Ухвала

від 03.03.2015 по справі 804/15872/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 рокусправа № 804/15872/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року

по справі № 804/15872/14 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004001703 від 11 червня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004001703 від 11 червня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки реальність виконання укладених правочинів, підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Держтранссервіс» за період: березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, за результатами якої складено акт №976/173/НОМЕР_2 від 14 травня 2014 року.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування операцій з придбання товарів (послуг) у постачальника ТОВ «Держтранссервіс» з продажу цих товарів (послуг), покупцям, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до порушення п. 198.1, п. 198,2, п, 198.3, п. 1986 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість в розмірі 63210,57 грн. за період: березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року.

Зокрема, таких висновків податковий орган дійшов з огляду на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Держтранссервіс» за № 28/08-31-22/33248404 від 02 серпня 2013 року, складеного ДПІ у Хортинському районі м. Запоріжжя. На підставі акту перевірки № 976/173/НОМЕР_2 від 14 травня 2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форма "Р" № 0004001703 від 11 червня 2014 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 53138,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26569,34 грн., а загалом, на суму 79708,01 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з безпідставності посилань контролюючого органу в акті перевірки позивача на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Держтранссервіс»за № 28/08-31-22/33248404 від 02 серпня 2013 року як на підставу для висновку про наявність порушень з боку позивача, а отже спірне податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм діючого законодавства.

Колегія суддів виходячи з фактичних обставин справи погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Держтранссервіс" укладено договір "купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/01-1", відповідно до умов якого (п.1.1.), продавець приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки позивач мав необхідні, належним чином оформлені первинні документи, надані до перевірки, що свідчать про реальність господарських операцій з ТОВ «Держтранссервіс» , а саме: договір № 01/01-1, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання зобов'язання за договором «купівлі-продажу» у повному обсязі підтверджено документально.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним товариством було одержання позивачем податкової вигоди.

Доводи скаржника про встановлену відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень тощо свідчать про порушення з боку контрагентів позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Усі надані первинні документи досліджені судом апеляційної інстанції, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про реальність операції позивача щодо поставки товарів, оскільки зазначена операція призвела до зміни майнового стану платника податків, а їх метою було подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1. При цьому усі первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з його контрагентом відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними товариством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, складеними на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, а тому, підстав, передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року по справі № 804/15872/14-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова