Ухвала

від 28.04.2015 по справі 810/533/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/533/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Ореол-1» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Ореол-1» (далі - Позивач, ТОВ «Завод Ореол-1») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач, Васильківська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2014 року №0035711502.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2015 року позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з моменту віднесення суми податку на прибуток до податкового боргу за 2013 рік у Відповідача виник обов'язок зарахувати кошти, сплачені Позивачем як авансовий внесок з податку на прибуток в рахунок погашення суми податкового боргу, позовні вимоги є обґрунтованими.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2014 року посадовими особами Васильківської ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Завод Ореол-1» з податку на прибуток з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань за 2013 рік. У ході перевірки податковим органом виявлено порушення Позивачем граничного терміну сплати самостійно визначеної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 36 з граничним терміном сплати 11.03.2014 року у розмірі 128 874,95 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 24.11.2014 року №4257/10-07-15-02-23/35511654. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 03.12.2014 року №0035711502, яким Позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 25 774,99 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 50, 57, 87 ПК України, прийшов до висновку, що невиконання Відповідачем обов'язку зарахувати кошти з авансових платежів з податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу не може бути свідченням несвоєчасної сплати Позивачем податкових зобов'язань.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 39 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України закріплено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Приписи п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу визначають, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків, у порядку, визначеному пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем 28.02.2014 було подано до Васильківської ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9090865723, в якій у рядку 33 загальну суму нарахованого до сплати податку на прибуток визначено у розмірі 332 066,00 грн.

Крім того, зі змісту наявної у матеріалах справи картки особового рахунку ТОВ «Завод Ореол-1» з податку на прибуток вбачається, що станом на 31.12.2013 року за Позивачем обліковувалася переплата в сумі 203 191,06 грн. При цьому, зі змісту наявних у матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 24-37) вбачається, що Позивачем за 2013 рік сплачено авансових внесків з податку на прибуток на суму 157 030,00 грн.

Відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що сума переплати ТОВ «Завод Ореол-1» за 2013 рік та сума сплачених авансових внесків за вказаний період перевищують зазначену Позивачем у декларації за 2013 загальну суму нарахованого до сплати податку на прибуток.

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вірно визначив суд першої інстанції, у зв'язку з виявленням помилки у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік Позивачем було подано 16.04.2014 року уточнюючу декларацію №9091315798, в якому в рядку 13 вказано про зменшення суми нарахованого податку на 157 030,00 грн.

Водночас, Київським окружним адміністративним судом було вірно зауважено, що згідно п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

При цьому пунктом 87.9 ст. 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто, законодавець прямо передбачив можливість податкового органу самостійно зарахувати кошти, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу. Отже, встановивши, що станом на 11.03.2014 року у Позивача виник податковий борг зі сплати податку на прибуток у розмірі 128 874,95 грн. Відповідач в силу положень п. 87.9 ст. 87 ПК України був наділений обов'язком зарахувати кошти, сплачені Позивачем як авансовий внесок з податку на прибуток за 2014 рік, в рахунок погашення вказаної суми податкового боргу.

З огляду на викладене необґрунтованим є застосування до Позивача штрафних санкцій у відповідності з п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, оскільки матеріалами справи підтверджується можливість податкового органу здійснити зарахування податкового боргу з податку на прибуток за рахунок авансових внесків з вказаного податку.

Посилання Апелянта на пп. «а» п. 50.1 ст. 50 ПК України, яким передбачено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, колегією суддів оцінюється критично, оскільки такий обов'язок виникає у платника податку виключно у випадку заниження податкового зобов'язання. У той же час доказів заниження Позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток Відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано не було.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Ореол-1» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.