Постанова

від 13.03.2015 по справі 825/420/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/420/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Новик Н.С.,

за участю представників сторін

від позивача Кобець О.А.,

Соболя Д.М.,

від відповідача Смуригіної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 10.12.2014 № 0004752200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем господарського та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» співпрацювало із ПП «ОХОРОННА КОМПАНІЯ РЕГІОН», TOB «ТММ» відповідно до укладених договорів.

Реальність вищезазначених договорів підтверджується наступними первинними документами: вартістю робіт, додатком до договору, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, податковими накладними, видатковою накладною, наказами та листами, доповненням, додатковою угодою.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом, а тому вважає, оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 99-100), в яких зазначено, що у податкових накладних № 22908, № 32908 та № 42908 від 29.08.2014, щодо поставки ТМЦ зазначено що останні поставляються по договору поставки від 29.08.2014 б/н. Проте даний договір на перевірку не надавався. Не надано платником і документів щодо транспортування та зберігання поставлених ТМЦ (блоку, кнопки, кронштейну, кабелю та інше). В той же час, у видатковій накладній № РН-0000001 від 28.08.2014 та рахунку - фактурі вказано, що поставка здійснюється на підставі договору № 0123 від 01.05.2014.

Надана платником видаткова накладна № РН-000000І від 28.08.2014 та рахунок-фактура № Ф-0000062 від 29.08.2014 містять лише підписи збоку виконавця без зазначення ПІБ особи, що підписала.

Також, п. 4.3 договору № 0123 визначено механізм вирахування вартості охоронних послу і в нашому випадку надані акти здачі-прийняття робіт не конкретизують зміст та обсяг виконаних робіт, не містять вказівки на їх вартість (вартісний показник), годин виконання робіт: неможливо встановити хто та в якій кількості здійснював охорону об'єктів (посада, ПІБ). Акти містять лише загальне найменування робіт та їх вартість.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що прийняте у повній відповідності до норм чинного податкового законодавства та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви із додатковими поясненнями, заперечення на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» (ЄДРПОУ 38340899) зареєстроване в якості юридичної особи 06.08.2012, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 406403 (а. с. 33), копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.08.2012 № 14516900 (а. с. 34), є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200070311 (а. с. 36), здійснює господарську діяльність відповідно до статуту, що підтверджується копією статуту товариства (а. с. 37-44) та ліцензії МВС України про надання послуг з охорони власності та громадян серії АД № 076484 (а. с. 45), взято на податковий облік ДПІ у м. Чернігові 07.08.2012 за № 11408, що підтверджується актом перевірки від 26.11.2014 № 2728/22/38340899 (а. с. 12). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 22.10.2014 № 3327, відповідно до вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія КС «Прогрес» з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року у складі податкового кредиту операцій з ПП «Охоронна компанія Регіон».

За результатами перевірки складений акт від 26.11.2014 № 2728/22/38340899 (а. с. 11-27), яким встановлено порушення п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акту та викладених у ньому порушень ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 № 0004752200 (а. с. 10), яким платнику податків визначено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 14191,00 грн, у т.ч. 11353,00 грн основного платежу та 2838,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» здійснювало господарську діяльність із ПП «ОХОРОННА КОМПАНІЯ РЕГІОН» відповідно до укладеного договору на охорону.

Перевіркою, хоч і перевірялись взаємовідносини лише із ПП «ОХОРОННА КОМПАНІЯ РЕГІОН», зокрема встановлено, що позивач у серпні 2014 року мав господарські взаємовідносини з TOB «ТММ» (щодо надання послуг зі встановлення системи відео-нагляду і контролю доступу до приміщень та надання послуг з охорони об'єктів) та з ПП «Охоронна компаній Регіон» (отримання послуг і охорони об'єктів). Суми ПДВ за податковим накладним, виписаним по даним взаємовідносинам включено позивачем до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні періоди.

Так, між ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» та ПП «ОХОРОННА КОМПАНІЯ РЕГІОН» було укладено договір про фізичну охорону об'єкта від 01.05.2014 № 0123 (а. с. 74-77), відповідно до умов якого заказник доручає, а виконавець, починаючи із 01.05.2014 приймає на себе зобов'язання щодо охорони об'єктів перерахованих нижче (в тому числі забезпечує цілодобове спостереження, дотримання пропускного, внутрєоб'єктного режиму та тому подібне).

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вищезазначеного договору підтверджують наступні первинні документи, наявні у матеріалах справи:

- вартість робіт (а. с. 78);

- додаток до договору (а. с. 79);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 80);

- платіжні доручення (а. с. 81, 87);

- рахунки-фактури (а. с. 82, 89);

- податкові накладні (а. с. 83-86

- видаткова накладна (а. с. 88);

- листи (а. с. 90, 91);

- накази (а. с. 92, 93).

Також, між ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» та ТОВ «ТММ» укладено договори № 001 від 27.01.2014 (а. с. 52-54), № 0122 від 22.04.2014 (а. с. 62-68), відповідно до умов яких заказник доручає, а виконавець приймає на себе установку системи відеоспостереження та контролю в приміщеннях, та прилеглих територій замовника; замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по здійсненню моніторингу та реагуванню на правопорушення, та надзвичайні події (охорони громадського порядку, заходів з охорони) відносно мешканців, власників нежитлових приміщень (та його персоналу), орендарів, персоналу замовника та інших осіб на об'єкті замовника.

Договори підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи:

- доповнення № 1 (а. с. 55-56);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 57, 71);

- податкові накладні (а. с. 58, 60, 72);

- платіжні доручення (а. с. 59, 61, 73);

- вартість робіт (а. с. 69);

- додаткова угода (а. с. 70).

Отже, правовідносини за спірними правочинами у повній мірі відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платниками податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС», містять всі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, що підтверджується актом перевірки та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Крім того, на 6 та 10-11 сторінці акту перевірки від 26.11.2014 № 2728/22/38340899 зазначено про відсутність розбіжностей по системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Доводи відповідача щодо неможливості підписання директором (засновником) ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» актів у вихідний день, спростовуються поясненнями викликаним у судове засідання директора підприємства та наявними у справі письмовими поясненнями, відповідно яких акти підписуються у відповідності до п. 3.4 договору, а саме в кінці кожного поточного місяця, навіть якщо таке підписання припадає на вихідний день, як було 31.08.2014 (неділя).

Крім того, на виконання договору № 001 від 27.01.2014 у серпні 2014 рок, укладеного із ТОВ «ТММ», було придбано у ОО «ОХОРОННА КОМПАНІЯ РЕГІОН» комплектуючі, що підтверджуєтья податковою накладною № РН-0000001, наявної у матеріалах справи. Договір поставки укладався за спрощеною системою, у відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, тобто шляхом обміну товаросупровідними документами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення. Придбання (прийом) товару здійснювалось особисто директором підприємства, перевезення комплектуючих та обладнання також здійснювалось директором підприємства на його особистому авто, наявність якого підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що наявна у матеріалах (а. с. 106, 107).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС», - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 10.12.2014 № 0004752200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан