Постанова

від 27.02.2015 по справі 810/324/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 27 лютого 2015 року                     м. Київ           810/324/15           Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом   Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим                       в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України до                     Відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного                       управління юстиції Автономної Республіки Крим треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Джанкойський машинобудівний завод»                      Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний                       банк України» про                     визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся Джанкойський міжрайонний прокурор Автономної Республіки Крим (далі – прокурор) в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України (далі – позивач) до Відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі – ВДВС, відповідач), треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Джанкойський машинобудівний завод» (далі – ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод», Товариство, третя особа-1), Відкрите акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – третя особа-2) про визнання протиправною та скасування постанови від 19.04.2010 серія АА № 747776 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», якою накладено арешт на прості іменні акції ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» в кількості 2127136 штук номінальною вартістю 0,25 гривень за одиницю, що обліковуються на рахунку ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та заборонено здійснювати відчуження означених цінних паперів. Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2011 адміністративний позов залишено без розгляду. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2011 скасовано, провадження у справі закрито. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27.03.2014 ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 скасовано та направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2011 скасовано, справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2014 на підставі статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи положення статті 12 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» адміністративну справу передано для розгляду до Київського окружного адміністративного суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 17.02.2015. У судове засідання 17.02.2015 з'явились представники Фонду державного майна України та третьої особи-2. При цьому, представник третьої особи-2 повідомив суду про зміну організаційно-правової форми банку з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України». Представник Фонду державного майна України підтримав доводи позовної заяви та просив суд її задовольнити. Представник Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» вирішення даної справи по суті залишив на розсуд суду. Представники прокурора та відповідача у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового розгляду, шляхом розміщення тексту повісток в мережі інтернет на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в розділі оголошень Київського окружного адміністративного суду. В матеріалах справи наявні заперечення відповідача на адміністративний позов, в яких відповідач просив відмовити у його задоволенні. Заперечуючи проти позову зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог законодавства та зауважив на тому, що відповідно до пункту 3.13 Статуту Товариства акціонери товариства несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості акцій, що їм належать. Відповідно до частини четвертої статі 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 17.02.2015 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим перебуває зведене виконавче провадження №13/10-8, відкрите 16.11.2001, про стягнення з боржника ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб, у тому числі про стягнення заробітної плати. Ухвалою господарського суду АР Крим від 05.12.2008 порушено провадження у справі про банкрутство відносно боржника - ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. У зв'язку з чим 27.06.2008 відповідачем на підставі пункту 8 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з боржника. Водночас, виконавче провадження за виконавчими документами, яки увійшли до складу зведеного виконавчого провадження, щодо стягнення заробітної плати на користь фізичних осіб продовжувалось виконанням в силу нерозповсюдження мораторію на задоволення вимог кредиторів на виплату заробітної плати відповідно до пункту 6 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З метою забезпечення виконання судових рішень про стягнення з боржника - ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» заборгованості по заробітній платі у сумі 531784 грн. на користь фізичних осіб оскаржуваною постановою ВДВС від 19.04.2010 серії АА                 № 747776 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» накладено арешт на прості імені акції ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» в кількості 2127136 штук номінальною вартістю 0,25 грн. за одиницю, що обліковані на рахунку в цінних паперах Фонду державного майна України у зберігача ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України». З наданих депозитарієм – ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» облікового реєстру власників цінних паперів №151-3-6405 від 10.12.2010 та виписки про стан рахунку у цінних паперах № 003010 від 22.04.2010 вбачається наступне. Емітентом ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» (код за ЄДРПОУ 00231878) випущено 174204000 іменних простих акцій бездокументарної форми існування номіналом 0,25 грн. за одиницю. Фонд державного майна України (код за ЄДРПОУ 00032945) є власником 174191704 одиниць (99,9929%) вказаних акцій, серед яких обтяжені – 2127136 одиниць. З матеріалів справи також вбачається, що на момент винесення державним виконавцем цієї постанови провадження про банкрутство ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» тривало, ухвалою господарського суду АР Крим від 12.05.2010 у справі № 2-17/2743-2009 введено відносно боржника судову процедуру розпорядження майном боржника. Вважаючи оскаржувану постанову неправомірною, прокурор в інтересах Фонду державного майна України звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин (далі – Закон України «Про виконавче провадження») - виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 5 означеного Закону державному виконавцю, серед іншого, надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством. Порядок накладення арешту та вилучення майна боржника врегульовано статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої якої арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Аналіз приведених норм дає підстави для висновку про те, що державний виконавець вправі накласти арешт виключно на майно боржника у виконавчому провадженні. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. За приписами частин першої та другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами під час судового розгляду, боржником у зведеному виконавчому провадженні, у межах якого винесено оскаржувану постанову, є ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод». Судом встановлено, що ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» є юридичною особою зареєстрованою Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради у встановленому законом порядку. В свою чергу Фонд державного майна України також є державною установою, юридичною особою зареєстрованою Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією. З аналізу частин 1 та 2 статті 96 Цивільного кодексу України вбачається, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Відповідно до пункту 4.1 Статуту ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» засновником товариства є Фонд державного майна України. Пунктами 3.10-3.13 Статуту ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод визначено наступне. Товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном згідно з чинним законодавством України (пункт 3.10 Статуту). Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями акціонерів (пункт 3.11 Статуту). Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави (пункт 3.12 Статуту). Акціонери не відповідають за зобов'язаннями Товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю Товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (пункт 3.13 Статуту). Відповідач, наполягаючи на правомірності оскаржуваної постанови, як на підставу для накладення арешту на належні Фонду державного майна України акції, випущені Товариством, посилається саме на пункт 3.13 Статуту. Водночас, суд не бере до уваги та критично оцінює такі твердження з огляду на наступне. Згідно з частиною 1 статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до частини 2 цієї ж норми вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Частиною 1 та абзацом першим частини 2 статті 152 Цивільного кодексу України встановлено, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Приведеній нормі кореспондуються положення статті 80 Господарського кодексу України. Відповідно до положень частини 1 статті 155 Цивільного кодексу України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом. Частиною 1 статті 3 Закону України від 23.02.2006 №3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин (далі – Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок») визначено, що цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. В свою чергу, частина 1 статті 6 цього ж Закону встановлює, що акція – це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Тобто цінні папери, в тому числі акції, є самостійним об'єктом права власності. Враховуючи викладені вище норми суд зауважує на тому, що законодавство не ототожнює такі правові поняття, як майно товариства та належні акціонеру акції, оскільки власником майна, яке внесено учасниками товариства до статутного фонду, є саме товариство через свої органи управління, а власником акцій товариства є акціонер (акціонери) особисто. Отже, Фонд державного майна України, як акціонер ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод», не може відповідати за зобов'язаннями такого товариства своїм майном. З огляду на викладене суд дійшов висновку про помилковість висновку відповідача щодо наявності підстав для накладення арешту на належні Фонду державного майна України акції, випущені ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод». Вказане призвело до накладення оскаржуваною постановою арешту на майно юридичної особи, яка не є стороною виконавчого провадження, що є неприпустимим, у зв'язку з чим така постанова є неправомірною та підлягає скасуванню. Відповідно до положень статей 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваної постанови.             За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що оскаржуваною постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на майно, власник якого не є стороною відповідного виконавчого провадження, беручи до уваги недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.        Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                                          ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим серії АА № 747776 від 19 квітня 2010 року «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження».     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                   Панова Г. В.