Ухвала

від 05.03.2015 по справі 820/19168/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р.Справа № 820/19168/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі № 820/19168/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ" до Харківської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просить суд: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів 7000003/2014/000792/2 від 28.05.2014 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/00453 від 29.05.2014 та прийняті Харківською митницею Міндоходів щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ". Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної Казначейської служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ" (вул. Приозерна, буд.2А, кв.117, м. Київ, 04211, код ЄДРПОУ 38968805, ІПН 389688026543, р/р 26003483964800 в АТ "УкрСиббанк", м.Харків, МФО 351005) надмірно нарахований Харківською митницею Міндоходів та сплачений ТОВ "ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ" податок на додану вартість в сумі 11 620 (одинадцять тисяч шістсот двадцять) грн 13 коп. Стягнути з Державного бюджету України (через УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області банк одержувача ГУДКСУ в Харківській області МФО 851011, р/р 31217206784011, код бюджетної класифікації: 22030001) витрати з оплати судового збору в сумі 255(двісті п"ятдесят п"ять) грн. 78 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ" до Харківської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішень було задоволено частково.

Скасовано рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів 7000003/2014/000792/2 від 28.05.2014 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/00453 від 29.05.2014 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ" код ЄДРПОУ 38968805 частину сплаченого судового збору відповідно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 89 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Харківська митниця Міндоходів, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. без змін.

Також, позивачем надана заява про відкладення розгляду справи, яке не підлягає задоволенню, в зв'язку з його не обґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту, а саме Договору купівлі-продажу №FP313120879SC від 13.12.2013 (надалі - Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ» (Україна) (далі за текстом - ТОВ «ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ», позивач) та FIPHARM CO., LIMITED (Китай) та додаткової угоди №1 від 16.12.2013 до Договору було здійснено митне оформлення товару: колістину сульфат, а також подано до митного органу - Харківської митниці Міндоходів (надалі - відповідач 1) митну декларацію №807100000/2014/021388 від 27.05.2014 (далі - митна декларація) з усіма необхідними документами.

Під час здійснення митного оформлення вказаного вище Товару позивачем було заявлено митну вартість, визначену за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, що становила 16 дол. США за 1 кг.

27.05.2014 відповідачем 1 в порядку проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтування методу визначення митної вартості було направлено запит (повідомлення) позивачу з проханням надати відповідні відомості на підставі ч.3 СТ.53 Митного кодексу України (далі - МКУ).

28.05.2014 позивачем надано відповідь, якою проінформовано про те, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ» не має можливості у 10-денний строк надати додаткові документи.

28.05.2014 Харківська митниця Міндоходів прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2014/000792/2, яким скориговано митну вартість товару колістину сульфат до 25,06 дол. США за 1 кг .

Коригування було здійснено у відповідності до ст.64 МКУ на підставі інформації про рівень митної вартості на аналогічні товари: МД№600110002/2014/1184 від 14.03.2014, що міститься ЄАІС ДМСУ (за резервним методом).

29.05.2014 митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/00453, якою повідомлено про відмову в оформленні товарів у зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2014/000792/2 від 28.05.2014 яке було прийнято за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

Позивач не погодився з вказаними вище рішеннями відповідача, однак звернувся до митного органу з проханням випустити товар, що декларувався, у вільний обіг за умови сплати всіх необхідних митних платежів згідно ВМД №807100000/2014/021962 (у порядку ч.7 ст.55 МКУ).

Керуючись положеннями 4.8 ст.55 МКУ ТОВ «ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ» звернулось з заявою за вих.№10/1 від 10.07.2014 до Харківської митниці Міндоходів, та подало митному органу запитувані ним документи на підтвердження митної вартості товару, визначеної декларантом.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем 1 направлено на адресу позивача листа за вих.№06.1/01-12/5480 від 16.07.2014, яким повідомлено про те, що надані разом із заявою за вих.№10/1 від 10.07.2014 документи не спростовують сумнів щодо задекларованого рівня митної вартості оцінюваного товару за ціною договору, та унеможливлюють перегляд рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2014/000792/2 від 28.05.2014.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що митному органу були надані всі документи, що передбачені ст. 53 Митного кодексу України, які не містять суперечностей та ознак підробки, та відображають усі необхідні відомості для підтвердження числового значення складових митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення Харківської митниці Міндоходів № 7000003/2014/000792/2 від 28.05.2014 про коригування митної вартості товарів, підставою для визначення митної вартості товару за другорядним методом слугувало посилання відповідача 1 на ту обставину, що урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.12 № 362 було здійснено аналіз поданих до митного оформлення документів. Вході вивчення документів були виявлені наступні розбіжності:

- Враховуючи маршрут слідування товару (Китай - Польща, тобто має місце морське перевезення), отримувач мав отримати коносамент та подати його митному органу. Коносамент Харківській митниці Міндоходів не надавався, про що свідчать копії як оформленої МД, так і МД, у оформленні якої відмовлено;

- CMR № 01 від 10.04.2014 відноситься до іншої партії товарів;

- ВМД країни експорту не містила відомостей, які б підтверджували факт експорту з країни відправлення (відсутні відомості дати та часу оформлення, посадової особи та дати здійснення процедур, і т.д.);

- Замість договору про надання транспортно - експедеційних послуг надано зовнішньо - економічний контракт;

- Декларант надав довідку про транспортні витрати, але не надав жодних платіжних документів (рахунків на сплату, тощо) що підтверджували б вартість перевезення вказаних у МД товарів;

- Страховий поліс неможливо ідентифікувати з заявленою партією товарів.

Таким чином, відомості заявлені у ЕМД від 27.05.2014 № 807100000/2014/021388 мали розбіжності, та не були підтверджені документально.

Відповідно до ст. 318 Митного кодексу України (далі - МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом, або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що позивачем на виконання ст.53 МКУ було подано відповідачу 1 наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2014/0000307 від 28.01.2014, міжнародна автомобільна накладна (CMR) №01 від 10.04.2014, документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати №659 від 09.04.2014, документ, що підтверджує вартість страхування № 2014FP01106-2 від 09.01,2014, рахунок-фактура (інвойс) № 2014FP01106 від 09.01.2014, пакувальний лист б/н від 09.01.2014, страховий поліс №11550001900126224391 від 08.02.2014, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №1 від 16.12.2013, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №2 від 16.12.2013, зовнішньоекономічний договір (контракт) №FP313120879SC від 13.12,2013, договір (контракт) про перевезення №25.01.2014/39ОД від 25.01.2014, ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні) Ю-31 № 028422 від 22.04.2014, інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаро-супровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль») 2730 від 10.04.2014, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) 2730 від 10.04.2014, дозвіл на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю у випадках, визначених ст.83 ЗУ «Про ветеринарну медицину» - №15-9-2-2-11/10189 від 24.03.2014, сертифікат про походження товару загальної форми 14С4401А0621/00417Х від 27.01.2014, інші некласифіковані документи: висновок КТПП №К-184 від 06.02.2014, лист №09/02-813 від 28.02.2014, сертифікат якості колістину сульфат від 09.01.2014, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 807100000/2014/00274 від 18.04.2014, копія митної декларації країни відправлення № 2231120140810637928 від 01.02.2014, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 807100000.2014.021388 від 27.05.2014.

Поряд з вказаними документами на адресу митного органу було подано додаткові документи разом з заявою за вих.№10/1 від 10.07.2014: копія прайс-листа виробника та калькуляції ціни з перекладом, довідка про транспортні витрати № 1/357 від 18.04.2014, рахунок №168 від 17.04.2014, лист №31/03-01 від 31.03.2014, лист №27/28 від 27.02.2014.

На підставі вищезазначеного колегія судів робить висновок, що матеріалами справи було підтверджено, що позивачем було надано всі документи, що передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Крім того, колегія судів критично відноситься к твердженням відповідача, що позивачем не було надано Харківській митниці Міндоходів Коносамент, CMR № 01 від 10.04.2014 відноситься до іншої партії товарів, ВМД країни експорту не містила відомостей, які б підтверджували факт експорту з країни відправлення (відсутні відомості дати та часу оформлення, посадової особи та дати здійснення процедур, і т.д.), замість договору про надання транспортно - експедеційних послуг надано зовнішньо - економічний контракт, декларант не надав жодних платіжних документів (рахунків на сплату, тощо) що підтверджували б вартість перевезення вказаних у МД товарів, страховий поліс неможливо ідентифікувати з заявленою партією товарів, та зазначає.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що згідно з відомостями, що містяться у довідці про транспортні витрати №1/357 від 18.04.2014 товар (колістин сульфат) був доставлений контейнером APZU3785088 по коносаменту MWSHGDY14011104FD від порту Шанхай (Китай) до порту Гдиня (Польща), з порту Гдиня (Польща) до м.Харків (Україна) через пункт перетину кордону м/п «Ягодин-Дорохуск» автомобільним транспортом без контейнера.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR), коносамент (Bill of Lading) і т.д. Однак, на момент перетину державного кордону товар транспортувався автомобільним транспортом без контейнеру, на підтвердження чого було надано міжнародну автомобільну накладну (CMR).

Під час проведення процедури консультації між митним органом та декларантом відповідачем 1 не вимагалось надання саме коносаменту на підтвердження транспортних витрат, що підтверджується наявним в матеріалах справи запитом (повідомленням) митного органу від 27.05.2014.

Ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції відповідачем не було доведено, що CMR №01 відноситься до іншої партії товару.

Щодо твердження відповідача, що експортна митна декларація КНР містить відомості щодо дати та часу її складання, а також інші дані про товар, його вагу, ціну і т.д. то зазначене посилання суд апеляційної інстанції, так і як суд першої інстанції, вважає необґрунтованим оскільки, згідно положень ст. 61 Конституції України позивач не повинен нести відповідальність за неправильне оформлення документів його зовнішньоекономічними партнерами.

Щодо посиланні відповідача 1, що позивачем під час митного оформлення замість договору про надання транспортно-експедиційних послуг було надано зовнішньоекономічний контрактто зазначене посилання суд апеляційної інстанції, так і як суд першої інстанції, вважає необґрунтованим оскільки згідно з відомостями, що містяться в картці відмови у прийнятті митної декларації, що є предметом даного оскарження, ТОВ «ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ» було надано саме договір (контракт) про перевезення №25.01.2014/39ОД від 25.01.2014, предметом якого є надання транспортно-експедиторських послуг позивачу щодо перевезення товару.

Щодо ненадання позивачем платіжних доручень на підтвердження оплати транспортних витрат то зазначене посилання суд апеляційної інстанції, так і як суд першої інстанції, вважає необґрунтованим оскільки ч.2 ст.53 МКУ не вимагається надання вказаних документів. До матеріалів справи були надані завірені банком платіжні доручення на підтвердження оплати транспортних витрат за договором №25.01.2014/39ОД від 25.01.2014 згідно рахунку №168 від 17.04.2014. Також надане платіжне доручення на підтвердження оплати товару за контрактом №FP313120879SC від 13.12.2013 та сплати на рахунок Харківської митниці Міндоходів ПДВ, донарахованого у зв'язку з коригуванням митної вартості товару.

Щодо твердження відповідача 1, що ціна, вказана в інвойсі, повинна бути вищою, ніж за калькуляцією, оскільки витрати на транспортування до вказаного в Специфікації місця - м. Шанхай поніс продавець, то зазначене посилання суд апеляційної інстанції, так і як суд першої інстанції, вважає необґрунтованим оскільки вказані документи (інвойс, калькуляцію і т.д.) було видано його зовнішньоекономічним партнером. У зв'язку з цим позивач не в змозі пояснити, які самі витрати було закладено та розраховано в калькуляції в розділі «Інші витрати», та яким чином це вплинуло на формування ціни.

Матеріалами справи доведено, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛ КЕМІКАЛЗ» до митного органу було надано висновок ДП «Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішньоекономічних ринків» №11/637 від 27.05.2014, згідно з яким контрактні ціни для поставки хімічних речовин на умовах FOB Шанхай (Китай) відповідають цінам виробника з урахуванням дат укладення інвойсу № 2014FP01106 від 09.01.2014.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі № 820/19168/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.