Ухвала

від 13.05.2015 по справі 826/1120/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1120/15 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ото Транс» про накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Ото Транс», що знаходяться на рахунках у банках за переліком.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Ото Транс» (ідентифікаційний код 37413101) зареєстроване як юридична особа 29.11.2010 Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.12.2014, та з 30.11.2010 перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків.

Згідно повідомлення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 77/23-01-36 від 15.01.2015 станом на 15.01.2015 за ТОВ «Ото Транс» обліковувався податковий борг з платежу - пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 17708952,77 грн., що не заперечується відповідачем.

Вказана сума податкової заборгованості виникла внаслідок несплати ТОВ «Ото Транс» суми узгодженого в досудовому порядку грошового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 17708952,77 грн., що визначене контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0007732206 (форми «У»), яке, в свою чергу, було прийняте на підставі акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.07.2014 № 301/1-22-06-37413101 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ото Транс». За результатами перегляду цього податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0007732206 в порядку процедури адміністративного оскарження, таке податкове повідомлення-рішення відповідно до рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 № 14915/7/26-15-10-06-12 було залишено без змін, а первинна скарга платника податків - без задоволення. Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 27.10.2014 № 5674/6/99-99-10-01-04-25 повторна скарга ТОВ «Ото Транс» на зазначене податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014 залишена без розгляду з підстави пропущення підприємством законодавчо встановленого строку на адміністративне оскарження.

Документальних доказів оскарження ТОВ «Ото Транс» податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0007732206 в судовому порядку жодна із сторін суду не пред'явила.

11.11.2014 відповідачу направлена податкова вимога за № 10546-25 від 06.11.2014 на суму 17708952,77 грн. податкового боргу (надалі - Податкова вимога) та рішення В.о. начальника ДПІ О. Добровольського про опис майна у податкову заставу від 06.11.2014 № 127/26-50-25-01-09 (надалі - Рішення). Вказані Податкова вимога та Рішення булі вручені уповноваженій особі ТОВ «Ото Транс» органом пошти 03.12.2014.

Доказів оскарження даних рішень суб'єкта владних повноважень (Податкової вимоги і Рішення) в адміністративному або судовому порядку сторони суду не надали. При цьому нормами ст. 59 Податкового кодексу України виставлення другої податкової вимоги в разі збільшення в подальшому суми податкового боргу не передбачено.

Доказів погашення суми податкового боргу у розмірі 17708952,77 грн. чи звернення до контролюючого органу із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано. Податкова заборгованість в заявленій до стягнення суми залишається непогашеною та не заперечується відповідачем.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність звернення відповідача до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках ТОВ «Ото Транс» у банках, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Органами стягнення є виключно контролюючі органи (під якими розуміються органи доходів і зборів), уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п. 41.1 і п. 41.2 ст. 41 цього Кодексу).

Пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 88.1 і п. 88.2 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).

Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів України затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 572 (набрав чинності з 26.11.2013), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Зокрема, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абз. 2 п. 95.3 статті 95 ПК України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення контролюючого органу шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 цього Кодексу.

Відповідно до норм п. 89.3 ст. 89 ПК України та п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів майно, на яке поширюється право податкової застави, має оформлятися актом опису. Зокрема, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (п. 89.4 ст. 89 ПК України).

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення (абз. 1 - 3 п. 89.5 ст. 89 ПК України).

Згідно з абз. 4 п. 89.5 ст. 89 ПК України, до прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України, «адміністративний арешт майна платника податків» (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Випадки застосування арешту майна визначені у п. 94.2 ст. 94 ПК України, а саме арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, право контролюючого органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, виникає після проведення процедури в порядку ст. 89 ПК України.

Згідно з пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В даному випадку позивач повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у платника податків відповідного майна, достатнього для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив контролюючий орган для того, щоб встановити факт відсутності такого майна у боржника.

На підтвердження правомірності заявлених позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - ТОВ «Ото Транс», ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві надала суду копію акта опису майна від 09.12.2014 № 60/26-50-23-01-10, складеного та підписаного з боку контролюючого органу податковим керуючим Деренчуком О.В. За даними цього акта опису від 09.12.2014 майно, що може бути описано у податкову заставу, у відповідача відсутнє, що засвідчено також підписом представника ТОВ «Ото Транс» ОСОБА_5 (за даними наявного в матеріалах справи витягу з ЄДР відносно названого Товариства станом на 15.12.2014 ОСОБА_5 був засновником і керівником підприємства). Акт опису майна від 09.12.2014 також скріплений печаткою ТОВ «Ото Транс», та достовірність як самого документу, так і зафіксованих в ньому відомостей відповідачем не заперечується.

Судом першої інстанції встановлено відсутність інших документів, які засвідчують достовірність відомостей, що зафіксовані в акті опису майна від 09.12.2014 (як то офіційної інформації з уповноважених органів реєстрації прав на рухоме і нерухоме майно, та, відповідно, письмових звернень контролюючого органу з питань надання відповідної інформації для проведення опису майна у податкову заставу). Хоча в силу положень п. 2.10 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів здійснюючи процедуру опису майна платника податків у податкову заставу податковий керуючий не обмежується лише інформацією, що отримана безпосередньо від платника податків. Натомість опис майна може бути проведено також за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані у справі докази свідчать про недоведеність позивачем наявності у нього правових підстав для складення податковим керуючим акта опису майна від 09.12.2014 № 60/26-50-23-01-10 з висновками про відсутність на день складання такого акта майна, що може бути описано у податкову заставу, та з яким позивач наразі пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках ТОВ «Ото Транс» у банках.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 15.05.2015 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.