Постанова

від 10.03.2015 по справі 826/1120/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 березня 2015 року № 826/1120/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ото Транс» про накладення арешту

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ото Транс» (далі - відповідач, ТОВ «Ото Транс») про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках за переліком.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за ТОВ «Ото Транс» (ідентифікаційний код 37413101), яке перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, обліковується заборгованість з пені за порушення термінів у сфері ЗЕД на загальну суму 17708952,77 грн., а вжиті контролюючим органом заходи щодо погашення відповідачем податкового боргу позитивного результату не дали (направлення на адресу підприємства податкової вимоги від 06.11.2014 № 10546-25, рішення про опис майна у податкову заставу від 06.11.2014 № 127/26-50-25-01-09 та складання акта опису такого майна від 09.12.2014 № 60/26-50-23-01-10). Згідно останнього, зокрема, встановлено відсутність на день складання цього акта майна платника податків, що може бути описано у податкову заставу. З огляду на наведене та керуючись нормами пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20, п. 59.5 ст. 59, ст. ст. 87, 95 Податкового кодексу України, позивач просить суд постановити рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Ото Транс», що знаходяться на наступних рахунках: № 26006200102466 (долар США) і № 26006200102466 (українська гривня) в АТ «КБ «Союз», МФО 380515; № 26003311674 (долар США), № 26003311674 (євро), № 26003311674 (українська гривня), № 26025311674 (долар США), № 26026321674 (долар США), № 26106371674 (українська гривня) в АТ «Фортуна-банк», МФО 300904; № 26002285428001 (долар США) і № 26002285428001 (українська гривня) в АТ «Таскомбанк», МФО 339500; № 2600313502701 (українська гривня), № 2600313502701 (долар США) і № 2600313502701 (євро) в АТ «Артем-банк», МФО 300885.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. 27.02.2015 представником відповідача через канцелярію суду були подані письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено про не доведення позивачем належними засобами доказування факту відсутності у ТОВ «Ото Транс» будь-якого майна, на яке може бути звернено стягнення за податковим боргом.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене та не прибуття відповідача у судове засідання, в судовому засіданні 02.03.2015 суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ото Транс» (ідентифікаційний код 37413101) зареєстроване як юридична особа 29.11.2010 Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.12.2014, та з 30.11.2010 перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків.

Згідно повідомлення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 77/23-01-36 від 15.01.2015 станом на 15.01.2015 за ТОВ «Ото Транс» обліковувався податковий борг з платежу - пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 17708952,77 грн., що не заперечується відповідачем.

Вказана сума податкової заборгованості виникла внаслідок несплати ТОВ «Ото Транс» суми узгодженого в досудовому порядку грошового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 17708952,77 грн., що визначене контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0007732206 (форми «У»), яке, в свою чергу, було прийняте на підставі акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.07.2014 № 301/1-22-06-37413101 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ото Транс». За результатами перегляду цього податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0007732206 в порядку процедури адміністративного оскарження, таке податкове повідомлення-рішення відповідно до рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 № 14915/7/26-15-10-06-12 було залишено без змін, а первинна скарга платника податків - без задоволення. Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 27.10.2014 № 5674/6/99-99-10-01-04-25 повторна скарга ТОВ «Ото Транс» на зазначене податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014 залишена без розгляду з підстави пропущення підприємством законодавчо встановленого строку на адміністративне оскарження.

Документальних доказів оскарження ТОВ «Ото Транс» податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0007732206 в судовому порядку жодна із сторін суду не пред'явила.

11.11.2014 відповідачу направлена податкова вимога за № 10546-25 від 06.11.2014 на суму 17708952,77 грн. податкового боргу (надалі - Податкова вимога) та рішення В.о. начальника ДПІ О. Добровольського про опис майна у податкову заставу від 06.11.2014 № 127/26-50-25-01-09 (надалі - Рішення). Вказані Податкова вимога та Рішення булі вручені уповноваженій особі ТОВ «Ото Транс» органом пошти 03.12.2014.

Жодних доказів оскарження даних рішень суб'єкта владних повноважень (Податкової вимоги і Рішення) в адміністративному або судовому порядку сторони суду не надали. При цьому нормами ст. 59 Податкового кодексу України виставлення другої податкової вимоги в разі збільшення в подальшому суми податкового боргу не передбачено.

Доказів погашення суми податкового боргу у розмірі 17708952,77 грн. чи звернення до контролюючого органу із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано. Натомість станом на день розгляду даної справи в суді податкова заборгованість в заявленій до стягнення суми залишається непогашеною та не заперечується відповідачем.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Починаючи з 01.01.2011 спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру оскарження рішень, дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України.

Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Також, нормами п. 57.3 ст. 57 зазначеного Кодексу встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Органами стягнення є виключно контролюючі органи (під якими розуміються органи доходів і зборів), уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п. 41.1 і п. 41.2 ст. 41 цього Кодексу).

Пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу приписів норм п. 88.1 і п. 88.2 ст. 88 цього ж Кодексу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).

Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів України затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 572 (набрав чинності з 26.11.2013), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373.

Також відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом норм п. 59.3 ст. 59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

За приписами п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі .

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Зокрема, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Також, нормами п. 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до норми абз. 2 п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення контролюючого органу шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 цього Кодексу.

При цьому відповідно до норм п. 89.3 ст. 89 ПК та п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів майно, на яке поширюється право податкової застави, має оформлятися актом опису . Зокрема, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (п. 89.4 ст. 89 ПК України).

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення (абз. 1 - 3 п. 89.5 ст. 89 ПК України).

В силу норми абз. 4 п. 89.5 ст. 89 ПК України до прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Крім того, в розумінні норми п. 94.1 ст. 94 ПК України «адміністративний арешт майна платника податків» (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Випадки застосування арешту майна чітко визначені у п. 94.2 ст. 94 зазначеного Кодексу, а саме арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм ПК України вбачається, що право контролюючого органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку , платника податків, який має податковий борг, виникає після проведення процедури в порядку ст. 89 ПК України.

Крім того, положення ст. 94 ПК України регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків. Водночас, нормами ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст. 94 цього Кодексу.

Так, норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку , платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу .

Системний аналіз наведених положень податкового законодавства України в редакції на момент спірних правовідносин дає підстави для виокремлення обов'язкових умов (обставин,) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом , а саме: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність у платника податків майна для погашення суми податкового боргу та/або якщо балансова вартість такого майна платника податків менша за суму його податкового боргу, та/або таке майно платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу, що в свою чергу підтверджуються певними документальними доказами (зокрема: актом опису майна, що перебуває у податковій заставі, або актом відмови платника податків від опису майна у податкову заставу) .

При цьому, суд звертає увагу на те, що ПК України встановлює послідовність звернення податкового органу до суду із вимогами щодо погашення податкового боргу платника.

Так, в даному випадку позивач повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у платника податків відповідного майна, достатнього для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив контролюючий орган для того, щоб встановити факт відсутності такого майна у боржника.

Так, на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - ТОВ «Ото Транс», ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві надала суду копію акта опису майна від 09.12.2014 № 60/26-50-23-01-10, складеного та підписаного з боку контролюючого органу податковим керуючим Деренчуком О.В. За даними цього акта опису від 09.12.2014 майно, що може бути описано у податкову заставу, у відповідача відсутнє, що засвідчено також підписом представника ТОВ «Ото Транс» ОСОБА_3 (за даними наявного в матеріалах справи витягу з ЄДР відносно названого Товариства станом на 15.12.2014 ОСОБА_3 був засновником і керівником підприємства). Акт опису майна від 09.12.2014 також скріплений печаткою ТОВ «Ото Транс», та достовірність як самого документу, так і зафіксованих в ньому відомостей відповідачем не заперечується.

Разом з тим, суд звертає увагу на відсутність інших документів, які засвідчують достовірність відомостей, що зафіксовані в акті опису майна від 09.12.2014 (як то офіційної інформації з уповноважених органів реєстрації прав на рухоме і нерухоме майно, та, відповідно, письмових звернень контролюючого органу з питань надання відповідної інформації для проведення опису майна у податкову заставу). Хоча в силу положень п. 2.10 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів здійснюючи процедуру опису майна платника податків у податкову заставу податковий керуючий не обмежується лише інформацією, що отримана безпосередньо від платника податків. Натомість опис майна може бути проведено також за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна.

З огляду на викладене вище судом вбачається, що зібрані у справі докази свідчать про недоведеність позивачем наявності у нього правових підстав для складення податковим керуючим акта опису майна від 09.12.2014 № 60/26-50-23-01-10 з висновками про відсутність на день складання такого акта майна, що може бути описано у податкову заставу, та з яким позивач наразі пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках ТОВ «Ото Транс» у банках.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко