Постанова

від 13.03.2015 по справі 810/550/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 року м. Київ 810/550/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бучанський приладобудівний

завод ВЕДА»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління

ДФС у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Бучанський приладобудівний завод ВЕДА» (далі - позивач, Товариство) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.11.2014 № 0009631503 та від 10.11.2014 № 0009611503.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що вважає безпідставними висновки Акта № 1239/15-2/05756731 від 10.11.2014 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати земельного податку» (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з наступним.

Позивач зазначає, що при передачі в електронному вигляді податкової декларації з плати за землю за 2014 рік виникла арифметична (технічна) помилка, а саме за червень 2014 року помилково вказано суму земельного податку у розмірі 69030,00 грн. замість 9030,00 грн. В подальшому Товариство подало уточнюючу податкову декларацію, якою зазначену помилку виправлено шляхом зменшення суми за червень 2014 року до 9030,00 грн.

Позивач вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для накладення на Товариство штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки задекларовані суми грошових зобов'язань із земельного податку були сплачені ним у повному обсязі у межах встановленого законом терміну; самостійно виявлено технічну помилку і подано уточнюючий розрахунок в передбаченому законом порядку і строки. Оскільки Товариством було своєчасно подано до податкового органу уточнюючу декларацію, самостійно усунуто виявлені помилки, що не призвело до заниження податкового зобов'язання, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 05.03.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

В судове засідання, призначене на 05.03.2015, представники відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується даними розписки не прибули, про причини неприбуття суду не повідомили.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховування свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 05.03.2015 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ «Бучанський приладобудівний завод ВЕДА», код за ЄДРПОУ 05756731, зареєстроване як юридична особа 09.08.1994 та як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії КВ № 3 від 26.09.1995 (а.с. 56-58) позивачеві на підставі рішення Бучанської селищної Ради народних депутатів від 11.07.1995 № 224 (зі змінами у землекористуванні) належить на праві постійного користування земельна ділянка для використання у якості виробничої бази.

Відповідно до Витягу № 03-17/46-14 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 81) нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 27916,00 кв. м., що належить Товариству на праві користування, складає 5000923,88 грн.

21.01.2014 Товариством до податкового органу подана податкова декларація з плати за землю за 2014 рік, розрахунок земельного податку та додатку 1 до декларації (а.с. 72-77), відповідно до яких річна сума земельного податку склала 108355,95 грн., із розбивкою по місяцям - по 9030,00 грн. за січень-листопад та 9025,95 грн. за грудень 2014 року.

Вказана декларація та додатки отримані податковим органом у день направлення, що підтверджується даними відповідних квитанцій (а.с. 78-80).

З наявних в матеріалах справи наданих позивачем належним чином засвідчених копій банківських виписок та платіжних доручень (а.с. 59-71) вбачається, що протягом 2014 року та у січні 2015 року позивачем сплачувалась сума земельного податку у розмірах, визначених приведеною вище декларацією.

Водночас, як пояснив позивач, під час передачі в електронному вигляді податкової декларації з плати за землю за 2014 рік виникла арифметична (технічна) помилка - за червень місяць 2014 року помилково вказано суму земельного податку у розмірі 69030 грн.

05.11.2014 Товариством до податкового органу подана уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014 рік (а.с. 82-84), якою виправлено зазначену помилку шляхом зменшення суми за червень 2014 року на 60000 грн. (рядок 9-8, графа 15), тобто сума податку на землю за червень визначена позивачем у розмірі 9030,00 грн.

Вказана уточнююча декларація та додатки отримані податковим органом у день направлення, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 88-89).

10.11.2014 посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати Товариством земельного податку за червень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 1239/15-2/05756731 від 10.11.2014.

