Ухвала

від 11.03.2015 по справі 20/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.03.2015 р. Справа№ 20/119

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Бортник О.Ю. - головуюча, Пазичева В.М. та Шпакович О.Ф. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області у справі № 20/119 від 08.07.2010 року

за позовом: Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області

до відповідача-1: Релігійної громади Української Православної Церкви -Київський Патріархат в місті Мостиська Львівської області

до відповідача-2: Мостиської міської ради, м. Мостиська

до відповідача-3: Виконавчого комітету Мостиської міської ради, м. Мостиська

до відповідача-4: Комунального підприємства "Мостиське районне бюро технічної інвентаризації, м.Мостиська

третя особа: Товариство по будівництву церкви "Вознесіння Господнього", м. Мостиська

про визнання права власності на будівлю церкви та права постійного користування землею, визнання недійсними рішення, свідоцтва про право власності, витягу та скасування державної реєстрації

За участю представників:

від заявника: Малашівський Б.Ф. - представник, Дегтяренко О.О. - адвокат,

від відповідача 1: Качмар Я.І. - представник, Лучків А.В. - адвокат,

від відповідача 2: не з'явились,

від відповідача 3: не з'явились,

від відповідача 4: не з'явились,

від третьої особи : не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Львівської області від 08.07.2010 р. у справі № 20/119, яке набрало законної сили 29.09.2010 р., припинено провадження у справі в частині позовних вимог Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ № 137829, що видане Виконавчим комітетом Мостиської міської ради від 24.05.2007 р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що будівництво Церкви Вознесіння Господнього у місті Мостиська проведено за власні кошти та пожертви юридичних і фізичних осіб Релігійною громадою Української Православної Церкви - Київський патріархат в місті Мостиська, яка зареєстрована Львівською обласною державною адміністрацією Львівської області 17.09.1991 р. за № 495 як громада УАПЦ і їй присвоєно ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23957456. Ця громада в подальшому перереєструвала свої установчі документи та змінила свою конфесійну приналежність, ставши Українською Православною Церквою - Київського патріархату в місті Мостиська. Після завершення будівництва, 30.03.2007 р. саме ця юридична особа отримала акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - церкви у місті Мостиська. Саме цій юридичній особі 24.05.2007 р. Виконавчим комітетом Мостиської міської ради оформлено право власності на завершену будівництвом Церкву Вознесіння Господнього в м. Мостиська. Суд у своєму рішенні від 08.07.2010 р. також виходив з того, що позивач - Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області є окремою юридичною особою, яка зареєстрована розпорядженням голови Львівської ОДА від 01.03.2007 р. № 190 і їй присвоєно код ЄДРПОУ 35156771. Докази того, що позивач в частині майнових відносин є правонаступником Релігійної громади УАПЦ в м. Мостиська, яка була утворена у 1991 р., відсутні. Участь частини членів громади позивача у заснуванні в 1991 р. громади Української Автокефальної Православної Церкви, яка в подальшому змінила конфесійну приналежність до УПЦ-КП не свідчить про правонаступництво позивача у майнових відносинах відповідача 1 у справі та не може бути підставою для визнання за ним права власності на будівлю церкви та права користування земельною ділянкою. Докази передачі членами громади позивача самому позивачу, заснованому як юридична особа у 2007 р., майнових прав щодо будівлі церкви відсутні.

Позивач у справі у липні 2013 р. вперше подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області по справі № 20/119 від 08.07.2010 р. Заява мотивована тим, зокрема, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 р. у справі № 2а-8423/10/1370, яка набрала законної сили 08.12.2011 р., визнано протиправним та скасовано пункт 4 розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації № 318/0/5-10 від 08.04.2010 р. «Про реєстрацію статутів релігійних громад» стосовно реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області, згідно яких Статут у новій редакції викладено як Статут Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату м. Мостиська Львівської області. Цією постановою визнано також протиправними повернення поданих для реєстрації змін до Статуту та бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації щодо не проведення реєстрації вищезгаданих змін. Зобов'язано Львівську обласну державну адміністрацію розглянути подані Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви в м. Мостиська Львівської області для реєстрації зміни до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в м. Мостиська, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради від 17.09.1991 р. № 495, і вирішити питання реєстрації змін до Статуту цієї релігійної громади. Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 322/0/5-13 від 06 липня 2013 р. зареєстровано зміни до Статуту релігійної громади, створеної у 1991 р., і ця релігійна громада знову стала називатись релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області. Відтак, заявник вважає, що внаслідок прийняття вищезгаданого розпорядження від 06 липня 2013 р., він у даний час став релігійною громадою, Статут якої зареєстровано 17 вересня 1991 р. рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради за № 495, котра згідно з рішенням суду від 08.07.2010 р. здійснювала будівництво культової споруди - церкви у м. Мостиська. Вказані обставини заявник вважає нововиявленими та в зв'язку з цим наполягає на перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки воно, на його думку, було прийняте на підставі сфальсифікованих документів.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2013 р. у справі № 20/119, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, за результатами розгляду заяви про перегляд рішення суду від 08.07.2010 р. заяву Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 08 липня 2010 р. по справі № 20/119 задоволено частково. Рішення господарського суду Львівської області від 08 липня 2010 р. по справі № 20/119 - скасовано. Прийнято нове рішення. Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Мостиської міської ради № 155 від 24.05.2007 року "Про оформлення права власності на завершену будівництвом Церкву Вознесіння Господнього релігійній громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату в м. Мостиська по вул. Міцкевича. 2". Визнано за Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області право постійного користування на земельну ділянку площею 0,30 га, що надана для будівництва та обслуговування Церкви Вознесіння Господнього, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Міцкевича, 2. Визнано за Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області право власності на нежитлову будівлю - Церкву Вознесіння Господнього, загальною площею 863,1 м кв., яка знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Міцкевича, 2. У скасуванні державної реєстрації права власності за Українською Православною Церквою Київського Патріархату в м. Мостиська Львівської області на нежитлову будівлю - Церкву Вознесіння Господнього (реєстраційний номер 19006848) загальною площею 863,1 м кв., яка знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Міцкевича, 2 та у визнанні недійсним Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14700698, що виданий Комунальним підприємством "Мостиське районне бюро технічної інвентаризації" від 29.05.2007 року відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ № 137829, що видане Виконавчим комітетом Мостиської міської ради від 24.05.2007 року, припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2014 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 р. та рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2013 р. скасовано, справу № 20/119 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У своїй постанові Вищий господарський суд України зазначив, що прийнявши до провадження заяву релігійної громади УАПЦ м. Мостиська Львівської області від 06.07.2013 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010 року за межами встановленого ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 113 ГПК України строку та розглянувши її по суті, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права (частини 1, 2, 6 ст. 113 ГПК України), оскільки обставина подання заяви з пропуском місячного процесуального строку зобов'язує суд вирішити питання про поновлення цього строку шляхом надання ретельної правової оцінки відповідному клопотанню заявника на предмет поважності причин його пропуску (за умови його подання).

Вищий господарський суд України також вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій, переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010 року за нововиявленими обставинами в повному обсязі та дійшовши висновку про його скасування і часткове задоволення позову, не обґрунтували, яким чином обставини, зазначені як нововиявлені, впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у переглянутому судовому рішенні, зокрема, чи впливає факт скасування реєстрації змін до статуту УПЦ - КП щодо найменування постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 року у справі № 2а-8423/10/1370 на статус релігійної громади УАПЦ м. Мостиська Львівської області як окремої юридичної особи, яка зареєстрована розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.2007 року № 190, і яка не є правонаступником релігійної громади УАПЦ м. Мостиська Львівської області, зареєстрованої у 1991 році. Крім цього, суд касаційної інстанції вказав, що судами не з'ясовано правового статусу позивача та відповідача релігійної громади УПЦ - КП за даними Єдиного державного реєстру на час виникнення спірних правовідносин і не надано цим обставинам правової оцінки. Судами не було враховано, що на час прийняття рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010 року розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 06.06.2013 року № 322/0/5-13, яким зареєстровано зміни до статуту релігійної організації УАПЦ м. Мостиська Львівської області, не існувало. Допущені порушення вимог розділу ХІІІ ГПК України призвели, на думку Вищого господарського суду України, до прийняття необґрунтованих судових рішень за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18 грудня 2014 р. у порядку ст. 111-12 ГПК України дав вказівку суду першої інстанції під час нового розгляду справи врахувати викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, доводи і заперечення сторін, та в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Розгляд заяви відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 04.02.2015 р.

