Рішення

від 05.03.2015 по справі 910/24664/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015Справа №910/24664/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "УМТ"

до Державної установи "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві

2) Національна академія медичних наук України

про зобов'язання внести зміни у договір та стягнення 15 789 119,24

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

Від позивача: Лящовський В.Р. (дов.№1 від 03.11.2014),

Від відповідача: Бойчун Н.Д. (дов. №226 від 30.09.2014),

Від третьої особи1: не з'явився,

Від третьої особи2: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "УМТ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної установи "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України" про зобов'язання внести зміни у договір та стягнення 15 789 119,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 порушено провадження у справі №910/24664/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві та призначено справу до розгляду на 09.12.2014 року.

08.12.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заява про зміну підстав позову.

За наслідками судового засідання 09.12.2014 суд задовольнив заяву позивача про зміну підстав позову та відклав розгляд справи на 19.12.2014 року.

19.12.2014 у судовому засіданні судом задоволено клопотання відповідача від 09.12.2014 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну академію медичних наук України та відкладено розгляд справи на 25.12.2014 року. За наслідками судового засідання винесена відповідна ухвала суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виправлення описки у заяві про зміну підстав позову та призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 визначено для розгляду справи №910/24664/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.

Відповідною ухвалою суду від 23.12.2014 справа №910/24664/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 12.02.2015 року.

09.02.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

За наслідками судового засідання 12.02.2015 судом постановлено ухвалу, якою продовжено строк розгляду спору на 15 днів, у задоволення клопотання сторін, та відкладено розгляд справи на 05.03.2015 року.

Під час судового засідання 05.03.2015 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та додаткових письмових поясненнях.

У судовому засіданні 05.03.2015 судом розглянуто заяву позивача про збільшення позовних вимог, з'ясовано думку сторін, прийнято її до розгляду та роз'яснено, що подальший розгляд буде здійснено у межах заявлених вимог із врахуванням заяви про збільшення.

Представник відповідача у свою чергу проти позову частково заперечувала, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, додатково наголосив на відстроченні виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі до 01.05.2015 року. Додатково до суду надав лист Національної академії медичних наук України, в якому зазначено,що Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» не передбачено капітальних видатків, у тому числі на погашення зареєстрованої кредиторської заборгованості.

Треті сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013 між Державною установою «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України» (замовник) та Приватним акціонерним товариством «УМТ» (постачальник) укладено договір № 33 на закупівлю медичного обладнання (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався своєчасно поставляти та передавати у власність замовника за лотом№2 «устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування» код ДК 26.60.1 (устаткування медичне) - КОМПЛЕКС БАГАТОЗРІЗОВОГО КОМП'ЮТЕРНОГО ТОМОГРАФУ ДИНАМІЧНОГО ОБ'ЄМНОГО СКАНУВАННЯ « 4D» З СИСТЕМОЮ ОХОЛОДЖЕННЯ, ІНЖЕКТОРОМ, ПРИНТЕРОМ ДЛЯ СУХОГО ДРУКУ ТА ДЖЕРЕЛОМ БЕЗПЕРЕБІЙНОГО ЖИВЛЕННЯ - 1 комплект (далі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації та комплектації (додаток № 1 та № 2 до договору), та є невід'ємною частиною договору, розроблені на підставі акцептованої пропозиції конкурсних торгів, а замовник - прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору.

Згідно п. 3.1. договору, сума цього договору становить 32 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 143 703,15 грн.

Сторони погодили у п. 3.2. договору, що ціна за одиницю товару, що поставляється та передається відповідно до п.1.1 договору, зазначена у специфікації, що є додатком №1 до договору.

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, згідно пункту 3.4. договору, та включає вартість обов'язкових платежів та зборів тощо, пакування товарів, їх завантаження, доставки і розвантаження, монтаж, введення товарів в експлуатацію, навчання спеціалістів замовника методам роботи з товаром, а також гарантійне обслуговування (п. 3.5. договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі отримання належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів на попередню оплату (відповідно до постанови КМУ від 09.10.2006 №1404 із змінами), замовник здійснює попередню оплату у розмірі 100% (ста відсотків) вартості обладнання, яке постачається постачальником згідно специфікації (додаток №1) та комплектації (додаток №2).

Умовами п. 4.3 договору сторони погодили, що датою платежу є зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У випадку затримки бюджетного фінансування, оплата за цим договором здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту надходження коштів на рахунок замовника (п. 4.4 договору).

Сторони у п.5.1. договору погодили, що постачальник передає у власність замовника товар на умовах DDP-Україна (Інкотермс-2010). Місце поставки товару - 04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, 32, Державна установа "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України".

Відповідно до п. 5.2 договору строк поставки товару на суму попередньої оплати становить 60 (шістдесят) календарних днів після сплати всієї суми коштів, зазначеної в п.3.1 договору, але не пізніше 31.12.2013 року.

Датою поставки є дата видаткової накладної, підписаною сторонами, як то визначено пунктом 5.9. Договору.

Згідно п.11.1 договору умови договору не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.

Пунктом 11.4 договору встановлено, що зміни та доповнення до договору є його невід'ємною частиною, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими та не представниками сторін.

У подальшому, 22.10.2013 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 05.08.2013, умовами якої сторони погодили зміни та виклали п.3.1. «Ціна цього договору становить 31 923 075,20 грн.» в т. ч. ПДВ 130 882,35 грн.». Також на підставі викладеного внесено відповідні зміни у специфікацію.

31 грудня 2013 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої п. 4.2. договору викладено в редакції: «оплата товару замовником здійснюється по факту постачання на підставі видаткової накладної». Пункт 10.1 договору сторонами викладено у наступній редакції: «Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих зобов'язань».

Шляхом укладання додаткової угоди №3 та додаткової угоди №4 сторонами внесено зміни щодо реквізитів.

Судом встановлено, що 14.11.2013 позивач поставив відповідачу товар, обумовлений договором, загальною вартістю 31 923 075,20 грн., що підтверджено витратною накладною № 457 та довіреністю № 79 від 14.11.2013 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПрАТ «УМТ».

У межах розгляду справи факт здійснення поставки обумовленого договором товару сторонами не заперечується.

ПрАТ «УМТ» зазначає, а відповідач у свою чергу не спростовує, що ним, як замовником лише частково сплачено вартість поставленого товару, а саме у розмірі 19 209 575,20 грн.

Таким чином, частина вартості товару, яка залишається не сплаченою відповідачем становить 12 713 500,00 грн. станом на 03.11.2014 року

27.02.2014 позивач направив відповідачу лист-вимогу №27/02/2014 про оплату коштів за поставлене медичне устаткування на суму 12 713 500,00 грн., докази відправлення відповідачу вказаного листа-вимоги наявні у матеріалах справи.

У відповідь на вказаний лист-вимогу відповідач відповів листом від 13.03.2014 вих. № 52, що виплатить заборгованість після отримання належного державного фінансування. У вказаному листі відповідач, також зазначив, що кредиторська заборгованість на 12 713 500,00 грн. була зареєстрована в ГУ ДКСУ у м. Києві.

10.06.2014 позивачем направлено відповідачу лист вих. № 59 від 03.06.2014, яким повідомлено, що починаючи з 01.04.2014 відмінена пільга по нарахуванню та сплаті ставки ПДВ та введена ставка ПДВ в розмірі 7 % на операції з поставки та оплати медичного обладнання. З огляду на вказане, позивач просив відповідача на суму кредиторської заборгованості без ПДВ, яка утворилась станом на 14.01.2014 нарахувати суму ПДВ в розмірі 7 %, шляхом внесення відповідних змін до договору поставки медичного обладнання № 33 від 05.08.2013 року.

У відповідь на вказаний лист вих. № 58 від 03.06.2014 від відповідача надійшов лист № 160 від 24.06.2014, із повідомленням позивача про те, що у кошторисі витрат на 2014 не передбачено кошти на збільшення вартості договорів, які укладено в 2013 році.

Так, оскільки відповідач заборгованість за поставлений товар не сплатив, внесення змін до договору № 33 від 05.08.2013 не погодив, ПрАТ «УМТ» звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просить визнати укладеною додаткову угоду №3/1 та стягнути суму боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Договір № 33 на закупівлю медичного обладнання від 05.08.2013 є договором поставки, який передбачає закупівлю товару за державні кошти, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції чинній на момент укладання договору) визначено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як зазначалося судом вище, вимоги позивача щодо внесення змін до договору стосовно ціни, обґрунтовані істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, а саме: введенням ставки ПДВ у розмірі 7 % на операції з поставки та оплати медичного обладнання, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (який набув чинності з 01.04.2014 року).

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, 01.04.2014 набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким зокрема, внесено зміни до пункту 193.1. статті 193 Податкового кодексу України, а саме: доповнено підпунктом "в" такого змісту:

"в) 7 відсотків по операціях з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також з постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України".

Як встановлено судом, позивач після набрання чинності вказаним законом просив відповідача внести зміни до договору щодо збільшення його ціни за рахунок обкладання операцій з поставки медичного обладнання податком на додану вартість за ставкою 7 %. При цьому, на момент набрання Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" чинності та направлення позивачем відповідачу пропозиції щодо зміни ціни договору, товар за договором поставлений позивачем відповідачу 14.11.2013, а отже з боку позивача договір виконаний.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України зобов'язання виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п. 4.3. Договору, датою платежу є зарахування грошових коштів на поточний рахунок. Грошові зобов'язання Замовником (Відповідача) вважаються виконаними в момент отримання Постачальником всієї суми коштів, встановленій в п.3.1 цього Договору.

Ні станом на момент звернення ПАТ «УМТ» до Відповідача з пропозицією внесення змін до договору, ні станом на сьогодні, грошові кошти за поставлений товар не оплачені в повному обсязі.

Отже враховуючи, що зобов'язання за Договором є зустрічними, а саме: позивач мав обов'язок поставити товар, а відповідач - оплатити товар, станом на сьогодні Договір на закупівлю медичного обладнання № 33 від 05.08.2013 не є виконаним. Поставка товару здійснена позивачем у повному обсязі, проте відповідачем не виконано належним чином свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, що не може вважатися належним виконанням зустрічного зобов'язання, як наслідок зобов'язання не може вважатися припиненим, а договір виконаним.

Згоди щодо зміни ціни договору, як встановлено судом, досягнуто між сторонами не було, що підтверджується матеріалами справи, що зумовило звернення позивача до суду.

За приписами ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни у договорі після його виконання не допускається.

Частиною 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;

5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті;

6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що ціна договору може бути змінена після його підписання і до моменту виконання договору.

Пунктом 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року №11, де зазначено, що сторони не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається).

За приписами. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, позивачем доведено ті виняткові обставини, з якими законодавець пов'язує необхідність внесення змін до договору, а тому вимога Приватного акціонерного товариства «УМТ» про визнання укладеною додаткову угоду № 3/1, якою вносяться зміни до Договору № 33 від 05.08.2013 є обґрунтованими та документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

До того ж судом встановлено, що позивач 14.11.2013 поставив відповідачу товар, обумовлений договором, загальною вартістю 31 923 075,20 грн., а відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В укладеному між сторонами договорі сторони, також, погодили, що оплата товару замовником здійснюється по факту постачання на підставі видаткової накладної (п. 4.2. договору).

Отже, враховуючи наведені норми права та умов договору, то відповідно з 14.11.2013 у відповідача виникло зобов'язання з оплати, яке замовником виконано лише частково у сумі 19 209 575,20 грн.

У силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором у розмірі 12 713 500,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 12 713 500,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню. Враховуючи задоволення вимог позивача про внесення змін до договору, суд зазначає, що до стягнення з відповідача також підлягає 7% ПДВ у розмірі 889 945, 00 грн., які нараховані постачальником лише на розмір несплаченої частини вартості товару.

Таким чином до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу у загальному розмірі 13 603 445,00 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової та 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 344 831,92 грн. 3 % річних за період прострочення з 14.03.2014 по 06.02.2015 та 3 523 833,98 грн. інфляційних втрат з 14.03.2014 по 06.02.2015 відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відстрочити виконання рішення у частині стягнення боргу до 01.05.2015 на підставі ст. 83 ГПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України приймаючи рішення, суд має право розстрочити або відстрочити його виконання.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання за договором сплив в 2013 році, і на момент винесення рішень поставлене обладнання не оплачено, враховуючи те, що бюджет на 2015 рік станом на момент прийняття рішення є затвердженим, а також приймаючи до уваги інші обставини справи, вимога відповідача про розстрочення виконання рішення залишається судом без задоволення як не доведена належними доказами у справі, а також як така, що порушує збалансованість інтересів обох сторін у справі, оскільки поставлений товар не оплачено відповідачем більше як рік.

Слід зазначити, що судом встановлено факт затримки виділення бюджетних асигнувань на оплату поставленого товару за договором, проте строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару настав, і відповідно відповідач зобов'язаний здійснити оплату.

Крім того, майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, при цьому згідно вимог чинного законодавства, наведених вище, одностороння відмова/зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач уклав договір, прийняв поставлений товар, а отже взяв на себе зобов'язання по оплаті такого товару та порушив їх не оплативши поставлений товар в строк встановлений ст. 530 ЦК України.

