Рішення

від 02.03.2015 по справі 760/21607/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-929/15

(№760/21607/14-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі: Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про стягнення заборгованості по виплаті стипендії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» заборгованість по виплаті стипендії з 01.10.2011 року по 31.07.2014 року в сумі 38512,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він навчався на денній формі навчання за рахунок бюджету в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» та був студентом «Інституту прикладного системного аналізу», 4-го рівня акредитації.

Студентом вказаного ВУЗу позивача було прийнято на підставі ст. 5 Закону України «Про престижність шахтарської праці» (в редакції, яка діяла на момент вступу позивача до вказаного університету).

Зазначив, що вказаною нормою закону також передбачено виплату за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Починаючи з вересня 2010 року відповідач на разу не сплатив позивачу стипендію, яка була гарантована йому Законом України «Про престижність шахтарської праці», однак про своє порушене право ОСОБА_1 дізнався лише після того як закінчив навчання з освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти Бакалавр.

Тому, в серпні 2014 року він звернувся до відповідача з проханням сплатити йому заборгованість по гарантованій законом стипендії, як дитині шахтаря, на що отримав відмову.

Враховуючи, що відповідач починаючи з вересня 2010 року по 2014 рік не виплачував позивачу, як дитині шахтаря, гарантовану законом стипендію, позивач вважає, що утворена заборгованість в сумі 38512,00 грн., підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що стипендія позивачу не нараховувалась, оскільки середній бал успішності за результатами семестрового контролю не досягав встановленого мінімуму.

Зазначила, що за термін навчання позивач ніколи не звертався до адміністрації університету з питань виплати йому стипендії, відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Крім того, МОН України дало вказівку, що при призначенні стипендії студентам зазначеної пільгової категорії керуватися Постановою Кабінету Міністрів України №882, в якій така пільгова категорія студентів не зазначена.

Позивач не звертався із позовом до Кабінету Міністрів України про внесення змін до постанови №882.

Іншого порядку виплати стипендії, окрім як на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №882 не існує.

На підставі викладеного просила у задоволенні позову відмовити.

Врахувавши заяву позивача, вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 навчався на денній формі навчання, за рахунок бюджету в Національному технічному університеті України «КПІ» був студентом «Інституту прикладного системного аналізу», 4-го рівня акредитації.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про престижність шахтарської праці» шахтарі, що мають стаж підземної роботи не менш як три роки, діти, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, діти шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві, шахтарів-інвалідів I та II групи зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Встановлено, що батько позивача ОСОБА_2 працював гірником з ремонту гірничих виробок та мав стаж роботи 16 років 8 місяців, що підтверджується довідкою від 28.05.201 року за №1119/101/1013.

Студентом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» позивача було зараховано на підставі ст. 5 Закону України «Про престижність шахтарської праці» (в редакції від 22.07.2009 року), яка діяла на момент зарахування ОСОБА_1 до університету.

З матеріалів справи вбачається, що за термін навчання позивачу було надано стипендію за перший семестр 2010 року (вересень-грудень 2010 року) та січень 2011 року 3352,57 грн.

Починаючи з жовтня 2011 року відповідач припинив сплачувати позивачу стипендію, яка передбачена Законом України «Про престижність шахтарської праці».

Позивач просив стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» заборгованості по виплаті стипендії з 01.10.2011 року по 31.07.2014 року в сумі 38512,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Право на стипендію в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб позивач має право на підставі ст. 5 Закону України «Про престижність шахтарської праці», яка не суперечить ст. 3 Закону України «Про вищу освіту», у якій держава гарантує надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про вищу освіту», студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними і фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій, відповідно до законодавства.

Представник відповідача заперечуючи проти вимог позивача посилалась на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №882 від 12.07.2004 року не передбачено призначення та виплата стипендії студентам, які зараховані на пільговій основі, а саме на підставі Закону України «Про престижність шахтарської праці». Про внесення змін до вказаної Постанови позивач до Кабінету Міністрів України не звертався, у зв'язку з чим вважає, що підстав для виплати йому стипендії немає.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями представника відповідача оскільки у період, коли діяли два однопредметні нормативно-правових акти, які по-різному регулюють встановлення розміру та виплату стипендії студентам, що зараховані на підставі Закону України «Про престижність шахтарської праці» було необґрунтовано застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу - Постанову Кабінету Міністрів України №882 від 12.07.2004 року, а Закон України, який має вищу юридичну силу, ним не застосовано.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України.

Враховуючи вищевказані положення законів, відповідач повинен був сплачувати ОСОБА_1 щомісяця гарантовану Законом України «Про престижність шахтарської праці» стипендію в розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, яка в сумі за період з 01.10.2011 року по 31.07.2014 року становить 38512,00 грн. (в межах трирічного строку), з огляду на наступне.

Статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 жовтня - 985 грн., з 01 грудня - 1004,00 грн., тобто за період з жовтня по грудень 2011 року відповідач повинен був сплатити 2974,00 грн.;

Статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 1073,00 грн., з 01 квітня - 1094,00 грн., з 01 липня - 1102,00 грн., з 01 жовтня - 1118,00 грн., з 01 грудня - 1134,00 грн., отже за 2012 рік відповідач повинен був сплатити 13177,00 грн.;

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 1147,00 грн., з 01 грудня - 1218,00 грн., отже за 2013 рік відповідач повинен був сплатити 13835,00 грн.;

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 1218,00 грн., отже за період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 року відповідач повинен був сплатити 8526,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що положеннями ст. 5 Закону України «Про престижність шахтарської праці», Законами України «Про Державний бюджет» на 2011-2014 роки гарантовано зазначеним студентам право на навчання за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів з наданням місць для проживання в гуртожитках на час навчання, а також на одержання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму.

Також, слід зазначити, що у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання стипендії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст. 61 цього кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Що стосується посилань представника відповідача стосовно того, що позивач не звертався до адміністрації університету з питань виплати йому стипендії, то суд не приймає їх до уваги, оскільки вони є необґрунтованими та виплата стипендії позивачу прямо встановлена Законом України «Про престижність шахтарської праці», на підставі якого позивач був зарахований до університету.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 385,12 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 46 Конституції України, Законом України «Про престижність шахтарської праці», Законом України «Про вищу освіту», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», ст.ст. 10, 27, 28, 29, 30, 57-58, 60, 88, 197, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про стягнення заборгованості по виплаті стипендії задовольнити.

Стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», код ЄДРПОУ 25408067, місцезнаходження за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 37 корп. 35 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, заборгованість по виплаті стипендії з 01.10.2011 року по 31.07.2014 року в сумі 38512,00 грн.

Стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», код ЄДРПОУ 25408067, місцезнаходження за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 37 корп. 35 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, суму судового збору 385,12 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя