Постанова

від 06.03.2015 по справі 810/533/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2015 року 810/533/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Ореол-1" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Ореол-1», звернулося до суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.12.2014 № 0035711502 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Від представника позивача та відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з тим, що сторони розгляд справи просили проводити без їх участі, з огляду на це суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволення позовних вимог просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Ореол-1» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 35511654.

З матеріалів справи встановлено, що 20.11.2014 Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 4257/10-07-15-02-23/35511654.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання з податку на прибуток (несвоєчасно сплачене) складає 128 874, 95 гривень, граничний термін сплати якого настав 11.03.2014, а фактично сплачено було 16.04.2014, у зв'язку з чим на думку податкового органу кількість днів затримки сплати вказаного грошового зобов'язання склала 36 днів.

Відповідальність за вказане вище порушення правил сплати (перерахування) податку на прибуток передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись з вищевказаним Актом перевірки, надіслав податковому органу свої заперечення, за результатами розгляду яких Васильківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надала висновок від 02.12.2014 № 9729/10-07-15-02-23/35511654, яким висновки Акта камеральної перевірки залишено без змін.

На підставі Акта перевірки від 20.11.2014 № 4257/10-07-15-02-23/35511654, Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 03.12.2014 № 0035711502 за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму штрафу в розмірі 25 774, 99 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення рішення від 03.12.2014 № 0035711502, Рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 03.02.2015 № 341/10/10-36-10-01-04, податкове повідомлення рішення від 03.12.2014 № 0035711502 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Як встановлено судом та підтверджується Актом камеральної перевірки позивача, в ході перевірки було встановлено, що нарахування з податку на прибуток ТОВ «Завод Ореол-1» за підсумками 2013 року, а саме 11.03.2014, не були сплачені вчасно у повному обсязі, чим на думку податкового органу позивачем порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Як зазначено відповідачем, фактична сплата відбулась шляхом зменшення платником самостійно нарахованого основного платежу за 2013 рік, а саме уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток підприємства № 9091315798 від 16.04.2014, термін сплати якої - 16.04.2014. Після чого утворилася переплата на рахунку з податку на прибуток (код платежу 11021000) в сумі 28 155, 06 гривень.

Таким чином, відповідач, встановивши порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, застосував до позивача на підставі статті 126 Податкового кодексу України штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу у зв'язку з затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, який згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення складає 25 774, 99 гривень.

З матеріалів справи встановлено, що станом на 01.01.2013 існувала переплата по податку на прибуток в сумі 203 188, 00 гривень. Крім того, протягом 2013 року позивачем було сплачено 157 030, 00 гривень податку на прибуток за 2013 рік авансовими внесками, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 38 від 29.01.2013 на суму 34 340, 00 гривень, № 45 від 31.01.2013 на суму 400, 00 гривень, № 53 від 06.02.2013 на суму 30, 00 гривень, № 95 від 19.02.2013 на суму 34 340, 00 гривень, № 87 від 19.03.2013 на суму 8 792, 00 гривень, № 323 від 19.04.2013 на суму 8 792, 00 гривень, № 448 від 18.05.2013 на суму 8 792, 00 гривень, № 644 від 19.06.2013 на суму 8 792, 00 гривень, № 812 від 18.07.2013 на суму 8 792, 00 гривень, № 982 від 19.08.2013 на суму 8 792, 00 гривень, № 1165 від 19.09.2013 на суму 8 792, 00 гривень, № 1295 від 18.10.2013 на суму 8 792, 00 гривень, № 1444 від 18.11.2013 на суму 8 792, 00 гривень, № 1595 від 19.12.2013 на суму 8 792, 00 гривень.

Відповідно до декларації з податку на прибуток за 2013 рік, отриманої відповідачем згідно квитанції № 2 від 28.02.2014, реєстраційний номер документа 9091315798, визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 332 066, 00 гривень, що є менше фактично попередньо сплачених сум податку. Сума попередньо сплаченого податку на прибуток на момент виникнення грошового зобов'язання становила 360 218, 00 гривень, тобто перевищувала суму податку до сплати на 28 152, 00 гривень.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, у зв'язку з виявленням помилки у декларації з податку на прибуток за 2013 рік, а саме не зазначення в рядку 13 зменшення нарахованої суми податку на суми авансових внесків, сплачених на протязі 2013 року, ТОВ «Завод Ореол-1» 16.04.2014 було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток (отримана відповідачем згідно квитанції № 2 16.04.2014, реєстраційний номер документа 9090865723).

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, з моменту віднесення суми у розмірі 128 874, 95 гривень з податку на прибуток за 2013 рік до податкового боргу, тобто з 11.03.2014, у відповідача виник обов'язок зарахувати кошти, сплачені позивачем як авансовий внесок з податку на прибуток в рахунок погашення відповідної суми податкового боргу.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, а отже, доводи відповідача про порушення терміну сплати податку на прибуток є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.12.2014 року № 0035711502.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Ореол-1» понесені ним судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.