Постанова

від 10.03.2015 по справі 826/18880/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18880/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Груп» на постанову Окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Груп» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2014 року № 0005472201 та № 0005462201.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Груп» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом в ході розгляду справи встановлено, що в період з 16.10.2014 року по 22.10.2014 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бі Ту Бі Груп» з питань взаємовідносин з ТОВ «Бізнестехнології», ТОВ «Ліакон» за період березень-квітень 2014 року.

За результатом якої складено акт перевірки від 22.10.2014 року № 7831/26-51-22-01/37331637, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим ТОВ «Бі Ту Бі Груп» занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 30957,00 грн.

11 листопада 2014 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі акта перевірки № 7831/26-51-22-01/37331637 від 22.10.2014 року, прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0005462201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 38696,00 грн., з якої: за основним платежем - 30957,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7739,00 грн. за платежем: ПДВ та № 0005472201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 348,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених позивачем вимог з огляду на наступне.

Необхідною умовою для віднесення сум, сплачених за товар/послуг, до суми податку на додану вартість, є факт придбання товарів/послуг з метою їх використання у господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі, якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунки платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту передбачене у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, отримання послуг, придбання (будівництво, спорудження) необоротних активів.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту податку на додану за умови підтвердження відповідними первинними документами реального здійснення господарських операцій.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, встановлення факту-здійснення господарської операції здійснюється шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Колегією суддів встановлено та дана обставина підтверджується матеріалами справи, що 10 березня 2014 року між ТОВ «Бі Ту Бі Груп» (замовник) та ТОВ «Бізнестехнології» (виконавець) було укладено договір № 10032014.

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виготовляти поліграфічну продукцію, надавати послуги дизайну та брошурувальні послуги та передавати їх замовнику за актами виконаних робіт.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додатки № 1 та № 2; акт прийому-передачі інформації на DVD-диску з матеріалами для розробки та дизайну макетів коробок «Точка света»; технічне завдання на розробку макета коробок для світильників «Точка света»; акти здачі-прийняття робіт; DVD-диски та роздруківкою макетів; рахунки-фактури; податкові накладні; платіжні доручення.

Також, матеріалами справи підтверджується факт використання позивачем отриманих послуг від ТОВ «Бізнестехнології» у власній господарській діяльності (арк. 57-67).

Крім того, 10 квітня 2014 року між ТОВ «Бі Ту Бі Груп» (замовник) та ТОВ «Ліакон» (виконавець) було укладено договір № 10042014.

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги друку та поліграфічні послуги та передавати їх замовнику у визначений термін за актами виконаних робіт.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 1; акт прийому-передачі інформації на DVD-диску щодо оригінал-макету журналу «Рубежи здоровья» № 6 з диском; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт; податкові накладні; акт виконаних робіт (транспортні послуги); договір відступлення права вимоги; платіжні доручення.

Факт використання позивачем отриманих послуг від ТОВ «Ліакон» у власній господарській діяльності також підтверджується матеріалами справи (арк. 93-105).

Із акта перевірки вбачається, що підставами для здійснення висновку податковим органом про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами є дані про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнестехнології», ТОВ «Ліакон».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсним (нікчемним) правочину, що укладався між позивачем та його контрагентом. Доказів, які б свідчили про недійсність договору, відповідачем не надано.

Не може погодитись суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції щодо відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами, які були укладені між позивачем та контрагентами виходячи з наступного.

Як зазначено вище судом, позивачем було надано суду всі первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні факти, які б свідчили про те, що господарські операції не відповідають дійсним намірам сторін, і спрямовані на ухилення від сплати податків, отже це є лише припущенням відповідача.

На момент укладення договорів контрагенти ТОВ «Бі Ту Бі Груп» - ТОВ «Бізнестехнології» та ТОВ «Ліакон» були зареєстровані як платники податку та зареєстровані в ЄДРПОУ як юридична особа.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого апелянтом разом з апеляційною скаргою, вбачається, що станом на 01.03.2014 року керівником та підписантом ТОВ «Бізнестехнології» з 11.02.2014 року був Болдіжар Шандр Петрович. Договір з даеним контрагентом позивач уклав 10 березня 2014 року, що свідчить про те, що на момент виникнення правовідносин з даним товариством його керівником був саме Болдіжар Шандр Петрович, а не Трішин Сергій Сергійович як на те послався податковий орган та суд першої інстанції.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.01.2014 року керівником та підписантом ТОВ «ЛІАКОН» був Харченко Сергій Андрійович.

Отже, саме вищезазначені особи, як керівники товариств та підписанти, мали право підписувати господарські договори та інші первинні бухгалтерські документи, а також податкові накладні.

Доказів того, що позивачу було відомо про те, що вищевказані особи не є реальними керівниками товариств, відповідач як орган владних повноважень не надав.

Докази, які підтверджують реальність господарської операції за договором між позивачем та його контрагентами використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, підтверджені зібраними у справі документами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що юридична особа не несе відповідальність за правильність ведення особистого податкового обліку контрагента та не несе відповідальності за правомірність/неправомірність (злочинність) дій своїх контрагентів, підроблення ними документів, дій щодо фіктивності діяльності контрагентів у разі вчинення з ними реальних господарських операцій та інших неправомірних дій.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 11 листопада 2014 року №0005472201 та №0005462201 є протиправним і підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Груп» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року скасувати.

Адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Груп» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2014 року №0005472201 та №0005462201, що прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Груп».

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 11 березня 2015 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.