Рішення

від 10.03.2015 по справі 903/162/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2015 р. Справа № 903/162/15

за позовом Приватного підприємства «Свій Дах», м.Луцьк

до Приватного підприємства «НАТА - БУД», м.Луцьк

про стягнення 57 144, 36 грн. заборгованості

Суддя: Пахолюк В.А.

з участю представників сторін:

від позивача: Редько О.В. - представник, дов. від 06.03.2015 р.

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Позивач - Приватне підприємство «Свій Дах», звернувшись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача - Приватного підприємства «НАТА - БУД» 58 322, 10 грн., в т.ч. 43 885, 00 грн. основного боргу згідно договору купівлі-продажу/поставки № 7/14 від 04.09.2014 року, 5 911, 91 грн. пені, 7 981, 02 грн. індексу інфляції, 544, 17 грн. - 3% річних,

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу/поставки № 7/14 від 04.09.2014 року. Посилається на видаткову накладну № 43 від 04.09.2014 р., довіреність № 60 від 21.08.2014 р., вимогу від 24.12.2014 р.

10.03.2015 р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх..№ 01-65/71/15) і просив стягнути з відповідача 57 144, 36 грн., в т.ч. 43 885,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 5 866, 74 грн. пені, 6 851, 96 грн. індексу інфляції, 540, 66 грн. - 3% річних.

Зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, судом приймається заява представника позивача, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 57 144, 36 грн.

На виконання вимог ухвали суду позивачем на підставі заяви (вх. № 01-54/2099/15 від 10.03.2015 р.) до матеріалів справи долучено квитанцію на оплату судового збору в сумі 1 827, 00 грн.; копію рахунку на оплату № 67 від 04.09.2014 р.; копію видаткової накладної № 43 від 04.09.2014 р.; витяг з банківського рахунку на підтвердження часткової оплати відповідачем товару.

Відповідачем вимоги ухвали суду від 18.02.2015р. не виконано, не представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, ухвала суду повернута органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивачем в позовній заяві зазначена адреса відповідача: Волинська область, місто Луцьк, вул.Варварівка, 10, офіс 2, куди і надсилалась ухвала суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за його відсутності та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, дослідивши представлені докази по справі, судом встановлено наступне.

04.09.2014 р. між Приватним підприємством «Свій Дах», як Продавцем, та Приватним підприємством «НАТА - БУД», як Покупцем, було укладено договір купівлі-продажу/поставки № 7/14.

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати Покупцю: профнастил, лист та таке інше (товар) у відповідності до замовлення Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити своєчасно та в повному обсязі отриманий товар на умовах даного договору.

Ціна одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами у Специфікаціях до даного договору або рахунках (п.2.1).

Пунктом 4.1. Договору купівлі-продажу/поставки № 7/14 від 04.09.2014 року передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця на підставі рахунків, виданих Продавцем. Валюта платежу - українська гривня.

Згідно п.6.1 Договору приймання товару здійснюється Покупцем в момент передачі товару згідно видаткової накладної. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару та підписання видаткової накладної.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

04.09.2014 року Позивач відвантажив Відповідачу на підставі довіреності № 60 від 21.08.2014 р. товар на загальну суму 65 953 , 81 грн., що підтверджується видатковою накладною № 43.

Згідно умов Договору, рахунку на оплату № 67 від 04.09.2014 року та положень ч.1 ст.692 ЦК України оплата товару відповідачем мала бути здійснена 05.09.2014 р.

Між тим, Відповідачем не було виконано належним чином зобов'язання по оплаті товару, отриманого за Договором купівлі-продажу/поставки № 7/14 від 04.09.2014 року та видатковій накладній № 43 від 04.09.2014 року.

Відповідно до представленого витягу з банківського рахунку Відповідачем оплачено товар на суму 22 068, 81 грн.

Між тим, факт часткової оплати відповідачем поставленого на підставі Договору купівлі-продажу/поставки № 7/14 від 04.09.2014 року товару свідчить про схвалення ним умов даного Договору.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Судом встановлено, що між сторонами зобов'язання виникли з Договору купівлі-продажу/поставки № 7/14 від 04.09.2014 року.

Як визначено ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 43 від 04.09.2014 р., довіреністю № 60 від 21.08.2014 р., рахунком на оплату № 67 від 04.09.2014 р.

Основна заборгованість за договором становить 43 885, 00 грн. є підставною і підлягає до стягнення з відповідача в силу вимог ст.193 ГК України відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 866, 74 грн.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 3 ст.549 ЦКУ визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно вимог п.п.7.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, Покупець (відповідач) сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення в оплаті.

Згідно розрахунку позивача період прострочення визначено з 05.09.2014 р. до 09.02.2015 р. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем в межах шестимісячного строку пеня в розмірі 5 866, 74 грн. підставна і підлягає до стягнення з відповідача.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції за прострочення виконання взятого на себе Відповідачем зобов'язання з 05.09.2014 р. по 09.02.2015 р. складає 6 851, 96 грн., 3% річних за даний період складають 540, 66 грн. є підставними і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн. відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 611, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «НАТА - БУД» (43000, м.Луцьк, вул. Варварівка, буд.10, офіс 2, код ЄДРПОУ 38079240) на користь

Приватного підприємства «Свій Дах» (43000, м.Луцьк, вул. Рівненська, 76а, офіс 408, код ЄДРПОУ 35124048) 57 144, 36 грн., в т.ч. 43 885,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 5 866, 74 грн. пені, 6 851, 96 грн. індексу інфляції, 540, 66 грн. - 3% річних та 1 827, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 12.03.2015 р.

Суддя Пахолюк В.А.