Ухвалою суду від 18.02.2015 р. призначено колегіальний розгляд справи. Внаслідок автоматизованого розподілу членами колегії суддів з розгляду справи № 20/119 визначено суддів Пазичева В.М. та Шпакович О.Ф.

У судових засіданнях представники заявника повідомили, що строки, встановлені ч. 1 ст. 113 ГПК України, заявниками не порушено, оскільки заяву подано не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили. Крім цього, представниками заявника вимоги заяви підтримано повністю.

Представники відповідача 1 проти задоволення заяви заперечили, посилаючись на те, що наведені у заяві обставини не є нововиявленими. Ці обставини не мають істотного для справи значення, оскільки стосуються зміни назви відповідача 1 і не свідчать про те, що заявник, який зареєстрований як юридична особа у 2007 р., є правонаступником майнових прав відповідача 1 - юридичної особи, яка створена у 1991 р. і здійснювала будівництво спірної церкви.

Мостиська міська рада та Виконавчий комітет Мостиської міської ради заперечують у поясненнях від 12.02.2015 р. № 2.19.187 проти задоволення заяви.

Розглянувши заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Згідно з вимогами ст. 112, ч. 1, 2 ст. 113 ГПК України Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення. Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили. Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 ГПК України, обчислюється з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

Заявник стверджує у судових засіданнях, що ним не порушено строків, встановлених ст. 113 ГПК України, оскільки заяву про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 ГПК України, подано не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили. Відтак, заявником не подано клопотання про відновлення вищезгаданого строку. Однак, як вбачається з аналізу ст. 113 ГПК України судові рішення господарського суду можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами за заявою, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судових рішень. Цей строк може бути відновлено судом. При цьому для заяв про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 ГПК України, додатково встановлено ще один строк її подання. Вона може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили. Вказаний строк відповідно до п. 8.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 є присічним. Його порушення тягне за собою повернення відповідної заяви без права на її повторне подання. Вищим господарським судом України у його постанові від 18 грудня 2014 р. у справі № 20/119, яка набрала законної сили, встановлено, що заява УАПЦ м. Мостиська Львівської області від 06.07.2013 р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010 р. подана з пропуском місячного процесуального строку, який щодо встановлення обставин, викладених у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 р. у справі № 3331/11/9104, яка набрала законної сили 08.12.2011 р., сплив у січні 2012 р. Вказана обставина в силу приписів ст. 35 ГПК України не доказується знову при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, Господарським процесуальним кодексом України суду, який здійснює новий розгляд справи, не надано права не приймати та повертати заявникові заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з підстав, встановлених ст. 113 ГПК України, оскільки такі заяви уже були прийняті до розгляду відповідною ухвалою, яка є чинною і знаходиться у матеріалах справи, судом, котрий перед цим здійснював розгляд заяви. ГПК України також не надано права суду, який здійснює новий розгляд справи за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, залишати такі заяви без розгляду, чи припиняти провадження у справі з їх перегляду на підставі статей 80 та 81 ГПК України у випадку встановлення при новому розгляді справи обставин, передбачених ч. 6 ст. 113 ГПК України.

Заявником не порушено строку, встановленого ст. 113 ГПК України щодо подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в частині обставин, які, на його думку, встановлені Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 322/0/5-13 від 06 липня 2013 р. про реєстрацію змін до Статуту Релігійної громади УАПЦ м. Мостиська Львівської області 1991 року утворення. Однак, на час прийняття рішення господарським судом Львівської області у справі № 20/119 вказаного розпорядження не існувало. Тоді як відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 17 Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Відтак, обставини, встановлені вищезгаданим розпорядженням не є нововиявленими, оскільки їх не існувало на час розгляду справи № 20/119. З огляду на викладене, необґрунтованими є посилання представників заявника у судових засіданнях на постанову Верховного Суду України від 10 листопада 2009 р. (том справи V, а.с. 16-19), оскільки цей доказ знаходився у матеріалах справи на момент винесення рішення судом 08.07.2010 р. (том справи V, а.с. 102-114). Йому надавалась оцінка судом, який приймав рішення у справі № 20/119. Цей доказ не може переоцінюватись судом при перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами.

Крім цього, як обставини, встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 р., так і обставини, встановлені Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 322/0/5-13 від 06 липня 2013 р., не є істотними для розгляду справи. Врахування їх судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, виходячи з такого. Обставини, встановлені згаданим судовим рішенням та розпорядженням стосувались неправомірності зміни найменування та подальшої самої зміни найменування юридичної особи відповідача 1 з Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області на Релігійну громаду Української Православної Церкви - Київський патріархат в м. Мостиська Львівської області. Юридична особа відповідача 1 була створена та пройшла державну реєстрацію у 1991 р. і їй за наслідками державної реєстрації, проведеної у 1991 р., присвоєно ідентифікаційний код 23957456. Відповідно до п.п. 5, 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р., присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється державними реєстраторами. Він зберігається за суб'єктом, якому його присвоєно, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Присвоєння ідентифікаційного коду припиненої юридичної особи новоствореним суб'єктам забороняється. Відповідно до п. 15 цього Положення, в редакції, чинній станом на 22.01.1996 р. у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Суд при прийнятті рішення у справі виходив з того, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів будівництво спірної церкви у м. Мостиська здійснювалось юридичною особою відповідача 1 у справі, який був зареєстрований у 1991 р. і якому було присвоєно ідентифікаційний код 23957456. Встановлення неправомірності внесення змін до установчих документів юридичної особи в частині зміни її назви (переходу у іншу конфесію, тощо) відповідно до законодавства України не є підставою переходу права власності на майно до іншої юридичної особи з тотожною назвою, чи конфесійною приналежністю. Юридичну особу позивача (заявника), ідентифікаційний код якої 35156771, як вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.01.2015 р., зареєстровано та внесено до згаданого Єдиного державного реєстру 01.03.2007 р. з іншим ідентифікаційним кодом, а саме: 35156771. Тоді як спірна будівля церкви у м. Мостиська загальною площею 863,1 м кв. відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта була закінчена будівництвом цього ж місяця, 30.03.2007 р. Тобто на початок виконання будівельних робіт (згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта початок будівельно-монтажних робіт: вересень 1994 р., закінчення будівельно-монтажних робіт: березень 2007 р.) юридичної особи позивача не існувало. На момент затвердження 30 березня 2007 р. вищезгаданого Акта державної приймальної комісії юридична особа позивача існувала неповний місяць.

Тотожність назв різних юридичних осіб, з різними ідентифікаційними кодами, подальше створення нової юридичної особи з назвою, яка тотожна назві уже існуючої юридичної особи, зміна назви юридичної особи на назву, яка тотожна назві новоствореної, проте іншої юридичної особи, не є підставою переходу права власності на майно від однієї з них до другої та не тягне за собою автоматичної зміни власника майна. Зміни установчих документів в частині зміни назви юридичних осіб, їхньої конфесійної приналежності відповідно до законодавства України не свідчать про те, що одна з них, уже існуюча юридична особа з тотожною назвою, є правонаступником прав та обов'язків іншої юридичної особи, а саме тої, яка змінила в черговий раз своє найменування, в частині майнових прав на нерухоме майно. Вищезгадані зміни не свідчать також про те, що будівництво нерухомого майна здійснено іншою юридичною особою, ніж та, яка зазначена у рішенні суду від 08.07.2010 р., а також про відчуження цього майна позивачу у справі до прийняття рішення. Відтак, у суду відсутні підстави для висновку про те, що власником спірного майна станом на день прийняття рішення у справі була інша юридична особа, ніж та, яка встановлена у рішенні суду.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України покласти на заявника.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 86, 112-114 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010 р. у справі № 20/119 без змін.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Бортник О.Ю.,

Суддя Пазичев В.М.,

Суддя Шпакович О.Ф.