cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" березня 2015 р.Справа № 922/5859/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
розглянувши справу
за позовом ТОВ "Лозівська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона № 5", с. Нова Іванівка Лозівського району до Артемівський навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Печенізької районної ради Харківської області, с. Артемівка 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Печенізька районна державна адміністрація Харківської області про стягнення 193380,70 грн. за участю представників:
позивача - Чуб С.В., довіреність від 08.07.14 р.,
відповідача - не з'явився,
3-ї особи - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Лозівська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона № 5" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Артемівського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Печенізької районної ради Харківської області суму основного боргу - 152484,22 грн., пені - 11248,84 грн., 3% річних - 8935,99 грн., інфляційних втрат - 20711,65 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 18.12.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
16.02.15р.представник позивача надав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Печенізьку районну державну адміністрацію Харківської області (62801, Харківська обл., Печенізький район, селище міського типу Печеніги, вулиця Леніна, будинок 48).
Ухвалою суду від 16.02.15р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Печенізьку районну державну адміністрацію Харківської області.
03.03.15р. представник позивача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
03.03.15р. начальник відділу освіти Печенізької районної державної адміністрації Реброва М.В. надала заяву (факсом) про застосування строку позовної давності щодо заявленої в позові пені.
Представник позивача в судовому засіданні 03.03.15р. підтримав позовні вимоги та визнав часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 20000грн.
Представник відповідача в судове засідання 03.03.15р. не з`явився.
Представник 3-ї особи в судове засідання 03.03.15р. не з`явився.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
03.09.2012р. між Артемівським навчально-виховним комплексом "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Печенізької районної ради Харківської області в якості Замовника (Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівська Міжгосподарська Спеціалізована Пересувна Механізована Колона №5" в якості підрядника (Позивач) було укладено Договір № 1 (Договір).
Відповідно до п.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, зазначених цим Договором виконати на свій ризик капітальний ремонт котельні Артемівського НВК "ДНЗ-ЗОШ І-ІІІ ступенів" село Артемівка Печенізького району Харківської області, а Замовник прийняти й оплатити її.
Відповідно до п.4 Договору орієнтовна ціна робіт складає 152 484,22 грн.
Відповідно до приписів п.5. Договору, Замовник перераховує Підряднику аванс у розмірі 30% від загальної вартості робіт. Остаточні розрахунки проводяться після випробування об'єкту будівництва, підписання акту прийняття виконаних робіт протягом 3 банківських днів.
На прохання Відповідача почати ремонт котельні, за умови що Відповідач сплатить вартість робіт відразу після прийняття робіт за Актом прийому - здачі виконаних робіт (форма КБ-2в).
На виконання своїх зобов'язань за Договором Підрядник належним чином виконав роботи в повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами 15.10.12р. Актом прийому - здачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) на загальну вартість 152484,22грн.
Таким чином, Підрядник виконав належним чином свої зобов'язання за Договором на загальну суму 152484,22 грн., не порушуючи строки виконання робіт, а Замовник прийняв виконані роботи без будь-яких зауважень.
Замовник, в порушення умов Договору, не здійснив повну оплату виконаних робіт в розмірі 152484,22 грн., що є порушенням умов Договору та чинного законодавства.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 21.03.13р. було частково оплачено суму заборгованісті в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується наданим відповідачем товарним чеком від 21.03.13р. (а.с. №70), оригінал якого був наданий для огляду в судовому засіданні 10.02.2015 року.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідачем, до подачі позову, було частково оплачено заборгованість в сумі 20000,00 грн. та не надано відповідачем суду інших документів, які б підтверджували сплату заборгованості за договором підряду у повному обсязі, суд вважає за необхідне в частині стягнення основної заборгованості позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягненню підлягає основна заборгованість в сумі 132484,22 грн., в частині стягнення основної заборгованості в сумі 20000,00 грн. слід відмовити.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що до сплати відповідачем підлягає сума основної заборгованості в розмірі 132484,22 грн.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Так, позивач у позові просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 11248,84грн.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.13р. № 10, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.
Судом перевірено строк нарахування пені, та зважаючи на подану заяву начальником відділу освіти Печенізької районної державної адміністрації, в якій відповідач просить суд застосувати строк позовної давності щодо нарахування пені, суд приходить до висновку про наявність спливу строку позовної давності, який встановлений законом.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення нарахованої позивачем пені та відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11248,84 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8935,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 20711,65 грн., суд зазначає слідуюче.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що розрахунок був наданий невірний, тому дана вимога підлягає частковому задоволенню в сумі 7815,39 грн., у зв'язку з чим, в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1120,60 грн. слід відмовити.
Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 20711,65 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 20711,60 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 258, 267, 526, 530, 548, 610-612, 623-625, 631, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 175, 179, 180, 188, 189, 190, 193, 197, 203, 216-218, 222, 224, 226, 229, 230, 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 32, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Артемівського навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Печенізької районної ради Харківської області (62821, Харківська обл., Печенізький район, село Артемівка, вул. Комишева, будинок 2 А, ідентифікаційний код 23750206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівська Міжгосподарська Спеціалізована Пересувна Механізована Колона №5" (64670, Харківська обл., Лозівський район, село Нова Іванівка, вулиця Тиха, будинок 1, ідентифікаційний код 00912391) основну заборгованість в сумі 132484,22 грн., 3% річних в сумі 7815,39 грн., інфляційні втрати в сумі 20711,65 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3220,21 грн.
В частині стягнення основної заборгованості в розмірі 20000,00 грн., пені в сумі 11248,84 грн. та 3% річних в розмірі 1120,60 грн. - відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.03.2015 р.
Суддя Л.В. Шарко
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 03.03.2015 |
Оприлюднено | 18.03.2015 |
Номер документу | 43076885 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Шарко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні