Ухвала

від 10.03.2015 по справі 2а-4917/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2015р. м. Київ К/800/44341/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

судді: Калашнікової О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Романишин О.Р.,

за участі представника третьої особи - ТОВ "Євроофісбуд" Рудницької З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі №2а-4917/11/2670 за позовом заступника прокурора м.Києва до Київської міської ради, треті особи: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), товариство з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року керуючись статтею 21 Закону України "Про прокуратуру" заступник прокурора м. Києва звернувся в суд з позовом до Київської міської ради, треті особи: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), товариство з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 16.12.10 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стрітенській, 10 у Шевченківському районі міста Києва".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте без належного погодження проектної документації з органом охорони культурної спадщини та без урахуванняя вимог Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини. Крім того, законність надання Київрадою зазначеної земельної ділянки з таким же цільовим призначенням була предметом судового розгляду, за результатом якого визнане недійсним рішення відповідача від 08.02.07 №98/759 про передачу цієї ж земельної ділянки КП "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення Київської міської ради № 370/5182 від 16 грудня 2010 року "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стрітенській, 10 у Шевченківському районі м. Києва".

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду товариство з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що на пленарному засіданні VI сесії VI скликання Київської міської ради 16.12. 2010р. прийняте рішення Київської міської ради №370/5182 від 16.12.2010р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стрітенській, 10 у Шевченківському районі м.Києва".

Пунктом 1 рішення №370/5182 від 16.12.2010р. Київська міська рада вирішила припинити комунальному підприємству "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" право користування земельною ділянкою площею 0,0611 га, право користування якого посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 28.03.2008р. №01-9-00108 (лист-згода від 01.06.2010), та віднести її до земель житлової і громадської забудови.

Пунктом 2 оскаржуваного рішення затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стрітенській, 10 у Шевченківському районі м. Києва.

Пунктом 3 вирішено передати товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд", за умови виконання пункту 4 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років з правом викупу земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стрітенській, 10 у Шевченківському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу від 13.05.2010), у тому числі: - площею 0,0611 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; - площею 0,01 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Пунктом 5 оскаржуваного рішення визнано такими, що втратили чинність рішення Київської міської ради від 27.12.2007 №1617/4450 "Про зміну цільового призначення земельної ділянки комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" і використання її для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стрілецькій, 10/1 у Шевченківському районі м. Києва та від 08.02.2007 №98/759 "Про передачу земельної ділянки комунальному підприємству "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним автопаркінгом на вул. Стрілецькій, 10/1 у Шевченківському районі м. Києва".

Пунктом 6 рішення зобов'язано комунальне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" повернути до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 28.03.2008 №01-9-00108.

Пунктом 7 рішення, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язане зняти з реєстрації державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 28.03.2008 №01-9-00108 (лист-згода комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" від 01.06.2010р.) з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд".

Прокуратура міста Києва, посилаючись на статті 123, 150 Земельного кодексу України, розпорядження Київської міської державної адміністрації №817 від 12.05.2006 "Про захист історико-культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва", рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" принесла протест від 26.01.2011 №05/04-26-вих-11. Зазначений протест обґрунтований тим, що земельна ділянка з таким же цільовим призначенням була предметом судового розгляду. Так, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2009р., залишеною в силі апеляційною інстанцією та касаційною інстанцією, задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Київської міської ради та визнано недійсним рішення від 08.02.2007р. №98/759 про передачу цієї ж земельної ділянки КП "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями.

Рішенням Київської міської ради від 01.11.2012р. №472/8756 відхилений протест заступника прокурора міста Києва від 26.01.2011р. №05/4-26 вих-11, на результати голосування пленарного засідання сесії Київської міської ради від 16.12.2010р. Рішення обґрунтоване тим, що Київська міська рада не вилучала (викупляла) земельну ділянку, а надавала у користування юридичній особі згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України. При цьому, проект відведення земельної ділянки був погоджений органом охорони культурної спадщини - Державною службою з питань національної культурної спадщини від 29.06.2010 №22-1864/35 та Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 01.07.2010 №4781.

Судами також було встановлено, що ансамбль Софійського собору внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини"№ 6673 від 4 жовтня 1988 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1761 "Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" затверджено, що культурний шар Города Ярослава (розвинуте середньовіччя, Київська Русь, м. Київ, в межах вул. Костельної, майдану Незалежності, вулиць Новопушкінської (зараз Бориса Грінченка), Прорізної, Ярославів Вал, Львівської площі) є пам'яткою археології національного значення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 16.12.2010р. товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" передавалась земельна ділянка в короткострокову оренду у розмірах, необхідних для обслуговування будівлі, власником якої є товариство з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що надаючи товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" у короткострокову оренду на 5 років з правом викупу земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стрітенській, 10 у Шевченківському районі м. Києва, відповідач фактично вилучив земельну ділянку із земель архітектурної охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, зробивши це із порушенням норм матеріального права що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір стосовно правомірності рішення Київської міської ради від 16.12.10 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стрітенській, 10 у Шевченківському районі міста Києва".

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 920 від 17.05.2002 року "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 року № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" земельна ділянка, що розташована на вул. Стрілецькій, 10/1 у Шевченківському районі м. Києва за основним цільовим призначенням належить до категорії земель історико-культурного призначення, оскільки до архітектурної охоронної зони належить Город Ярослава в межах: вул. Костьольна, майдан Незалежності, вул. Бориса Грінченка, вул. Прорізна, вул. Ярославів Вал (зовнішні схили), Львівська площа, схили Старокиївської гори.

Відповідно ч.1 ст.150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, зокрема землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст.150 Земельного кодексу України. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Апеляційним судом було встановлено, що Верховною Радою України не надавалося дозволу на вилучення та/або зміну цільового призначення цієї земельної ділянки.

Зазначене свідчить про порушення Київською міською радою порядку вилучення земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, встановленого ч.2 ст.150 ЗК України.

Доводи касаційної скарги відносно того, що в оскаржуваному рішенні Київською міською радою не вирішувалось питання щодо вилучення земельної ділянки, а лише вирішено надати її юридичній особі в короткострокове користування відповідно до ст. 123 ЗК України, не заслуговують на увагу, оскільки оскаржуваним рішенням було змінене цільове призначення земельної ділянки на землі будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом, що фактично є вилученням земельної ділянки з архітектурної охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору.

Відповідно ст. 54 Конституції України держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Слід зазначити, що ансамбль споруд Софії Київської, у грудні 1990 року під час роботи 14-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини, у Банффі (провінція Альберта) в Канаді, був включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за № 527, а у 2001 році був внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1761 від 27.12.2001 року.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

В свою чергу, наказом Міністерства культури і туризму України за №1076 від 23 грудня 2005 року, у відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та з урахуванням рішення Науково-методичної ради з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму (протокол № 5 від 23 листопада 2005 року), затверджені межі та режим охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві, визначені науково-проектною документацією, розробленою Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування та погодженою у встановленому порядку. Встановлено, що межі охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору проходять: На сході: верхньою кромкою схилу від альтанки в парку Володимирська гірка вздовж його огорожі до вулиці Трьохсвятительської і далі цією вулицею до південного краю будинку № 5, вздовж краю цього будинку та вздовж кромки схилу в тилах забудови парного боку вулиці Костьольної до південного рогу будинку № 4. Потім в тому ж напрямку від рогу цього будинку до рогу Будинку профспілок, далі до осьової лінії вулиці Костьольна, а за тим вздовж фасадів, що півколом розташовані в північній частині Майдану Незалежності, до осьової лінії вулиці Бориса Грінченка до вулиці Прорізної. На півдні: вздовж осьових ліній вулиць Прорізної, Володимирської, Золотоворітського провулку, вулиці Лисенка. На заході: вздовж кромки схилів в тилах забудови непарного боку вулиці Ярославів Вал, а саме: між вулицями Лисенка та Івана Франка, починаючи з проїзду між будинками № 2 і № 4 по вулиці Лисенка і далі по історичним межам садиб №№ 1, 3, 5, 7, 9, 11 і садиби № 3 по вулиці Івана Франка. Далі між вулицями Івана Франка і Олеся Гончара - вздовж південного краю будинку № 4 по вулиці Івана Франка та по історичним межам садиб (разом з флігелями) №№ 13, 15, 17, 19/31 і вздовж західного краю будинку № 33 по вулиці Олеся Гончара. Потім між вулицями Олеся Гончара і Воровського - по межам історичних садиб (з флігелями) №№ 21/20, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37/1 та далі між будинками № 3 і № 5 по вулиці Воровського. Далі вздовж західного боку Львівської площі до вулиці Велика Житомирська і вздовж Торговельного центру до кромки схилу. На півночі: вздовж верхньої кромки схилу на схід до Пейзажної алеї, вздовж Пейзажної алеї до Десятинного провулку, вздовж сходів до тераси у підніжжя Десятинної гірки та вздовж кромки тераси. Далі - між будинками № 36 і № 34 по Андріївському узвозу, потім, перетинаючи узвіз до огорожі Андріївської церкви, вздовж огорожі церкви до скверу, по доріжці вздовж схилу, потім вгору вздовж огорожі до кромки схилів на подвір'ї будинку № 14 по вулиці Десятинній. Потім вздовж кромки схилів в тилах забудови парного боку вулиці Десятинної до фунікулеру, перед фасадом верхньої станції фунікулеру і вздовж огорожі, що йде по краю верхньої частини парку Володимирська гірка, до альтанки на розі плато. Площа охоронної зони 111,81 га.

Наведені межі охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві дозволяють безпомилково встановити належність до них вул. Стрітинська.

Отже, земельна ділянка, що розташована на вул. Стрілецькій, 10 у Шевченківському районі м. Києва знаходиться в межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві, що були затверджені 26 квітня 2007 року рішенням Київської міської ради № 477/1138 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 11/2587 "Про правила забудови м. Києва".

Вказана обставина ніким із учасників процесу не заперечується.

Оскільки ансамбль Софійського собору внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, всі перетворення в охоронній зоні мають відбуватися у відповідності до Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини"№ 6673 від 4 жовтня 1988 року.

Пунктом 172 Настанов передбачено, що обов'язком країни-учасниці Конвенції є інформування Комітету Всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, яка охороняється Конвенцією, про значні роботи по відновленню чи новому будівництву, які можуть вплинути на цінність об'єкта всесвітньої спадщини.

Україна як держава, внесла пам'ятку "Софія Київська - Києво-Печерська лавра" до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, чим добровільно взяла визначені статтею 4 Конвенцією зобов'язання, що вона як країна-учасник має інформувати Комітет всесвітньої спадщини через Секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, що охороняється Конвенцією, значні роботи по відновленню чи нове будівництво, які могли б вплинути на цінність об'єкта всесесвітньої спадщини.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що про прийняття спірного рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки з архітектурної охоронної зони та передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з офісними приміщеннями і підземним паркінгом, Київська міська рада не інформувала Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що є порушенням п. 172 Настанов.

Згідно ст.21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про визнання неправомірним та скасування рішення Київської міської ради від 16.12.10 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стрітенській, 10 у Шевченківському районі міста Києва".

Колегія суддів апеляційної інстанції обґрунтовано не погодилась із висновком суду першої інстанції про правомірність рішення Київської міської ради від 16.12.2010 року із підстав наявності на цій земельній ділянці об'єкту нерухомості, що належить ТОВ "Євроофісбуд" на праві власності, оскільки спірним рішенням Київської міської ради земля площею 0,07 га передана товариству у короткострокову оренду на 5 років з правом викупу для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на вул. Стритинській, 10, а не для обслуговування належного Товариству нерухомого майна - трансформаторної підстанції розміром 15,2 кв. м. Із цих же підстав колегія суддів дійшла думки, що доводи касаційної скарги в цій частині не впливають на законність рішення суду апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідача, яке прийняте з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів дійшла думки, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно визначив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до ухвалення незаконного рішення не встановленно.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій в частині скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроофісбуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року по справі №2а-4917/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: