Ухвала від 03.03.2015 по справі 826/17925/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17925/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індбуд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПрАТ «Індбуд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2014р. №0009612208 та №0009602208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є підставами для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено перевірку ПрАТ «Індбуд» за результатами якої 04.09.2014р. складено акт №2182/26-53-22-03-21/18093516 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.7 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України та п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 254 105 грн., в тому числі за 2 - 4 квартал 2011 року у сумі 17820 грн., за 2012 рік - 264953 грн., за 2013 рік - 2971332 грн.; п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на суму 4 028 938грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 19.09.2014 р. прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0009602208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 330 176 грн., у тому числі основний платіж - 3 254 105 грн. та штрафні санкції - 1 059 071 грн. та № 0009612208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 6 021 631 грн., у тому числі основний платіж - 4 028 938 грн. та штрафні санкції - 1 983 693 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Підставами для висновку про порушення позивачем норм п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.7 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України; п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201 ПК України було те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Глобал Інжинірінг Груп (код ЄДРПОУ 36197117), ТОВ «БК «Підземшляхбуд» (код ЄДРПОУ 37892442), ТОВ «Арс Сіті» (код ЄДРПОУ 38085164), ТОВ «Торенія» (код ЄДРПОУ 38091691), ТОВ «Гатіора» (код ЄДРПОУ 38091733), ТОВ «Українська компанія «Модус» (код ЄДРПОУ 38161150), ТОВ «БК Гефест Альянс» (код ЄДРПОУ 37312719), ТОВ «Оптоком 2012» (код ЄДРПОУ 38279463), не створюють реальних наслідків, тому формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ є на думку податкового органу неправомірним. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на актах ДПІ про неможливість проведення зустрічних звірок підприємств з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період. В Акті перевірки зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 ЦК України правочини підприємства з зазначеними вище контрагентами є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, передбачених ними.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими, як платники податку, в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість, тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірності відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані, як юридичні особи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані, як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

З урахуванням всього вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Глобал Інжинірінг Груп (код ЄДРПОУ 36197117), ТОВ «БК «Підземшляхбуд» (код ЄДРПОУ 37892442), ТОВ «Арс Сіті» (код ЄДРПОУ 38085164), ТОВ «Торенія» (код ЄДРПОУ 38091691), ТОВ «Гатіора» (код ЄДРПОУ 38091733), ТОВ «Українська компанія «Модус» (код ЄДРПОУ 38161150), ТОВ «БК Гефест Альянс» (код ЄДРПОУ 37312719), ТОВ «Оптоком 2012» (код ЄДРПОУ 38279463) податкових накладних, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 06.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.