Постанова

від 02.12.2014 по справі 804/8503/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА іменем України "02" грудня 2014 р.        справа 804/8503/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:                                                   головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)                               судді  Ясенова Т.І.  Головко О.В.                               при секретарі Горшкові В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:           Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» 23.06.2014 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №000250406 від 22.05.2014 про податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 934' 839гр та податкове повідомлення-рішення №000249406 від 22.05.2014 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 465' 117гр35коп (т1ас3).           Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 в задоволенні позову відмовлено (т3ас19).   В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Вказує, що суд не дав належної оцінки первинним документам, які підтверджують отримання товарів і послуг від контрагентів (т3ас29).           Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представника відповідача, котрий з'явився в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно акту №1133/151/37055591 від 07.04.2014 документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтегрітас» за жовтень 2012 року – грудень 2013 року, проведеної Нікопольською ОДПІ, відсутні докази реальності здійснення господарських операцій у взаємовідносинах з ТОВ «Відродження-Дніпро» та ТОВ «АТБ-маркет» (т1ас14). Нікопольською ОДПІ 22.05.2014 прийняті податкове повідомлення-рішення №000250406, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток основний платіж 623' 226гр, штрафні санкції 311' 613гр, а всього 934' 839гр; та податкове повідомлення-рішення №000249406, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 310' 078гр23коп, штрафні санкції 155' 039гр12коп, а всього 465' 117гр35коп (ас85,86).           Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.           Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.           Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.             Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.           Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.           Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ТОВ «Інтегрітас» є торгівля продукцією побутового призначення. Між ТОВ «Інтегрітас» та ТОВ «Відродження-Дніпро» укладені договори №010213 від 01.02.2013 і №010413 від 01.04.2013 на поставку товару у кількості, асортименті, за цінами, визначеними у накладних. Згідно накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, на адресу позивача поставлено: губка «бант», губка «косичка», губка «калач», губка «шар», шкребок, металевий стелаж на суму 1'434' 590гр67коп. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив ПДВ (т1ас88-232). Між ТОВ «Інтегрітас» та ТОВ «АТБ-маркет» укладений договір №39953 від 01.02.2012 з надання послуг. Згідно замовлень, актів здачі-прийняття виконаних робіт, письмових звітів, податкових накладних, ТОВ «АТБ-маркет» проведена робота з встановлення залишків продукції в магазинах, об'єму продажу в торгових точках, маркетингових досліджень, опитування респондентів на суму 591' 370гр. За надані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив ПДВ (т1ас243-т2ас240). Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.           Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.           Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.           Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не зверну увагу, що за придбану продукцію та надані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив ПДВ в ціні продукції. Матеріальні цінності, які надійшли до ТОВ «Інтегрітас», належним чином оприбутковані та використані у власній господарській діяльності.           Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.           Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З огляду на викладене, відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт). В судовому засіданні представник податкової інспекції не заперечував що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету (т3ас42).           На думку колегії суддів, реальність поставок позивачу продукції та виконання робіт підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими накладними, товарно-транспортними документами, актами виконаних робіт, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ТОВ «Інтегрітас» отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.           Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.           Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.                     Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.             ТОВ «Відродження-Дніпро» та ТОВ «АТБ-маркет» перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків.           Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.           Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати  ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.               Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Інтегрітас» при придбанні продукції, отриманні послуг. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії. Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України або місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування. При подачі позову та апеляційної скарги, ТОВ «Інтегрітас» сплачений судовий збір в сумі 7308гр (т1ас2,т3ас35). Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ:           Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» задовольнити.           Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 та прийняти нову постанову.           Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» задовольнити.           Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №000250406 від 22.05.2014 про податкове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» з податку на прибуток в сумі 934' 839гр та податкове повідомлення-рішення №000249406 від 22.05.2014 про податкове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» з податку на додану вартість в сумі 465'117гр35коп, прийняті Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією.               Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» судові витрати в сумі 7308гр. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 02.12.2014. В повному обсязі постанова складена 04.12.2014. Головуючий:                                                            А.В. Суховаров           Суддя:                                                            Т.І. Ясенова           Суддя:                                                            О.В. Головко