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на положення наведених вище норм, відповідач не звільняється від виконання зобов"язаннь з оплати спожитої теплової енергії, тому суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, оскільки ця обставина не визначена законадавчо як така, що звільняє від виконання зобов"язання.

Аналогічна позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів": за змістом ч. 2 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України"від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З системного аналізу вищевикладеного, судом встановлено наявність обов'язку відповідача сплати грошові кошти у розмірі 13 603 445,00 грн. основного боргу, 344 831,92 - 3% річних та 3 523 833,98 грн. інфляційних втрат, а тому вимоги про стягнення вказаних сум визнаються судом обґрунтованими, документально доведеними, не спростованими відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "УМТ" до Державної установи "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України" за участі третіх осіб Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, Національної академії медичних наук України про зобов'язання внести зміни у договір та стягнення 15 789 119,24 грн. - задовольнити повністю.

Визнати укладеною від 01.04.2014 Додаткову угоду №3/1 до Договору №33 на закупівлю медичного обладнання від 05.08.2013, укладеного між Державною установою «Інститут ядерної медицини та променевої діагности НАМН України» та Приватним акціонерним товариством «УМТ» у наступній редакції:

«Додаткова угода № 3/1

до договору № 33 про закупівлю медичного обладнання від 05.08.2013 р.

м. Київ 01.04.2014

Державна установа "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики національної академії медичних наук України", в особі директора інститут Дикан Ірини Миколаївни, що діє на підставі Статуту, надалі «Замовник», з однієї сторони, і Товариство з обмеженою відповідальністю «УМТ», в особі директора Пустовойта Анатолія Федоровича, що діє на підставі Статуту (далі - «Постачальник»), з іншої сторони, разом - «Сторони» уклали цю Додаткову угоду про наступне:

У зв'язку з тим, що устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (Багаторазовий комп'ютерний томограф - Aquillon ONE - 640 - зрізовий комп'ютерний томограф TSX - 301А/2С), яке є предметом Договору № 33 про закупівлю медичного обладнання від 05.08.2013 р. (далі - «Договір»), з 01,04,2024 р. згідно з Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання 6 Україні» від 31.03.2014 №1166- VII обкладається ПДВ за ставкою 7%, Сторони, керуючись п. 7 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» № 2289 від 01,06.2010 року, дійшли згоди про наступне:

1.Змінити ціну Договору та викласти п. 3.1. Розділу III в наступній редакції:

« 3.1. Ціна цього Договору становить 32 813 020,20 грн, (Тридцять два мільйони вісімсот тринадцять тисяч двадцять гривень 20 копійок), в т.ч, ПДВ - 1 020 827, 35 грн. (Один мільйон двадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень 35 копійок), з яких 7% ПДВ в розмірі 889 945, 00 грн. (вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 00 копійок) нараховано на несплачену до 01.04.2014 року вартість Товару (Багаторазового комп'ютерного томографу - Aquillon ONE - 640 - зрізового комп'ютерного томографу TSX - 301АУ2С) в розмірі 12 713 500, 00 грн. (Дванадцять мільйонів сімсот тринадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок)»,

2.Сторони домовились, що у відповідності до ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України ця Додаткова угода застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 01.04.2014 року.

3.Усі інші умови договору № 33 про закупівлю медичного обладнання від 05.08.2013 p., залишаються незмінними.

4.Цю угоду викладено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу та є невід'ємною частиною указаного вище Договору, по одному для кожної з Сторін.

За замовника: За Постачальника:

---

І.М. Дикан

---

А.Ф. Постовойт»

Стягнути з Державної установи «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України» (04050, місто Київ, вулиця Платона Майбороди, будинок 32; ідентифікаційний код 30188180) на користь Приватного акціонерного товариства «УМТ» (21306, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 23718196) 13 603 445 (тринадцять мільйонів шістсот три тисячі чотириста сорок п'ять) гривень 00 копійок основного боргу (у тому числі 889 945,00 грн. 7% ПДВ), 3% річних 344 831 (триста сорок чотири тисячі вісімсот тридцять одну) гривню 92 копійки, 3 523 833 (три мільйони п'ятсот двадцять три тисячі вісімсот тридцять три) гривні 98 копійок інфляційних втрат та 74 298 (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 05.03.2015 року.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя М.Є. Літвінова

Суддя Р.Б. Сташків