" до Ягодинської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Клеодора-М" звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ягодинської митниці Міндоходів, в якому просило скасувати рішення Ягодинської митниці Міндоходів прo коригування митної вартості товарів від 07.02.2014 року № 205000004/2014/000009/2 та картку відмови від 07.02.2014 року № 205000004/2014/00004.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клеодора-М" були задоволені. Визнані протиправними та скасувані рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2014 року № 205000004/2014/000009/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.02.2014 року № 205000004/2014/00004

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 року апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі Ягодинська митниця Міндоходів, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Ягодинської митниці Міндоходів задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Клеодора-М" 07.02.2014 року до Ягодинської митниці через представника-декларанта було подано для митного оформлення кузова до легкового автомобіля AUDI Q7, 2011 року випуску, номер кузова WAUZZZ4L0BD020182, тип кузова - універсал, білого кольору, придбаного позивачем згідно контракту купівлі-продажу від 02.09.2013 року № 01-09/02.

Декларантом для митного оформлення товару були подані: уніфікована митна квитанція від 04.02.2014 року МД-1 серії 20502Ж № 0310779; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 28.11.2012 року № 205/2012/0000447; висновок експертного дослідження від 05.02.2014 року № 147; рахунок-фактура (інвойс) від 03.02.2014 року № 2343К; контракт від 02.09.2013 року № 01-09/02; специфікація від 03.02.2014 року № 2343К до контракту від 02.09.2013 року № 01-09/02; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 01.10.2013 року; рішення ДП Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації від 05.02.2014 року № 0007д/2-5; рішення ДП Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації від 01.11.2013 року № 3449с/2-5; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 03.02.2014 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю), ВМД від 07.02.2014 року № 205060000/2014/002111, інші некласифіковані документи.

В графах 12, 45 ВМД від 07.02.2014 року № 205060000/2014/002111 декларантом вказано митну вартість товару у розмірі 15540 євро або 182617,47 (по курсу НБУ станом на 07.02.2014 року 11,751446 грн./євро), визначену за методом 2г резервним, який передбачений ст. 64 Митного кодексу України. Дана митна вартість була визначена на підставі Методики товарознавчої експертизи із врахуванням каталогу SchwackeListe 02/14 стор.169.

Ягодинською митницею 07.02.2014 року прийнято рішення про коригування митної вартості № 205000006/2014/000009/2, яким встановлено митну вартість товару на рівні 20680 євро, що становить 243019,90 грн. (по курсу НБУ станом на 07.02.2014 року). У рішенні також зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для розрахунку числового значення складових митної вартості, а відмова від подання митної декларації країни відправлення, розрахунку митної вартості не дає змогу перевірити достовірність заявленої декларантом митної вартості. Декларанту також був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана, а саме: документальна інформація щодо підтвердження числового значення складових митної вартості товару, визначеної та заявленої декларантом, митна декларація країни відправлення.

Листом 07.02.2014 року декларант повідомив орган доходів і зборів про те, що розрахунок вартості вважає поданим у висновках експертного автотоварознавчого дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.12.2013 року № 8546 та про оцінку кузова автомобіля марки AUDI від 06.02.2014 року № 1973.

Ягодинською митницею 07.02.2014 року було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205000004/2014/00004.

Різниця між митною вартістю визначеною відповідачем та митною вартістю визначеною декларантом за другорядним методом склала 5140 євро.

Позивачем через декларанта 07.02.2014 року подано нову ВМД № 205060000/2014/002177 вказавши у графах 12 та 45 митну вартість, визначену органом доходів і зборів. Митне оформлення проведено за резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України , митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу .

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із статтею 54 Митного кодексу України , контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу .

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України , рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу , виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу , за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України , визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу . Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу . Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу , або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу . При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу .

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що декларуючи договірну вартість товару згідно із ВМД від 07.02.2014 року № 205060000/2014/002111, тобто, за другорядним резервним методом, встановленим статтею 64 Митного кодексу України , позивач керувався інформацією з каталогу SchwackeListe 01/14 стор. 169, згідно якого вартість автомобіля марки AUDI Q7, 2011 року випуску становить 25850,00 євро; висновком експертного дослідження від 05.02.2014 року № 147, висновком експортного автотоварознавчого дослідження від 06.12.2013 року № 8546, ВМД від 27.08.2013 року № 205060000/2013/0022132, від 08.07.2013 року № 205060000/2013/017093.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України , орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною 7 статті 55 Митного кодексу України , у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу . Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Разом з тим, відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Як вбачається з оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.02.2014 року № 205000004/2014/00004, причиною відмови у митному оформленні товарів стала невідповідність заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам пункту 2, 3 статті 53 Митного кодексу України , неподання документів, що містять додаткові відомості, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Також судами попередніх інстанцій встановлено що, позивачем було надано митному органу всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України , що дають можливість визначити митну вартість за другорядним резервним методом визначення митної вартості товару.

В свою чергу, відповідачем не наведено переконливих доказів того, що числове значення складових заявленої митної вартості товару не може бути визначене на підставі висновку від 06.02.2014 року № 1973 про оцінку кузова автомобіля марки AUDI Q7, висновку експортного автотоварознавчого дослідження від 06.122013 року № 8546, висновку експертного дослідження від 05.02.2014 року № 147, які були подані декларантом для митного оформлення товару, що імпортувався.

Фірма FAVOR INTERNATIONAL. INK листом від 05.02.2014 року повідомила позивача про те, що не можливо надати експортну декларацію, оскільки товари, які отримує позивач за контрактом від 02.09.2013 року № 01-09/02, надсилаються саме із зони Євросоюзу і мають походження з країн ЄС, при цьому з 01.07.2009 року митними органами ЄС, для оформлення приймаються експортні декларації виключно в електронному вигляді. Згідно правил міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2000 товар вартістю до 1000 євро та вагою до 1000 кг не потребує оформлення експортної декларації. На підставі цього, фірма-продавець не рахує важливим та потрібним оформлення декларації взагалі. Також контрагент, який продав позивачу товар, зазначає, що оформлення експортної декларації необхідно для підтвердження заявленої нульової ставки ПДВ. Тобто оформлення експортної декларації є важливим та необхідним, якщо нею плануєтьтся відшкодування ПДВ. Крім того, виникають додаткові витрати при оформленні експортної декларації. Так як фірма не планує відшкодування ПДВ, то вона не рахує за потрібне оформлювати експортну декларацію та нести додаткові витрати, які виникатимуть при її оформленні. Крім того, зазначає, що експортна декларація в рамках зовнішньоторговельної угоди - це документ, який оформляється в момент експортного митного оформлення перед вивезенням товару. Таким чином можна визначити експортну декларацію як формальну заяву з наданням усіх відомостей про експортовані товари, а саме: комплект документів, пропонованих на митниці, в тому числі митна декларація, декларація митної вартості та інші документи, які містять необхідні відомості про товари, що вивозяться. Згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 експортну декларацію повинен оформити продавець товару чи покупець за умовою EXW, якщо інше не зазначено в зовнішньоторговельному контракті), проте, згідно розділу 3 пункту а контракту від 02.09.2013 року №01-09/02 продавець поставляє товар на умовах DAF, і оформлення та надання експортної декларації контрактом не передбачено.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідач при визначенні митної вартості кузова до автомобіля шляхом віднімання від вартості автомобіля вартості деталей (двигуна, глушника, радіатора тощо), оскільки як вбачається з листа Ягодинської митниці від 24.03.2014 року, електронного інвойсу, митної декларації № 205060000/2013/029459, дані деталі не є деталями від автомобіля марки AUDI Q7, а отже й розрахунок вартості кузова є невірним.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Клеодора-М" до Ягодинської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз