Постанова

від 05.03.2015 по справі 826/18580/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18580/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 року № 0003452204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В судове засідання з'явились учасники процесу. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та додаткові письмові пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПрАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за березень 2014 року з питань взаємовідносин з ТОВ «Елеконбуд» (код ЄДРПОУ 32305602).

За результатами перевірки складено акт від 30.07.2014 року № 1843/26-53-22-04-21/19016506.

Вказаним актом зафіксовано порушення п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2014 року у сумі 237073,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 року № 0003452204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість 355610,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 237073,00 грн., за штрафними санкціями - 118537,00 грн.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як на підставу для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач зазначає відсутність, на його думку, реального товарного характеру здійснених господарських операцій та відсутність документів, підтверджуючих належним чином фінансово-господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Елеконбуд».

Вказані доводи відповідача спростовуються наявними у справі документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Елеконбуд» у зв'язку з придбанням підрядних робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» здійснює діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель, про що свідчить ліцензія серії АГ № 575188 від 08.04.2011 року, видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві терміном з 08.04.2011 року по 07.09.2015 року.

Обґрунтовуючи доцільність придбання підрядних робіт у ТОВ «Елеконбуд» позивачем зазначено, між останнім та ТОВ «Компанія Промкомплект» укладено Договір № 02/11 від 12.11.2012 року про участь у будівництві багатоквартирних житлових будинків по вул. Черняховського, 36 в місті Бровари Київської області.

Відповідно до п.п. 2.2.1 Генпідрядник зобов'язується виконувати функції генерального інвестора, генерального підрядника будівництва об'єкта, замовника та забудовника щодо всіх дій необхідних для проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єкта, за відповідною довіреністю виданою замовником.

Відповідно, з метою виконання обов'язків Генпідрядника, позивачем укладено договір підряду від 23.04.2013 року № 2-04 із ТОВ «Елеконбуд».

Для підтвердження виконання вказаного договору позивач подав до суду копії податкових накладних, акти виконаних робіт, довідку про їх вартість, протокол про залік взаємних вимог, робочі проекти замовлення та платіжні доручення.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи також вбачається, що відповідно до п. 2.4.1 акту перевірки ТОВ «Елеконбуд» від 23.06.2014 року №1361/26-53-22-01-21/32305602, ТОВ «Елеконбуд» зареєстрований платником ПДВ з 12.03.2003 року по перевіряємий період.

Разом з тим, відповідно до п. 2.4.1 акту перевірки ПрАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» від 30.07.2014 року №1843/26-53-22-04-21/19016506, дане товариство на момент перевірки було платником ПДВ.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення правочину та видачі податкових накладних.

В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Елеконбуд» було визнано недійсним (фіктивним) в судовому порядку.

Таким чином, ТОВ «Елеконбуд» мав законні підстави виписувати податкові накладні, а позивач - віднести ці суми до податкового кредиту.

Суд першої інстанції помилково посилається на той факт, що позивачем не надано доказів оплати вартості матеріалів, як доказ недійсності правочину. Так, самим судом встановлено, що між ПрАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» та ТОВ «Елеконбуд» було укладено договір підряду від 23.04.2013 року №2-04. За цим договором позивач в повному обсязі перерахував оплату вартості матеріалів. Оскільки перевірка проводилась за березень 2014 року, позивачем були надані документи, які стосуються цього періоду. Тобто, оплата вартості матеріалів проводилась одразу після укладення договору.

Крім того, позивач на вимогу суду надав платіжні доручення, засвідчені банком, за квітень 2014 року та докази повного розрахунку з ТОВ «Елеконбуд».

Матеріали справи містять копію декларації про початок будівельних робіт, яка підтверджує той факт, що проектна документація розроблена позивачем та копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що підтверджує фактичне виконання робіт.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи також вбачається, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - таких як відсутність фактично здійснених господарських операцій (будівельних робіт), а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат та права на отримання податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та не мають законодавчої бази.

Стосовно висновків суду першої інстанції про необхідність наявності перепусток працівників ТОВ «Елеконбуд» на об'єкт будівництва колегія суддів зазначає, що законодавчо не встановлено таку вимогу для формування податкового кредиту.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено реальне здійснення господарських операцій та правомірне формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вищевикладене судом першої інстанції не було враховано під час вирішення справи по суті, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та є підставою для скасування рішення.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року - скасувати та прийняти нову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 року №0003452204.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 10.03.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.