Ухвала

від 16.04.2015 по справі 825/420/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/420/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В, Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за апеляційною скаргою відповідача - Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0004752200 від 10.12.2014р..

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у позовні вимоги позивача було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин,що мають значення для справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 3327 від 22.10.2014 р., відповідно до вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року у складі податкового кредиту операцій з ПП «Охоронна компанія Регіон».

За результатами перевірки складений акт № 2728/22/38340899 від 26.11.2014 р., яким встановлено порушення п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (а. с. 11-27).

На підставі акту № 2728/22/38340899 від 26.11.2014 р прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 № 0004752200, яким платнику податків визначено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 14191,00 грн, у т.ч. 11353,00 грн основного платежу та 2838,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (а. с. 10).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень був висновок про те, що позивачем не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «ОХОРОННА КОМПАНІЯ РЕГІОН» за серпень 2014 року. А тому, у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з ПП «ОХОРОННА КОМПАНІЯ РЕГІОН».

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області зі скаргою №3 від 18.12.2014 р.(а.с.28).

Листом ГУ ДФС у Чернігівській області №460/10/25-01-10-04-15 від 26.12.2014 р. вказану скаргу було залишено без розгляду (а.с.32).

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Формування податкового кредиту з ПДВ та включення витрат до складу валових витрат підприємства обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених первинних документів і податкових накладних, що підтверджують проведення господарських операцій.

Між ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» та ПП «ОХОРОННА КОМПАНІЯ РЕГІОН» було укладено договір про фізичну охорону об'єкта від 01.05.2014 № 0123 (а. с. 74-77), відповідно до умов якого заказник доручає, а виконавець, починаючи із 01.05.2014 приймає на себе зобов'язання щодо охорони об'єктів перерахованих нижче (в тому числі забезпечує цілодобове спостереження, дотримання пропускного, внутріоб'єктного режиму та тому подібне).

Реальність виконання вищезазначеного договору підтверджують наступні первинні документи: вартість робіт (а. с. 78); додаток до договору (а. с. 79); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 80); платіжні доручення (а. с. 81, 87); рахунки-фактури (а. с. 82, 89); податкові накладні (а. с. 83-86); видаткова накладна (а. с. 88); листи (а. с. 90, 91); накази (а. с. 92, 93).

Також, між ТОВ «КОМПАНІЯ КС «ПРОГРЕС» та ТОВ «ТММ» укладено договори № 001 від 27.01.2014 (а. с. 52-54), № 0122 від 22.04.2014 (а. с. 62-68), відповідно до умов яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе установку системи відеоспостереження та контролю в приміщеннях, та прилеглих територій замовника; замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по здійсненню моніторингу та реагуванню на правопорушення, та надзвичайні події (охорони громадського порядку, заходів з охорони) відносно мешканців, власників нежитлових приміщень (та його персоналу), орендарів, персоналу замовника та інших осіб на об'єкті замовника.

Реальність вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи: доповнення № 1 (а. с. 55-56); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 57, 71); податкові накладні (а. с. 58, 60, 72); платіжні доручення (а. с. 59, 61, 73); вартість робіт (а. с. 69); додаткова угода (а. с. 70).

На виконання договору № 001 від 27.01.2014 у серпні 2014 року, укладеного із ТОВ «ТММ», було придбано у ОО «ОХОРОННА КОМПАНІЯ РЕГІОН» комплектуючі, що підтверджується податковою накладною № РН-0000001. Договір поставки укладався за спрощеною системою, у відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, тобто шляхом обміну товаросупровідними документами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення. Придбання (прийом) товару здійснювалось особисто директором підприємства, перевезення комплектуючих та обладнання також здійснювалось директором підприємства на його особистому авто, наявність якого підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 106, 107).

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Договори недійсними (фіктивними) в судовому порядку не визнавалися, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 17.04.2015 р.

Головуючий суддя: Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром

Т.Р. Вівдиченко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Гром Л.М.