За висновками Акта перевірки встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплату Товариством плати за землю, а саме:

- сплата податкового зобов'язання в розмірі 9030,00 грн. (платіжне доручення від 21.08.2014) із суми податкового зобов'язання 69030,00 грн. із граничним терміном сплати 30.07.2014 із затримкою на 22 дні;

- сплата податкового зобов'язання в розмірі 2500,00 грн. (платіжне доручення від 05.11.2014) із суми податкового зобов'язання 69030,00 грн. із граничним терміном сплати 30.10.2014 із затримкою на 6 днів;

- несплата суми податкового зобов'язання 69030,00 грн. із граничним терміном сплати 30.07.2014 із затримкою на 98 днів;

- несплата суми податкового зобов'язання 69030,00 грн. із граничним терміном сплати 30.09.2014 із затримкою на 36 днів;

- несплата суми податкового зобов'язання 69030,00 грн. із граничним терміном сплати 30.08.2014 із затримкою на 66 днів;

- сплата податкового зобов'язання в розмірі 9030,00 грн. (платіжне доручення від 14.10.2014) із суми податкового зобов'язання 69030,00 грн. із граничним терміном сплати 30.07.2014 із затримкою на 76 днів;

- сплата податкового зобов'язання в розмірі 9030,00 грн. (платіжне доручення від 18.09.2014) із суми податкового зобов'язання 69030,00 грн. із граничним терміном сплати 31.07.2014 із затримкою на 50 днів.

Таким чином, сплачена позивачем сума земельного податку за липень-жовтень 2014 року була зарахована у якості погашення суми заборгованості зі сплати податку за червень 2014 року, виходячи з наявності заборгованості в розмірі 69030,00 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийняті наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

1) форми «Ш» № 0009611503 від 10.11.2014, яким позивача відповідно до статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 22 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 18060,00 грн. зобов'язано сплатити штраф з земельного податку у розмірі 10% у сумі 1806,00 грн.;

2) форми «Ш» № 0009631503 від 10.11.2014, яким позивача відповідно до статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 98 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 67643,00 грн. зобов'язано сплатити штраф з земельного податку у розмірі 20% у сумі 13528,60 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 про відкриття провадження в адміністративній справі відповідача зобов'язано у строк до 05.03.2015 подати суду письмові заперечення проти позову та докази на обґрунтування цих заперечень (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для приєднання до матеріалів справи), які наявні у відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії документів і матеріалів, які використані в ході складання Акті від 10.11.2014 №1239/15-2/05756731 та належним чином засвідчену копію витягу з облікової картки позивача з земельного податку за період з січня по грудень 2014 року.

Вимоги приведених ухвал суду відповідачем не виконані, заперечень проти позову та витребуваних судом документів, а також жодних клопотань чи заяв, суду не надано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Згідно із підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено та було зазначено вище, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю, відповідно до якої річна сума земельного податку становила 108355,95 грн., із розбивкою рівними частинами по місяцям, у тому числі за червень - 9030,00 грн., однак під час направлення декларації в електронному вигляді помилково визначено за червень 69030,00 грн., тобто через технічну помилку до цифри « 9030,00 грн.» додано цифру « 6».

05.11.2014 позивач, виконуючи встановлений статтею 50 Податкового кодексу України обов'язок, надав до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, якою виправив зазначену помилку шляхом зменшення суми за червень 2014 року на 60000,00 грн., відповідно суму земельного податку за червень 2014 року визначено позивачем на рівні 9030,00 грн.

При цьому, навіть за умови допушення позивачем технічної помилки при заповненні декларації, це не призвело до зміни податкового зобов'язання позивача в цілому за весь рік в сумі 108355,95 грн. Отже, помісячна сума скадає 9030,00 грн. та 9025,95 грн. за дванадцятий місяць 2014 року.

Суд констатує, що задекларовані позивачем суми грошових зобов'язань із земельного податку сплачені в межах встановлених строків, вищезазначену помилку виправлено самостійно шляхом подання уточнюючого розрахунку в термін, передбачений законодавством.

Відтак, у податкового органу були відсутні підстави для притягнення Товариства до фінансової відповідальності.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірних рішень не виконано та не доведено належними та достатніми доказами правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За приписами статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Позивачем клопотання про розподіл судових витрат не заявлено, відтак сума судового збору стягненню з Державного бюджету України на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Ш» № 0009631503 від 10 листопада 2014 року та форми «Ш» № 0009611503 від 10 листопада 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.