Постанова

від 12.11.2014 по справі 2а-0870/10289/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 2а-0870/10289/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСЛ ІНК"

до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2011 № 0000422302-3465 та № 0000432302-3466,-

за участі представників сторін:

від позивача - Щепілова Н.В. (довіреність № 02 від 15.01.2013)

Пориченський П.В. (довіреність № 01 від 15.01.2013)

від відповідача - Гончаренко А.І. (довіреність № 45/10/33-10-019 від 02.09.2014)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛСЛ ІНК" звернулось до суду із позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2011 № 0000422302-3465 та № 0000432302-3466.

Ухвалою суду від 18.11.2011 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-0870/10289/11 та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 14.12.2011 провадження у справі № 2а-0870/10289/11 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №2а-0870/2616/11, за позовом ТОВ "ЛСЛ ІНК" до Токмацької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0000142302 по податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Ухвалою від 22.10.2014 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду на 12.11.2014.

В судовому засіданні 12.11.2014 позивачем заявлено клопотання про заміну відповідача його правонаступником - Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, у зв'язку із проведенням, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 та Указу Президента України №141/2013 від 18.03.2013 реорганізації Токмацької ОДПІ Запорізької області.

Представники відповідача проти здійснення правонаступництва у справі не заперечували.

Розглянувши заявлене клопотання заслухавши думки представників сторін, суд визнав його обґрунтованим та здійснив процесуальне правонаступництво у справі та замінив відповідача на належного - Токмацьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, та просив позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позову зазначав, що в акті перевірки, на підставі якого прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення, були проаналізовані господарські відносини між позивачем та ТОВ "Інтерсервісплюс" з посиланням на їхню фіктивність, на підставі чого відповідачем були зроблені висновки про завищення розміру валових витрат та податкового кредиту. Позивач вважає, що такі висновки зроблені відповідачем упереджено, без урахування дійсних обставин та вимог діючого законодавства.

Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відсутність тільки товарно-транспортних накладних, чи їх неналежне оформлення не позбавляє права покупця включати витрати по придбанню товарів у склад валових витрат та віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема, в обґрунтування своєї позиції посилається на певні обставини, які на думку відповідача, свідчать про відсутність факту надання позивачеві послуг ТОВ "Інтерсервісплюс". Зокрема відповідач посилається на акти перевірок контрагента позивача, відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання та транспортних засобів. Зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Представник відповідача зазначив, що у перевіряє мий період ТОВ "ЛСЛ ІНК" перебувало у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС", який відповідно до укладених угод про постачання продукції та відповідно до виписаних (оформлених) накладних реалізував позивачу насіння соняшника. ТОВ "ЛСЛ ІНК" не доведено факт транспортування продукції, а саме: не надано до перевірки товарно-транспортних накладних від ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" з відмітками про місце навантаження та розвантаження насіння соняшника, передачу та отримання насіння соняшника у контрагентів-постачальників та інші документи, що свідчать про транспортування насіння соняшника.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 12.11.2014 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2011 Токмаацькою ОДПІ Запорізької області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЛСЛ ІНК" (код ЄДРПОУ 13631630) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011.

Документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ЛСЛ ІНК" з питання дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, здійснена згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 79 ПК України та відповідно до наказу Токмацької ОДПІ від 05.09.2011 № 523.

Згідно акту перевірки встановлено порушення ТОВ "ЛСЛ ІНК"

" п. 4.1 ст. 4 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97, в результаті чого неправомірно завищено податковий кредит на суму 221950 грн. за листопад 2010 року та

п. 1.32 ст. 1, 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством неправомірно завищено валові витрати на суму 1764201 грн., в т.ч. ІУкв.2010 року 1529750 грн. та II кв. 2011року - 234451 грн."

За результатами перевірки складено акт № 891/23/12361630 від 14.10.2011.

На підставі акту перевірки, зважаючи на виявлені порушення, податковою були прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.10.2011 № 0000422302-3465, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 322925,00 грн. та № 0000432302-3466, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 478046,00 грн.

Так, під час проведення перевірки було встановлено що ТОВ "ЛСЛ ІНК" у періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з ТОВ "Інтерсервісплюс", м.Івано-Франківськ, вул. І. Левинського, 1, на підставі договору поставки від 20.09.2010 року № 20/09/10 (поставка насіння соняшника). Постачальник ТОВ "Інтерсервісплюс" в особі директора Удовицького Г. Д., та Покупець ТОВ "ЛСЛ ІНК" в особі директора Лавриновича І. С., що діє на підставі Статуту, умови передачі товару: поставка товару на склад Покупця (адреса місця призначення узгоджується), здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника. Поставка товару Постачальником Покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, які узгоджуються з Постачальником, за цінами вказаними у виставлених рахунках. Сума поставки в листопаді 2010 року складає 1109750-00 грн., в т.ч. ПДВ 221950-00 грн. Документи на транспортування (товарно-транспортні накладні) Постачальником не надавалися.

У зв'язку з тим, що ТОВ "ЛСЛ ІНК" до перевірки не надало товарно-транспортних накладних або інших документів, які підтверджують факт транспортування та передачі насіння соняшнику, не можливо встановити фактичне місце навантаження ТМЦ відповідно до укладених договорів.

В результаті отриманого висновку від відділу оподаткування юридичних осіб від 09.09.2011 № 36 встановлено розбіжності в результаті автоматизованого співставлення розшифровок по податку на додану вартість між підприємствами ТОВ "ЛСЛ ІНК" та ТОВ "Інтерсервісплюс" за листопад 2010 року в сумі 221950 грн. та за грудень 2010 року в сумі 84000 грн.

Окрім того, 25.08.2011 року Токмацькою ОДПІ від ДПІ в м. Івано-Франківську отримано акт позапланової перевірки ТОВ "Інтерсервісплюс", в якому зазначено, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з: ПП "Стилет-Юг" (37048886), ПП "Агропрайд" (35870453) було використано інформацію надану ДПІ у м. Херсоні.

Токмацькою ОДПІ направлено до ДПІ у м. Херсоні та ДПІ у м. Івано-Франківську запити про проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства по підприємствам - ПП "Агропрайд" (м. Херсон) та ТОВ "Інтерсервісплюс" (м. Івано-Франківськ).

Від ДПІ у м. Херсоні отримано відповідь на наш запит та надано копії документів: витяг з податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року; розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту з розрізі контрагентів; запит ДПІ на адресу МРЕВ в м. Херсоні щодо зареєстрованих транспортних засобів за ПП "Агропрайд"; відомості МРЕВ в м. Херсоні щодо зареєстрованих транспортних засобів за ПП "Агропрайд"; запит ДПІ на

адресу Херсонського БТІ; довідку Херсонського державного БТІ, відповідно до якої у м. Херсоні домоволодіння по складу на 09.12.2010 року не зареєстровано. А також повідомлено, що до ДПІ у м. Херсоні декларацію з податку на прибуток за 2010 рік ПП "Агропрайд" не надано. Відсутність ПП "Агропрайд" за юридичною адресою підтверджено відомістю із СДР від 24.02.2011 року за № 314991430007009817.

Від ДПІ у м. Івано-Франківську отримано відповідь на наш запит, в якому зазначено, що на виконання постанови старшого слідчого п прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська ДГІІ було проведено документальну перевірку ТОВ "Інтерсервісплюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 16.05.2011 року, яким донараховано податок на прибуток в сумі 3510885 грн. та ПДВ у сумі 2808707-85 грн. (з додатком копії акта).

Також зазначено, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з: ПП "Стилет-Юг" (37048886), ПП "Агропрайд" (35870453) було використано інформацію, надану ДПІ у м. Херсоні.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Інтерсервісплюс" з ПП "Агропрайд" в даному акті зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентом - постачальником ПП "Агропрайд" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Також в даному акті перевірки зазначено, що "ТОВ "Інтерсервісплюс" не має необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, у ТОВ "Інтерсервісплюс" відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 3,4, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями...".

У зв'язку з вищезазначеним та з урахуванням матеріалів відпрацювання є підстави вбачати відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ "ЛСЛ ІНК" та ТОВ "Інтерсервісплюс".

Таким чином, підприємством неправомірно завищено податковий кредит на суму 221950 грн. за листопад 2010 року, які не підтверджені фактичною наявністю документів на транспортування та отримання насіння соняшника від ТОВ "Інтерсервісплюс", чим порушено п. 4.1 ст. 4 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97.

Неправомірно завищено валові витрати на суму 382437 грн., які не підтверджені фактичною наявністю документів на транспортування та отримання насіння соняшника від ТОВ "Інтерсервісплюс", завищено задекларовані суб'єктом господарювання показники у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" всього у сумі 234451 грн., у тому числі за II квартал 2011 року у сумі 234451 грн.

Тож, в порушення п. 1.32 ст. 1, 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством неправомірно завищено валові витрати на суму 1764201 грн., в т.ч. ІУкв.2010 року 1529750 грн. та II кв. 2011року - 234451 грн., яка не підтверджена фактичною наявністю відповідних розрахункових, платіжних та первинних бухгалтерських документів.

Тобто, висновки перевірки базуються на тому, що правочини Позивача з ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" є нікчемними, так як при постачанні насіння соняшника продавець ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" не надав покупцю ТОВ "ЛСЛ-ІНК" товарно-транспортні накладні.

Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Стаття 58 Конституції України установлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України "Про систему оподаткування" для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника відповідача, підставами донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали первинні документи виписані ТОВ "Інтерсервісплюс" в адрес ТОВ "ЛСЛ ІНК" на підставі нікчемного правочину. Така позиція сформована на підставі відсутності товарно-транспортні накладні на перевезення товарів від ТОВ "Інтерсервісплюс".

У період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Інтерсервісплюс". Від зазначеного підприємства отримувались товари. При виконанні умов договору ТОВ "Інтерсервісплюс" відповідно із п.п.7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями (далі за текстом-Закон №168/97-ВР) мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

ТОВ "Інтерсервісплюс" мало право надавати ТОВ "ЛСЛ ІНК" податкові накладні, так як у відповідності із ст. 9 Закону ТОВ "Інтерсервісплюс" зареєстроване як платник податку на додану вартість і до теперішнього часу його реєстрація не як платника ПДВ не скасована.

При реалізації робіт, відповідно до вимог п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону ТОВ "Інтерсервісплюс" правомірно виписано та видало податкові накладні ТОВ "ЛСЛ ІНК", а підприємство позивача в свою чергу отримало право на податковий кредит по одержаним податковим накладним.

Так, згідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону №168/97-ВР "податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом ...

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків".

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону "податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку".

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. Закону України № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як зазначалась раніше, відповідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Закон України № 168/97-ВР не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку контрагента.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ "ЛСЛ ІНК" цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Податковим органом безпідставно здійснено висновок у п.5.1., аб. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами і доповненнями) (далі за текстом - Закон №334/94-ВР), а саме визначено неправомірність віднесення до складу валових витрат ТОВ "ЛСЛ ІНК" витрати на придбання послуг згідно нікчемного правочину з ТОВ "Інтерсервісплюс".

Зазначені висновки податкового органу повністю суперечать вимогам чинного законодавства, а саме Закону №334/94-ВР.

Відповідно із п.п. 2.1.1. Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Таким чином ТОВ "Інтерсервісплюс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як платник податку. А саме, підприємство має зареєстрований статут із видами господарської діяльності, який у судовому порядку не скасовувався та нікчемним не визнавався.

Так, п. 5.1. Закону №334/94-ВР визначене поняття валових витрат, а саме валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відповідно із 5.2.1. Закону №334/94-ВР відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)….

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як було зазначено вище, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльністю та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Позивач в періоді податкової перевірки з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. проводив господарську діяльність по виробництву соняшникової олії. Виробничі потужності (олійний цех, склади, допоміжні приміщення) знаходяться за адресою: м. Токмак, вул. Леніна, 24. Право власності ТОВ "ЛСЛ ІНК" на виробничі потужності підтверджується Свідоцтвом про власність №80, виданим Виконавчим комітетом Токмацької міської ради 21.08.2000р. на групу інвентарних об'єктів олійного цеху за адресою м. Токмак, вул. Леніна, 24. Згідно викопіювання з плану по вул. Леніна, 24 в м. Токмак від 11.08.2011р. група інвентарних об'єктів олійного цеху зокрема містить: маслоцех - літера Б2, склади - літери М, Н, О. Згідно експлікації до паспорту нерухомості загальна внутрішня площа приміщень складає 610,9 кв.м. Згідно Інвентаризаційного опису №3 основних засобів станом на 30.12.2010р. на балансі ТОВ "ЛСЛ ІНК" рахується обладнання для виробництва та зберігання олії: преси, фільтри, баки, вимірювальні прилади та таке інше. Отже, в перевіряємому Відповідачем періоді з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. Позивач володів необхідними виробничими потужностями та засобами по виробництву соняшникової олії.

Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці по Запорізькій області надано Дозвіл №780.01.23-15.41.0 на початок роботи ТОВ "ЛСЛ ІНК" по виробництву неочищеної олії та жирів (код за КВЕД 15.41.0) з 29.11.2001р. Згідно Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.06.2006р. Токмацької районної санітарно-епідеміологічної станції ТОВ "ЛСЛ ІНК" за адресою м. Токмак, вул. Леніна, 24 може здійснювати переробку насіння соняшника, вироблення масла нерафінованого. За Протоколами випробувань харчової продукції та продовольчої сировини від 20.09.2010р. №22/2362-Г та №22/2363-Г, складеними Випробувальним центром ДП "ЗАПОРІЖЖЯСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", проведений хімічний аналіз сировини та продукції на відповідність ДСТУ 7011:2009 "Соняшник. Технічні умови", ДСТУ 4492:2005 "Олія соняшникова. Технічні умови". Допустимі нормативи не перевищені. Таким чином, ТОВ "ЛСЛ ІНК" в перевіряємому Відповідачем періоді з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. мало необхідні державні дозволи по виробництву соняшникової олії.

Згідно п.1.2. Договору поставки №20/09/10 від 20.09.2010р., укладеного ТОВ "ЛСЛ ІНК" з ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС", поставка насіння соняшника здійснюється на склад покупця транспортом постачальника та за рахунок постачальника; згідно п.2.1. Договору кількість товару, що постачається, зазначається у накладних. Позивачем отримано насіння соняшника в кількості 461000кг за період листопад-грудень 2010р.

До перевірки Токмацькій ОДПІ надавалися наступні видаткові накладні:

№ИН-148 від 08.11.2010р. в кількості 83000кг на суму 323700,00 грн.;

№ИН-169 від 15.11.2010р. в кількості 87000кг на суму 348000,00 грн.;

№ИН-197 від 22.11.2010р. в кількості 81000кг на суму 324000,00 грн.;

№ИН-209 від 25.11.2010р. в кількості 84000кг на суму 336000,00 грн.;

№ИН-291 від 10.12.2010р. в кількості 65000кг на суму 260000,00 грн.;

№ИН-324 від 20.12.2010р. в кількості 61000кг на суму 244000,00 грн.

Зазначені видаткові накладні відповідають вимогам первинного документа згідно п.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": "первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Як свідчать матеріали справи, придбання насіння соняшника пов'язане з господарською діяльністю Позивача - виробництвом соняшникової олії. Розвантаження та оприбуткування насіння соняшника на складі Позивача підтверджено картками складського обліку матеріалів (сировини) типової форми №М-12 затвердженою наказом Мінстату України від 21.06.1996р. №193. Згідно картки складського обліку матеріалів (сировини) №11-С за листопад 2010р. надійшло насіння соняшника в кількості 435895кг, в тому числі від ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" 335000кг; передано в переробку 420895кг; залишок на 01.11.2011р. - відсутній; залишок на 01.12.2010р. - 15000кг. Згідно картки складського обліку матеріалів (сировини) №12-С за грудень 2010р. надійшло насіння соняшника в кількості 242481кг, в тому числі від ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" 126000кг; передано в переробку 257481кг; залишок на 01.12.2010р. - 15000кг; залишок на 01.01.2011р. - відсутній. Актом №20/09 від 20.09.2010р. комісією ТОВ "ЛСЛ ІНК" визначено вихід олії з насіння соняшника після його пресування на обладнанні підприємства в розмірі 36% від маси сировини. Згідно карток складського обліку матеріалів (продукції) №11-П за листопад 2010р., №12-П за грудень 2010р. надійшло 244215кг соняшникової олії з переробки насіння, що становить 36% від маси сировини. Залишок олії на 01.11.2010р. - 435кг, на 01.01.2011р. - 3630кг, що підтверджується Інвентаризаційним описом товарно- матеріальних цінностей станом на 30.12.2010р.

