Ухвала

від 16.04.2015 по справі 760/18953/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Головачова Я.В.

при секретарі Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25.02.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натуропрепарат» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, треті особи: Державне підприємство «Український інститут промислової власності», Товариство з обмеженою відповідальністю «Натур+» про визнання незаконними та скасування рішень про реєстрацію для товарів і послуг за заявками №№ m201314080, m201314082, m201314083, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.09.2014 представник позивача звернувся до суду з позовом, з підстав порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо зареєстрованих на його знаків для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом проведення державної реєстрації знаків для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_4» зареєстрованих за заявками №№ m201314080, m201314082, m201314083 на ім'я ОСОБА_1, оскільки вони є оманливими щодо особи яка виробляє товар та породжує асоціацію з ним.

Тому позивач просив: визнати незаконними та скасувати рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знаків товарів і послуг за заявками №№ m201314080, m201314082, m201314083.

Справа № 760/18953/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц-796/5655/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Заборонити Державній службі інтелектуальної власності України вносити відомості про видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг за заявками №№ m201314080, m201314082, m201314083 до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг та публікувати їх у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.02.2015 позов ТОВ «Натуропрепарат» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, треті особи: Державне підприємство «Український інститут промислової власності», ТОВ «Натур+» про визнання незаконними та скасування рішень про реєстрацію для товарів і послуг за заявками №№ m201314080, m 201314082, m201314083 - задоволено.

Визнано незаконними та скасовані рішення Державної служби інтелектуальної власності країни про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками m 201314080, m201314082, m201314083.

Заборонено Державній службі інтелектуальної власності України вносити відомості про видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг за заявками №№ m 201314080, m201314082, m201314083 до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг та публікувати їх у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Натуропрепарат» витрати по оплаті вартості судової експертизи в розмірі 15897,60 грн. та судового збору в сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, так як вважає, що ухвалене рішення суду суперечить фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, має місце невірне застосування законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності. Зокрема, відповідач наголошує на відсутність порушення чинного законодавства, як з його боку, так і зі сторони Державної служби інтелектуальної власності, при реєстраціях вказаних знаків для товарів і послуг. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, просить рішення Солом'янського районного суду м. Києва скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник позивача та представник ТОВ «Натур+» в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, повідомлені про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому в силу ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції оцінивши висновок судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у сукупності з іншими доказами у справі, встановив, що заявлені знаки для товарів і послуг за заявками №№ m201314080, m201314082, m201314083 містять домінуючий словесний елемент «ІНФОРМАЦІЯ_5», зареєстрований як знак для товарів і послуг свідоцтвами України НОМЕР_1 від 15.10.2001 та НОМЕР_2 від 11.08.2008, один з яких використовується ТОВ «Натуропрепарат» та відомий споживачам з 1997 року, а тому є очевидним, що використання цих позначень відповідачем ОСОБА_1 містить небезпеку введення в оману споживача, у якого виникнуть асоціації саме із виробником товару - позивачем, що не відповідає дійсності.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Натуропрепарат» є власником свідоцтв України НОМЕР_1 від 15.10.2001 та НОМЕР_2 від 11.08.2008 на знаки для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с.14-17/.

Відповідно до ч. 2 ст. 494 ЦК України, ч. 4 ст.5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

В силу ст. 16 цього Закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору.

Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

§ зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

§ зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

§ позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

§ позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Також встановлено, що 06.08.2013 відповідач ОСОБА_1 подав до Державної служби інтелектуальної власності України заявки №№ m201314080, m201314082, m 201314083 про реєстрацію знаків для товарів і послуг відповідно «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_4», які відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» були скеровані до закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», для проведення експертизи.

04.11.2013 ТОВ «Натуропрепарат» було направлено заперечення проти реєстрації знаків за заявками №№ m201314080, m201314082 та m201314083, з мотивів того, що заявлені знаки є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками позивача та такими, що можуть ввести в оману щодо виробника товару - ТОВ «Натуропрепарат».

18.07.2014 ДП «Український інститут промислової власності» склало висновок про відповідність заявлених позначень умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, на підставі яких в подальшому Державною службою інтелектуальної власності прийнято рішення про реєстрацію знаків за заявками №№ m201314080, m201314082, m201314083.

Відповідно до висновку експерта № 73 від 21.01.2014, складеного судовим експертом Жилою Б.В., знаки за заявками знаків за №№ m201314080, m 201314082 та m 201314083 є схожими настільки, що їх можна сплутати з раніше зареєстрованими в Україні знаками за свідоцтвами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відносно всіх послуг 05 та 35 класів МКТП та вводить в оману споживача відносно особи, яка виробляє товар /т.2 а.с.120-143/.

Оцінивши висновок за правилами ст. 212 ЦПК України, суд першої інстанції не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Не вбачає таких обставин і колегія суддів апеляційного суду, так як вказаний висновок зроблений на виконання ухвали суду першої інстанції від 03.10.2014, тобто проведений незалежним експертом, повідомленим про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України, даний висновок відповідає вимогам чинного законодавства, а отже обґрунтовано взятий судом першої інстанції до уваги як належний доказ та покладений в основу рішення, оскільки також не спростований іншими належними доками.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції чинній на дату подання заявок) не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; а також позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна.

Крім того, згідно абз. 5 п. 2 ст. 6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть вести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

За приписами ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони є підставою для визнання свідоцтва недійсним повністю.

Зважаючи на встановлення факту невідповідності умовам надання правової охорони заявлених ОСОБА_1 знаків для товарів і послуг, суд першої інстанції обґрунтовано визнав незаконними та скасував рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знаків для товарів і послуг за заявками №№ m 201314080, m201314082 та m201314083.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушень чинного законодавства в діях відповідачів відхиляються колегією суддів, оскільки встановлена невідповідність поданих на реєстрацію відповідачем ОСОБА_1 заявок, що не враховано Державною службою інтелектуальної власності.

Щодо відсутності неправіморності дій Державної служби інтелектуальної власності колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно зі ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) по заявці на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг проводиться експертиза, яка має статус науково-технічної експертизи. Експертиза складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116 (далі - Правила).

Експертиза заявки по суті складається, зокрема, з перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, зазначених у п. 2 ст. 6 Закону, тобто, на предмет того, чи є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг та оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Експертиза заявок на знаки для товарів і послуг, яка має статус науково-технічної, була проведена Державним підприємством "Український інститут промислової власності" (далі - Заклад експертизи) відповідно до Закону та встановлених на його основі Правил (відповідно до ст. 1 Закону зазначене підприємство уповноважене Державною службою для розгляду і проведення експертизи заявок).

Як вказує Державна служба інтелектуальної власності в своїх поясненнях на апеляційну скаргу, 12.11.2013 нею було повідомлено відповідача ОСОБА_1 про можливу відмову в реєстрації знаків за заявками №№ m201314080, m201314082 та m201314083 з підстав того, що заявлені знаки є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками Позивача та є оманливими для послуг 35 класу, не пов'язаних із веденням у цивільний оборот певного товару 05 класу, зазначення на який міститься у його складі.

ОСОБА_1 подав до Державної служби інтелектуальної власності мотивовану відповідь на зазначені вище повідомлення про можливу відмову у реєстрації знаків за заявками №№ m 201314080, m 2013 14083 та m 2013 14083. У мотивованих відповідях посилався, зокрема, на те, що внаслідок тривалого використання різними виробниками оригінальний швейцарський «ІНФОРМАЦІЯ_5» перетворився у загальновживаний термін як позначення товарів певного виду.

18.07.2014 Державнаслужба інтелектуальної власності врахувала зазначені вище мотиви відповіді та підготувала висновок про відповідність заявлених позначень умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, на підставі яких Державною службою прийнято рішення про реєстрацію знаків за заявками №№ m201314080, m201314082, m201314083.

Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема,:

§ складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

§ є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Таким чином, дії Державної служби інтелектуальної власності є суперечливими, оскільки нею були видані позивачу свідоцтва України НОМЕР_1 від 15.10.2001 та НОМЕР_2 від 11.08.2008 на знаки для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, які є дійсними і відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» надають правову охорону цим зареєстрованим знакам, що в свою чергу, виходячи з положень ст. 6 цього Закону унеможливлює реєстрацію знаків, які є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками позивача та є оманливими для визначених ним класів МКТП. Проте, Державною службою приймається рішення про реєстрацію знаків за заявками №№ m 201314080, m201314082, m201314083 «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_4», що призводить до порушення цивільного права позивача, а саме права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 посилаючись на положення ст. 500 ЦК України стверджував про право попереднього користувача на торгівельну марку.

Так, згідно ч. 1 ст. 500 ЦК України будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про використання відповідачем ОСОБА_1 торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_5» до дати реєстрації прав позивача. Посилання представника на здійснення такого використання ВАТ «Екзон» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не породжують прав для відповідача ОСОБА_1, інтереси якого представляє даний представник.

Враховуючи відсутність даних про здійснення представництва ВАТ «Екзон» представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5, не можуть бути прийняті до уваги і його посилання на порушення прав вказаної юридичної особи. Крім того, його зауваження щодо незалучення ВАТ «Екзон» до участі у справі були висловлені під час судових дебатів в суді апеляційної інстанції, наявність відповідного клопотання в суді першої інстанції не вбачається, а залучення до участі у справі інших осіб, ніж брали участь в суді першої інстанції не передбачено та не відповідає вимогам ЦПК України, так апеляційний суд переглядає справу в межах заявлених вимог в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч вказаній нормі та положенням ст. 60 ч. 1 ЦПК України відповідачем ОСОБА_1 не було надано належних і допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог. Разом з тим апеляційна скарга переважно мотивована неповним з'ясуванням судом обставини справи в зв'язку з відсутністю доказів, що виходячи з положень ЦПК України є обов'язком сторін у справі, зокрема відповідача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів.

Отже, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25.02.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: