Постанова

від 11.03.2015 по справі 904/8670/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.03.2015 року                                    Справа №  904/8670/14       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)                                                                                                 суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М. секретар судового засідання: Малик С.О. Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 року у справі № 904/8670/14 за позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м. Київ до приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали", м. Дніпропетровськ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер",                                    м. Дніпропетровськ   про стягнення заборгованості за кредитним договором     ВСТАНОВИВ:          1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 року у справі № 904/8670/14 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" заборгованість за кредитним договором № 06.17/07-СК від 21.09.2007р. у розмірі - 818 051,85 долара США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,955грн., становить 10 598 040,05грн., та 241 388,38грн., що разом складає заборгованість, еквівалентну 10 839 428,43грн., з яких: заборгованість по кредиту складає 741 975,02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США =12,9552грн., становить 9 612 448,13грн.; заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р., складає 76 076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,9552 грн., становить 985 591,92 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів становить 80 368,28грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту становить 161 020,10грн.  Стягнуто з Приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" 73 080,00 грн. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер"  свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, нарахованих за користування кредитом, не виконало. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону. 2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення. Не погодившись із зазначеним рішенням, приватне підприємство "Сучасні будівельні матеріали", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 80   368,28 грн. та прийняти нове рішення, яким  відмовити  в задоволенні позовних вимог  в цій частині.           В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що стягнення  пені за несвоєчасну сплату процентів що нарахована за період з 19.07.13р. по 02.10.14р. (включно), тобто за період більше ніж шість місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання є абсолютно незаконним. Крім того, судом не враховано позицію відповідача щодо зменшення розміру неустойки за несвоєчасну сплату відсотків виходячи з вимог ст. 233 ГК України. 3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Позивачем  надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції  вірно застосовано шести місячний строк протягом якого нараховується пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування ним, проаналізував розрахунок заборгованості, а тому прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення – без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.  Представники сторін не використали своє право бути присутніми у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України.  Представники сторін не використали своє право бути присутніми у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України. У судовому засіданні 11.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. 4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини: 21.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк), що в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК", та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (клієнт) було укладено генеральну угоду №06.17-1/07СК. (а.с. 14)  В п. 1.1. генеральної угоди сторони погодили, що банк зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантії, овердрафту та договорах про відкриття акредитиву (далі - кредитні договори), укладених у межах угоди і які є її невід'ємними частинами.  За приписами п. 1.2. генеральної угоди загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми,  еквівалентної 2 500 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту.           Пунктом 1.3. генеральної угоди  встановлено термін дії угоди по 21.09.2017р. включно.           Згідно до п. п.2.1. генеральної угоди, з урахуванням договору про внесення змін №1 від 30.06.2011р., банк надає клієнту кредитні кошти на умовах його забезпеченості, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання. Умови надання, строк повернення, розмір кредитів, що надані/будуть надані в межах цього договору, визначаються кредитними договорами, які є невід'ємними частинами цього договору (п.2.3. генеральної угоди).  30.06.2011р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (клієнт) укладено договір про внесення змін №1 до генеральної угоди  від 21. 09.2007р. №06.17-1/07СК. (а.с. 15-17) В рамках даної  генеральної угоди 21.09.2007р. Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (позичальник) уклали кредитний договір № 06.17/07-СК, за умовами якого предметом є надання банком позичальнику грошових коштів (кредит) в сумі 900 000 доларів США 00 центів; строк користування кредитом - по 19.09.2014року. (а.с. 18-19)     Згідно п.1.1. кредитного договору плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 13,5 % річних.    За п.3.4. кредитного договору, з урахуванням договору про внесення змін №3 від 30.06.2011р., сторони встановили спосіб повернення кредиту та сплати процентів: щомісячно відповідно до графіку повернення кредиту і сплати процентів. Платежі рівними частинами - регулярні місячні платежі, що направляються на виконання зобов'язань за цим договором, а саме повернення суми кредиту рівними частинами і сплати процентів за фактичну кількість днів користування кредитом. Розрахунок щомісячного платежу наведено в пункті 4.6. цього договору.   21.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (клієнт) укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору №06.17-1/07СК від 21.09.2007р. (а.с. 22) 25.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (клієнт) укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору №06.17-1/07СК від 21.09.2007р. (а.с.23) 28.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (клієнт) укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору №06.17-1/07СК від 21.09.2007р. (а.с.24) Відповідно до п.7.1. кредитного договору, з урахуванням договору про внесення змін №3 від 30.06.2011р., у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених  зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення. 14.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (клієнт) укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору від 21.09.2007р. № 06.17-1/07СК. (а.с. 25-30) 20.10.2009р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (клієнт) укладено договір про внесення змін №2 до кредитного договору від 21.09.2007р. № 06.17-1/07СК. (а.с.32) 20.10.2009р. між позивачем (банк), відповідачем (поручитель) та третьою особою (позичальник) укладено договір поруки №06.60/09-ДП2, відповідно до пункту 1 якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником (третя особа) зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №06.17/07-СК від 21.09.2007р. та будь-якими додатковими угодами  до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання). Пунктом 4 договору поруки визначено, що у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків (п.5 договору поруки). Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п.11 договору поруки). 30.06.2011р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (клієнт) укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору від 21.09.2007р. № 06.17-1/07СК. (а.с.34-39) Згідно п.1.1 договору поруки поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути у майбутньому. Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що сторони договору визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником. 12.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до договору поруки, в якому сторони дійшли згоди викласти пункт 5.1 договору поруки в новій редакції, а саме: "Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 18.08.2020р. включно або до припинення забезпеченого нею зобов'язання". (а.с.42) Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свій обов'язок за кредитним договором щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" грошових коштів (кредиту) у розмірі 900 000,00 доларів США 00 центів,  що підтверджується меморіальними валютними ордерами №ТR.64509.1 від 21.09.2007р., №ТR.64509.1 від 25.09.2007р., № ТR.64509.1 від 28.09.2007р. (а.с.47-49). Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, нарахованих за користування кредитом, не виконало, у зв'язку з чим позивач направив йому лист від 13.03.2014р. з вимогою повернути повністю всю суму отриманих грошових коштів (а.с.54-56), однак ТОВ  Промислова компанія "Лідер" відповіді не надало, вимогу не задовольнило. Водночас судом першої інстанції було встановлено, що станом на 02.10.2014р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (позичальник) за кредитом складає 741 975,02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року  1 долар США =12,9552грн., становить 9 612 448,13грн., а заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р. складає 76 076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,9552 грн., становить 985 591,92 грн. Так, згідно наданого позивачем розрахунку сума пені за несвоєчасну сплату процентів за період  з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно) становить 80 368,28грн., а пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно) становить 161 020,10грн. 5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови. Зобов'язання між позивачем (кредитором) та відповідачем (поручителем) виникли на підставі договору поруки №06.60/09-ДП2 від 20.10.2009р. Правовідносини з забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі порукою врегульовані главою 49 Цивільного кодексу України “Забезпечення виконання зобов'язання”.  Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.                      Згідно до ч.1,4 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого договором поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Зі змісту договору поруки 06.60/09-ДП2 від 20.10.2009р. вбачається, що він є трьох стороннім, укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань, позичальника  ТОВ Промислова компанія “Лідер” перед позивачем (кредитором) щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №06.17/07-СК від 21.09.2007р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання). Пунктом 4 договору поруки визначено, що у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків (п.5 договору поруки). Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п.11 договору поруки). 30.06.2011р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (клієнт) укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору від 21.09.2007р. № 06.17-1/07СК. (а.с.34-39) Згідно п.1.1 договору поруки поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути у майбутньому. Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що сторони договору визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником. Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до договору поруки, в якому сторони дійшли згоди викласти пункт 5.1 договору поруки в новій редакції, а саме: "Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 18.08.2020р. включно або до припинення забезпеченого нею зобов'язання". (а.с.42) Судом першої інстанції встановлено та не оскаржується апелянтом порушення боржником-третьою особою своїх зобов'язань за кредитним договором №06.17/07-СК від 21.09.2007р. та виникнення заборгованості станом на 2.10.2014р. третьої особи  перед позивачем за кредитом 741975,02дол.США, що становить за офіційним курсом долара США до гривні 9612448,13 грн.,заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р. складає 76 076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,9552 грн., становить 985 591,92 грн. Апелянт оскаржує рішення суду тільки в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 2.10.2014р.(включно), яка становить 80368,28 грн. за період більше ніж 6 місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пенею, штрафом) – грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові   у разі порушення  боржником зобов'язання. Відповідно до п.7.1. кредитного договору, з урахуванням договору про внесення змін №3 від 30.06.2011р., у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених  зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення. Як вбачається з позовної заяви, позивачем пеня за несвоєчасну сплату процентів нарахована за період  з 19.07.2013р. по 2.10.2014р. у сумі 90490,67 грн. 16.12.2014р. позивач уточнив свої позовні вимоги та перерахував суму пені за несвоєчасну сплату процентів та просив стягнути 80368,28грн. Як вбачається з розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів, вона нарахована  за період з 21.10.2013р. по 2.10.2014р., нарахування процентів ,строк їх сплати, період за який нараховано пеню за несвоєчасну сплату процентів визначено щодо кожного місяця окремо, за період ,що не перевищує 6 місяців, та в межах річного строку позовної давності, тобто з дотриманням ст. 230,ч.6ст.232 Господарського кодексу України. З огляду на встановлені судом обставини, матеріали справи та норми чинного законодавства колегія суддів вважає обґрунтованими та арифметично вірними вимоги позивача та вважає правомірним стягнення судом першої інстанції пені за несвоєчасну сплату процентів - 80 368,28грн. У заяві від 9.12.2014р.відповідач заявляв суду першої інстанції про застосування вимог ст.233 Господарського кодексу України та вважав ,що розмір неустойки підлягає зменшенню (.а.с79). Суд ухвалюючи рішення зазначив, що не вбачає підстав для зменшення розміру пені. Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що  у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.                     Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки відповідач не довів належними доказами наявність обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість зменшення судом розміру пені, суд першої інстанції правомірно не зменшив розмір нарахованої пені.          Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення. Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали" – залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 16.12.2014 року у справі №904/8670/14 – залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України. Повний тест постанови виготовлено 12.03.2015р. Головуючий суддя                                                                                   Н.Л. Величко Суддя                                                                                                          О.Г. Іванов           Суддя                                                                                                          І.М. Подобєд