За листопад-грудень 2010р. реалізовано соняшникової олії в кількості 241020кг, в тому числі:

ТОВ "Оліяр" в кількості 240020кг, в тому числі за накладними №127 від 06.11.2010р. - 29980кг, №129 від 15.11.2010р. - 29780кг, від №137 від 24.11.2010р. - 30000кг, №130 від 17.11.2010р. - 29940кг, №140 від 29.11.2010р. - 29860кг, №144 від 06.12.2010р. - 30140кг, №146 від 10.12.2010р. - 29970кг, №148 від 16.12.2010р. - 30350кг;

ТОВ "Хліб Токмака" в кількості 1000кг, в тому числі за накладними №126 від 05.11.2010р. - 200кг, №131 від 18.11.2010р. - 200кг, №142 від 03.12.2010р. - 200кг, №147 від 15.12.2010р.-200кг, №155 від 30.12.2010р.-200кг.

Таким чином, Позивачем з придбаного насіння соняшника від ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" зроблена та реалізована соняшникова олія.

Сплата за отримане насіння соняшника зроблена ТОВ "ЛСЛ ІНК" на користь ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" в повному обсязі платіжними дорученнями №337 від 08.11.2010р. в сумі 323700,00 грн. за рахунком-факгурою №ИН-148 від 08.11.2010р.; №344 від 15.11.2010р. в сумі 348000,00 грн. за рахунком-факгурою №ИН-169 від 15.11.2010р.; №362 від 22.11.2010р. в сумі 324000,00 грн. за рахунком-факгурою №ИН- 197 від 22.11.2010р.; №365 від 25.11.2010р. в сумі 336000,00 грн. за рахунком-фактурою №ИН-209 від 25.11.2010р.; №375 від 10.12.2010р. в сумі 260000,00 грн. за рахунком-фактурою №ИН-291 від 10.12.2010р.; №400 від 20.12.2010р. в сумі 244000,00 грн. за рахунком-фактурою №ИН-324 від 20.12.2010р.

Заборгованість між ТОВ "ЛСЛ ІНК" та ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" відсутня.

Відповідно до ст.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" в листопаді 2010р. надані податкові накладні:

№148 від 08.11.2010р. в сумі 323700,00 грн., в тому числі ПДВ - 53950,00 грн.;

№169 від 15.11.2010р. в сумі 348000,00 грн., в тому числі ПДВ - 58000,00 грн.;

№197 від 22.11.2010р. в сумі 324000,00 грн., в тому числі ПДВ - 54000,00 грн.;

№209 від 25.11.2010р. в сумі 336000,00 грн., в тому числі ПДВ - 56000,00 грн.;

Зауваження Токмацької ОДПІ щодо правильності та правомірності складання податкових накладних відсутні.

Саме витрати пов'язані з придбанням у ТОВ "Інтерсервісплюс" товарів, використовувались ТОВ "ЛСЛ ІНК" у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими та невідповідними обставинам справи та вимогам діючого законодавства висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.1 ст. 4 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище договорів не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ТОВ "ЛСЛ ІНК" не має відповідати за допущені з боку його контрагентів, порушення вимог законодавства. Позивачем були дотримані всі вимоги податкового законодавства щодо відображення податкового кредиту та формування валових витрат по спірним операціям в обліку товариства.

В акті перевірки, перевіряючими вказано на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на наступне:

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з п.3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на відсутність чи неналежне оформлення ТТН є безпідставним.

Зважаючи на усе викладене, за результатом розгляду справи суд приходить до висновку стосовно того, що Токмацькою ОДПІ неправомірно та необґрунтовано зроблено висновки про непідтвердженість поставок товарів ТОВ "ЛСЛ ІНК" від ТОВ "Інтерсервісплюс"

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення ТОВ "ЛСЛ ІНК" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 37624 грн., та Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит на суму 221950 грн. за листопад 2010 року та завищено валові витрати на суму 1764201 грн. при взаємовідносинах з ТОВ "Інтерсервісплюс", а тому необґрунтовано прийняв податкові повідомлення-рішення від 28.10.2011 № 0000422302-3465 та № 0000432302-3466.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ "ЛСЛ ІНК" підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Запорізькій області - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 28.10.2011 № 0000422302-3465 та № 0000432302-3466.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСЛ ІНК" (код ЄДРПОУ 13631630) судові витрати у розмірі 56,46 (п'ятдесят шість гривень 46 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко