Рішення

від 25.02.2015 по справі 760/18953/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-885/15

(№760/18953/14-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпрепарат» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, треті особи Державне підприємство «Український інститут промислової власності», Товариство з обмеженою відповідальністю «Натур+» про визнання незаконними та скасування рішень про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати незаконними та скасувати рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Заборонити Державній службі інтелектуальної власності України вносити відомості про видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг та публікувати їх у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Натуропрепарат» є власником свідоцтв України № 21352 від 15.10.2001 року та № 95300 від 11.08.2008 року на знаки для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_4» (словесний) та «ІНФОРМАЦІЯ_4» (комбінований).

06.08.2013 року відповідач ОСОБА_1 подав до Державної служби інтелектуальної власності України заявки НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 про реєстрацію знаків для товарів і послуг відповідно «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», які відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» були скеровані до закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності» для проведення експертизи.

04.11.2013 року позивачем було направлено заперечення проти реєстрації знаків за НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, з мотивів того, що заявлені знаки є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками позивача та такими, що можуть ввести в оману щодо виробника товару - позивача.

18.07.2014 року ДП «Український інститут промислової власності» підготувало висновок про відповідність заявлених позначень умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, на підставі якого в подальшому Державною службою інтелектуальної власності прийнято рішення про реєстрацію знаків за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Вважає, що рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 є незаконними, оскільки заявлені знаки для товарів і послуг є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками позивача та такими, що можуть ввести в оману щодо виробника товару.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Державної служби інтелектуальної власності України в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що зі сторони служби порушень прав позивача у сфері інтелектуальної власності немає.

Однак не заперечував проти того, що заявлені знаки для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками позивача.

На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу на ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав судові повістки - повідомлення 17.02.2015 року, а не 18.02.2015 року, як він зазначає у заяві про відкладення розгляду справи.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими при з'ясуванні обставин справи по суті, а в даному випадку для обґрунтованості клопотання про відкладення розгляду справи.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 та вважає його клопотання про відкладення розгляду справи необґрунтованим, та таким, що може призвести до затягування розгляду справи в умовах існуючих процесуальних строків для її розгляду.

Представники третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Натур+» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Третя особа Державне підприємство «Український інститут промислової власності» в судове засідання свого представник не направив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача Державної служби інтелектуальної власності України, представників третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Натур+», дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Натуропрепарат» є власником свідоцтв України № 21352 від 15.10.2001 року та № 95300 від 11.08.2008 року на знаки для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_4» (словесний) та «ІНФОРМАЦІЯ_4» (комбінований).

06.08.2013 року відповідач ОСОБА_1 подав до Державної служби інтелектуальної власності України заявки НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 про реєстрацію знаків для товарів і послуг відповідно «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», які відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» були скеровані до закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», для проведення експертизи.

04.11.2013 року ТОВ «Натуропрепарат» було направлено заперечення проти реєстрації знаків за НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, з мотивів того, що заявлені знаки є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками позивача та такими, що можуть ввести в оману щодо виробника товару - ТОВ «Натуропрепарат».

18.07.2014 року ДП «Український інститут промислової власності» склало висновок про відповідність заявлених позначень умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, на підставі яких в подальшому Державною службою інтелектуальної власності прийнято рішення про реєстрацію знаків за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Позивач вважає, що рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 є незаконними, оскільки заявлені знаки для товарів і послуг є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками ТОВ «Натуропрепарат» та такими, що можуть ввести в оману щодо виробника товару - ТОВ «Натуропрепарат».

Позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, на що слід зазначити наступне.

Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що не можуть одержати правову охорону також позначення, які: є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Пунктом 4.3.1.9 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг передбачено, що до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Згідно з пунктом 5 ст. 5 Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та частиною 2 ст. 495 ЦК України, право на одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг (торговельну марку) має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники, а майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 496 ЦК України передбачено, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 ст. 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з частиною 3 статті 426 ЦК України та частиною 8 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Згідно з до абз. 4 п. 2 ст.6 згідно цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які такими, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу.

З урахуванням того, що питання відносно того, що заявлені знаки для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками ТОВ «Натуропрепарат» та такими, що можуть ввести в оману щодо виробника товару - ТОВ «Натуропрепарат», судом 03.10.2014 року було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності.

З висновку експерта №73 від 22.01.2015 року, складеного атестованим судовим експертом Жилою Б.В., вбачається, що стосовно всіх товарів 05 та послуг 35 класів МКТП, наведених у рішенні Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 26030 від 18 липня 2014 р. про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою НОМЕР_1, знак за вказаною заявкою є схожим з раніше зареєстрованим в Україні знаком за свідоцтвом України № 21352 настільки, що їх можна сплутати.

Стосовно всіх товарів 05 та послуг 35 класів МКТП, наведених у рішенні Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 26030 від 18 липня 2014 р. про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою НОМЕР_1, знак за вказаною заявкою є схожим з раніше зареєстрованим в Україні знаком за свідоцтвом України № 95300 настільки, що їх можна сплутати.

Стосовно всіх товарів 05 та послуг 35 класів МКТП, наведених у рішенні Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 27714/з від 18 липня 2014 р. про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою НОМЕР_2, знак за вказаною заявкою є схожим з раніше зареєстрованим в Україні знаком за свідоцтвом України № 21352 настільки, що їх можна сплутати.

Стосовно всіх товарів 05 та послуг 35 класів МКТП, наведених у рішенні Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 27714/з від 18 липня 2014 р. про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою НОМЕР_2, знак за вказаною заявкою є схожим з раніше зареєстрованим в Україні знаком за свідоцтвом України № 95300 настільки, що їх можна сплутати.

Стосовно всіх товарів 05 та послуг 35 класів МКТП, наведених у рішенні Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 25021 від 18 липня 2014 р. про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою НОМЕР_3, знак за вказаною заявкою є схожим з раніше зареєстрованим в Україні знаком за свідоцтвом України № 21352 настільки, що їх можна сплутати.

Стосовно всіх товарів 05 та послуг 35 класів МКТП, наведених у рішенні Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 25021 від 18 липня 2014 р. про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою НОМЕР_3, знак за вказаною заявкою є схожим з раніше зареєстрованим в Україні знаком за свідоцтвом України № 95300 настільки, що їх можна сплутати.

Знак для товарів і послуг за заявкою НОМЕР_1 є таким, що може ввести в оману відносно особи, яка виробляє товари 5 класу та/або надає послуги 35 класу МКТП, наведені у рішенні Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 26030 від 18 липня 2014 р. про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг за вказаною заявкою.

Знак для товарів і послуг за заявкою НОМЕР_2 є таким, що може ввести в оману відносно особи, яка виробляє товари 5 класу та/або надає послуги 35 класу МКТП, наведені у рішенні Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 27714/з від 18 липня 2014 р. про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг за вказаною заявкою.

Знак для товарів і послуг за заявкою НОМЕР_3 є таким, що може ввести в оману відносно особи, яка виробляє товари 5 класу та/або надає послуги 35 класу МКТП, наведені у рішенні Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 25021 від 18 липня 2014 р. про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг за вказаною заявкою.

Експертне дослідження проведене відповідно до Закону України «Про судову експертизу» кваліфікованим судовим експертом Жилою Б.В., який має відповідну кваліфікацію та внесений до реєстру атестованих судових експертів.

Судом встановлено, що висновок містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених питань.

Оцінивши висновок за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Зважаючи на викладене, висновок слід вважати належним та допустимим доказом у справі.

Враховуючи те, що знаки за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 містять домінуючий словесний елемент «ІНФОРМАЦІЯ_4», зареєстрований як знак для товарів і послуг за свідоцтвами України № 21352 від 15.10.2001 року та № 95300 від 11.08.2008 року, зокрема один з яких використовується ТОВ «Натуропрепарат» та відомий споживачам з 1997 року, є очевидним, що використання цих позначень відповідачем ОСОБА_1 містить небезпеку введення в оману споживача, у якого виникнуть асоціації саме із виробником товару - позивачем, що не відповідає дійсності.

Крім того, з 1997 року знак «ІНФОРМАЦІЯ_4» використовується ТОВ «Натуропрепарат» для позначення лікарського засобу.

Подані відповідачем ОСОБА_1 на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» застосовуються білоруським виробником ВАТ «Екзон», який надав ОСОБА_1 дозвіл - для позначення БАДів, що містить небезпеку введення в оману українського споживача, у якого виникнуть асоціації саме із лікарським засобом, який виробляється в Україні ТОВ «Натуропрепарат».

Статтею 494 ЦК України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Частиною 2 статті 495 ЦК України установлено, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать, зокрема, володільцю відповідного свідоцтва.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що порушення права позивача є наслідком дій ОСОБА_1, як особи, що подала заявки НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг у яких міститься словесний елемент «ІНФОРМАЦІЯ_4», зареєстрований як знак для товарів і послуг за свідоцтвами України № 21352 від 15.10.2001 року та № 95300 від 11.08.2008 року, тим самим посягнув на права, передбачені ЦК України та Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Саме за результатами розгляду поданих заявок НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, на підстави висновку про відповідність позначень умовам надання правової охорони, Державною службою інтелектуальної власності України прийнято оскаржувані рішення.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, статтею 2 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначені повноваження установи у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, зокрема, передбачено, що установа забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг. Установа - це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (Державна служба інтелектуальної власності).

За таких обставин позовні вимоги про заборону Державній службі інтелектуальної власності України вносити відомості про видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг та публікувати їх у офіційному бюлетені «Промислова власність» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що Державна служба інтелектуальної власності України, відповідно до покладених на неї повноважень, не відслідковує порушення прав власників свідоцтв України на знаки для товарів і послуг суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, які складаються з суми судового збору 243,60 грн. та витрат з оплати судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності в сумі 15897,60 грн.

Керуючись Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 495, 497 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 224, 226 ЦПК, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпрепарат» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, треті особи Державне підприємство «Український інститут промислової власності», Товариство з обмеженою відповідальністю «Натур+» про визнання незаконними та скасування рішень про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Заборонити Державній службі інтелектуальної власності України вносити відомості про видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг за заявками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг та публікувати їх у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпрепарат», код ЄДРПОУ 16290891, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 9 кв. 2, витрати з оплати судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності в сумі 15897,60 грн. та по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя