Рішення

від 02.03.2015 по справі 910/11424/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/11424/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "МайклСофт"

до Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної

державної адміністрації

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київська

обласна сільськогосподарська брокерсько - комерційна фірма "ОБРІЙ"

про стягнення 121 484, 93 грн.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Борисенко І.І.

Ващенко Т.М.

Представники:

від позивача: Носар В.А. - по дов. № б/н від 21.05.2014.

від відповідача: Ружанський Л.В. - по дов. № 02-03.2-1/1705 від 30.07.2014.

від третьої особи: не з`явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "МайклСофт" про стягнення з Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації матеріальної шкоди в розмірі 121 484,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до умов договору оренди № 584/2 від 01.02.2013 є орендарем нежитлових приміщень в адмінбудинку за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1, однак орендовані приміщення були затоплені, внаслідок чого йому завдано матеріальної шкоди в розмірі 121 484,93 грн. Враховуючи, що балансоутримувачем орендованого приміщення є відповідач, останній повинен відшкодувати завдану позивачу матеріальну шкоду в розмірі 121484,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11424/14 та призначено справу до розгляду на 09.07.2014.

08.07.2014 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав документи на виконання вимог суду.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 09.07.2014 справу № 910/11424/14 передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2014 відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/11424/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 30.07.2014.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 28.07.2014 справу № 910/11424/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

В судовому засіданні з 30.07.2014 до 03.09.2014 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 03.09.2014 представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2014 відповідно до ст. ст. 27, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько - комерційна фірма "ОБРІЙ" та відкладено розгляд справи на 24.09.2014.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.09.2014 справу № 910/11424/14 передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2014 відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/11424/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 20.10.2014.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 13.10.2014 справу № 910/11424/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника третьої особи, розгляд справи відкладено на 12.11.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника третьої особи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 26.11.2014.

26.11.2014 через загальний відділ діловодства від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2014 відповідно до ст. ст. 38, 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано відповідача надати суду акт прийому-передачі спірного майна та докази реєстрації права власності спірного майна, продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 17.12.2014.

В судовому засіданні 17.12.2014 представники позивача та відповідача подали клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/11424/14.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 доручено розгляд справи № 910/11424/14 здійснювати колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча суддя), суддя Борисенко І.І., суддя Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014 відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів у складі: головуюча суддя Трофименко Т.Ю., суддя Борисенко І.І., суддя Ващенко Т.М. прийнято справу №910/11424/14 до свого провадження та призначено її розгляд на 19.01.2015 за участю представників сторін та третьої особи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 04.02.2015.

В судовому засіданні з 04.02.2015 до 16.02.2015 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2015 відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 02.03.2015.

В судовому засіданні 02.03.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.03.2015 проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про те, що не здійснює виконання функцій управління частиною будинку та не зобов'язаний забезпечувати його належну експлуатацію.

Представник третьої особи в судове засідання 02.03.2015 повторно не з`явився, письмових пояснень на позовну заяву не подавав, причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 02.03.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "МайклСофт" (далі орендар, позивач) та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько - комерційна фірма "ОБРІЙ" (далі орендодавець, третя особи) 01.02.2013 укладено договір оренди № 584/2, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове орендне користування нежитлові приміщення в адмінбудинку, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1 (Червоноармійська, 13) під власний офіс та для здійснення своєї господарської діяльності, загальною площею 118, 01 кв.м. (з урахуванням коефіцієнта 1, 25-147, 51 кв.м).

За умовами п. 2.1.1 договору орендодавець зобов'язався надати орендарю в орендне користування приміщення по вказаній адресі, забезпечити водою, електроенергією, опаленням та іншими видами комунальних послуг.

Орендар, в свою чергу відповідно до п. 2.2.2 договору зобов'язався утримувати орендовані приміщення згідно санітарних норм та правил пожежної безпеки.

Строк дії договору оренди № 584/2 сторони узгодили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за договором (п.1.4 договору).

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що орендовані приміщення були затоплені, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди в розмірі 121 484,93 грн., яку просить суд стягнути в судовому порядку з відповідача, оскільки відповідач є балансоутримувачем орендованого приміщення.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна або майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Також, до відносин оренди, застосовуються положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 287 Господарського кодексу України встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до наявного у матеріалах розпорядження Київської міської державної адміністрації адміністративний будинок по вул. Червоноармійська, 13 передано у власність Управління сільського господарства та продовольства Київської міської державної адміністрації.

За змістом ч.2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний: 1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; 2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; 4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; 6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, що 01.02.2013 Головним управлінням агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько - комерційна фірма "ОБРІЙ" укладено угоду на експлуатаційне обслуговування частини адмінбудинку, що знаходиться на балансі Головного управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1.

За умовами зазначеної угоди на Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько - комерційна фірма "ОБРІЙ" покладено обов'язок за рахунок орендної плати та бюджетних коштів, виділених на ці цілі, проводити поточний ремонт приміщень, утримувати будинок у належному санітарному стані і згідно правил пожежної безпеки.

Таким чином, що в даному випадку третя особа здійснює експлуатаційне обслуговування частини адмінбудинку, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1 (Червоноармійська, 13).

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 121 484,93 грн. позивач надав висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5516/13-54 від 10.07.2013, в якому зазначено про те, що матеріальна шкода завдана власнику внаслідок залиття приміщення 09.05.2013 за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1, офіс ТОВ "Компанія "МайклСофт" та псування товарно-матеріальних цінностей та обладнання, відповідно до зазначеного в наданих документах переліку пошкодження майна складає 125 906, 27 грн. Матеріальна шкода завдана власнику внаслідок залиття приміщення 09.05.2013 за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1, офіс ТОВ "Компанія "МайклСофт" та псування товарно-матеріальних цінностей та обладнання, відповідно до представленого переліку пошкодженого майна складає 1221 484, 93 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною. При цьому, загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 вказаної статті Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи предмет позову та обставини даної справи, необхідним фактом, що потребує встановлення, є наявність або відсутність у діях відповідача протиправної поведінки, тобто поведінки, яка не відповідає вимогам закону та призводить до порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) та охоронюваних законом інтересів іншої особи.

Протиправна бездіяльність полягає в утриманні від певних дій. Протиправною бездіяльністю вважається також поведінка, коли на особу покладено юридичний обов'язок діяти в певній ситуації. Такі обов'язки можуть випливати із правових актів, умов договору, із службових обов'язків.

При цьому, важливим є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою (збитками), оскільки протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Отже, у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) винної поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Відповідно до ч. 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов'язків виконавця комунальних послуг відноситься, зокрема, здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630.

Відповідно до п. 32 вказаних правил виконавець зобов'язаний, зокрема: проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором. Наведене кореспондуються також з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76, якими визначено, що періодичність профілактичного обслуговування систем водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках, повинно проводитись не рідше ніж кожні 3-6 місяців.

При складанні акту від 14.05.2013 про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), проводилось обстеження затопленого приміщення, під час якого виявлено, що причиною залиття першого поверху орендованого приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1 є обрив (передчасний вихід з ладу) шланга холодного водопостачання на третьому поверсі вищеназваного будинку у приміщенні, в якому безпосередньо розташований (знаходиться) Департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач (в даному випадку - позивач) зобов'язаний дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до приписів ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, для застосування деліктної відповідальності до відповідача необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

І лише у разі наявності всіх елементів (умов) складу господарського правопорушення воно тягне майнову відповідальність перед боржником.

Вирішуючи спір в даній справі, суд зазначає, що встановлені обставини справи, досліджені докази, пояснення сторін спору не надають суду підстави визначити наявність у діях відповідача елементів складу господарського правопорушення.

У пункті 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» зазначено, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі та правова оцінка доказів здійснюється судом на підставі ст. 43 ГПК України, відповідно до якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, при зверненні до суду з вимогами про стягнення з відповідача заподіяної майнової шкоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "МайклСофт" повинно бути доведено як сам факт заподіяння шкоди, так і наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про те що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, спричиненої залиттям орендованого приміщення, в розмір 121 484, 93 грн. не підлягають задоволенню, оскільки залиття вищезазначеного приміщення відбулося не з вини відповідача, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 44 ГПК України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на оплату судового збору та витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження покладаються на позивача (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.03.2015р.

Колегія суддів Трофименко Т. Ю. (головуюча)

Борисенко І.І.

Ващенко Т.М.