Ухвала

від 11.03.2015 по справі 823/51/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/51/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року позов задоволено повністю, визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсій з інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) за період з 01.11.2014 до 31.12.2014 на загальну суму 1657,06 грн.; стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка (20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Енгельса, 131; код ЄДРПОУ 25875099) на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. С.Терещенко, буд.28; код ЄДРПОУ 21366484) кошти в сумі 1657,06 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім гривень 06коп.), що не були прийняті до відшкодування як витрати за період з 01.11.2014 до 31.12.2014 на виплату та доставку пенсій ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, призначених у зв'язку з інвалідністю, отриманою на території країн Співдружності Незалежних Держав.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не приймає до заліку та не відшкодовує позивачу за період листопад - грудень 2014 року суму коштів 1657,06грн., як витрати з виплати та доставки пенсій, виплачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у зв'язку з отриманою інвалідністю, внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємстві, розташованому на території країн СНД, а також ОСОБА_6, ОСОБА_5

Факт виплати зазначених сум відображено в актах щомісячної звірки витрат в особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад - грудень 2014 року (а.с.15, 16).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зазначає неступне.

Частиною другою статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІУ) закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці», які ліквідуються.

Враховуючи наведені правові норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на обліку позивача перебуває ОСОБА_3, який отримує пенсію з інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом. Він працював в СУ-58 «Мегионнефтепромстрой» п.Радужний Нижнєвартівського району Тюменської області, слюсарем-монтажником 4 розряду. 23.11.1984 перебуваючи на близькій відстані від бульдозера, отримав травму лівого ока арматурою, яка вилетіла із-під треку на корпусу бульдозера. Причиною нещасного випадку було визнано незадовільний стан дорожнього покриття. Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві (а.с.25). Відповідно до довідки МСЕК №060660 ОСОБА_3 встановлено безстроково з 22.02.1985 ІІІ групу інвалідності. За період з 01.11.2014 до 31.12.2014 відповідачем не відшкодована сума витрат позивача в розмірі 302,38 грн.

Крім того, на обліку позивача перебуває ОСОБА_4, яка отримує пенсію з інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, яке отримано нею на Владивостоцькому фарфоровому заводі м.Владивосток-80 Російської Федерації. Працювала маркувальником 2 розряду. 21.03.1974 перебуваючи на території заводу була збита автобусом та отримала черепно-мозкову травму. Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актом форми Н-1 №1 (а.с.20). ОСОБА_4 встановлено інвалідність ІІ групи, відповідно до довідки МСЕК №013790.

За період листопад-грудень 2014 року позивачем витрати на виплату пенсії ОСОБА_4 склали 304,66грн.

Також, до позивача 24.09.2014 звернулася ОСОБА_5, уродженка міста Донецька, із заявою про запит пенсійної справи з метою отримання пенсії за новим місцем проживання (АДРЕСА_1). Вона 01.10.2014 була взята на облік в УПФУ в Звенигородському районі. На підставі електронної справи ОСОБА_5 виплачена пенсія за листопад-грудень 2014 року. Відповідачем не відшкодована сума позивачу в розмірі 300,00 грн.

ОСОБА_6, уродженка міста Торез Донецької області, звернулася 10.10.2014 із заявою про запит пенсійної справи з метою отримання пенсії за новим місцем проживання (АДРЕСА_2) та 31.10.2014 була взята на облік в УПФУ в Звенигородському районі. На підставі електронної справи ОСОБА_5 виплачена пенсія за листопад-грудень 2014 в сумі 750,00 грн.

Враховуючи позицію Верховного суду України з аналогічної категорії справ (постанова від 06.06.2011 у справі № 21-116а11), яка є обов'язковою для врахування судом згідно з ч.2 ст.161 КАС України, взявши до уваги вищенаведені нормативно-правові акти, суд дійшов висновку, що Фонд соціального страхування зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати, пов'язані з виплатою та доставкою пенсій з інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, що отримані на території країн учасників СНД.

Також ця позиція підтверджується постановою Верховного суду України від 21.05.2013 у справі №21-129а13.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих та законних підстав для задоволення даного позову .

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.