Рішення

від 12.03.2015 по справі 904/200/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.15р. Справа № 904/200/15 За позовом заступника військового прокурора Криворізького гарнізону, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: гаражний кооператив "Горка", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Романовський Д. С., довіреність № 7/29-1119 від 30 грудня 2014 року, головний спеціаліст сектору з питань інформаційно-аналітичної роботи з упровадження нового законодавства юридичного управління

Від третьої особи: не з'явився

Від Міністерства оборони України: Куртомоллаєв А. Е., довіреність № 220/880/д від 17 листопада 2104 року, офіцер Південно-Східного територіального юридичного відділу лейтенант юстиції

В засіданні брали участь: Завгородній А. В., посвідчення № 028526 від 03.09.2014 року, в.о. прокурора 30 військової прокуратури Південного регіону України

СУТЬ СПОРУ:

Заступник військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду із позовом, яким просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Криворізької міської ради № 688 від 26.10.2011 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у Військовому містечку-35 та надання її в оренду для розміщення існуючого гаражного кооперативу " повністю;

- визнати незаконним та скасувати рішення Криворізької міської ради № 1386 від 26.09.2012 "Про внесення змін до рішення Криворізької міської ради № 688 від 26.10.2011 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у Військовому містечку-35 та надання її в оренду для розміщення існуючого гаражного кооперативу" повністю.

Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що приймаючи оскаржувані рішення Криворізька міська рада перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні земельною ділянкою військового містечка-35 площею 1,2890га,

порушила права позивача на користування землею, набутого останнім на підставі державного акту на користування землею серії "Б" № 009798, виданого квартирно-експлуатаційній частині Криворізького району виконавчим комітетом Широківської міської ради депутатів трудящих у 1980 році.

Міністерство оборони України позовні вимоги підтримує у повному обсягу, просить позов задовольнити.

Позивач позовні вимоги заступника прокурора підтримує у повному обсягу та зазначає, що земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, Всебратське, на якій розміщені військові містечка №№30,35,53 загальною площею 446,6361га, знаходиться на картковому обліку КЕВ м. Дніпропетровська. Право користування земельною ділянкою засвідчено державним актом у 1980 році виконавчим комітетом Широківської міської ради депутатів трудящих. За даними Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області станом на 01.01.2014, згідно форми 6-Зем, земельна ділянка військового містечка №30,35,53, складає 445,0133 га та рахується як землі оборони за КЕВ м. Дніпропетровська, різниця в даних обліку та наявності площ земельних ділянок, які рахуються Міністерством оборони України по КЕВ м. Дніпропетровська - 1,6228га, які вилучено рішеннями міської ради №939 від 25.01.2012 та №688 від 26.10.2011.

Криворізька міська рада не погоджується з доводами заступника прокурора, що спірна земельна ділянка вилучена неправомірно, оскільки при прийнятті рішень були отримані всі необхідні погодження та документи. Відповідно до рішення Державного секретаря МО України від 13.08.2003 №148/241ДС житловий фонд військових містечок переданий у комунальну власність м. Кривий Ріг. Наведене підтверджується також листом №1084/з першого заступника Міністра оборони України - керівника апарату Міністерства оборони України Рудковського Д.О. Також відповідач не погоджується з доводами заступника прокурора, що текст рішення міської ради №688 від 26.10.2011 не містить пункту щодо вилучення земельної ділянки, оскільки до цього рішення внесені зміни рішенням Криворізької міської ради №1386 від 26.09.2012 стосовно такого вилучення.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, відзиву на позов не надала, про дату, час, місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, а у разі ненадання такої інформації - за адресою їх місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 розгляд справи відкладено на 24.02.2015, з 24.02.2015 на 12.03.2015.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.03.2015 оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Міністерства оборони України, відповідача, та в.о. прокурора, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У 1980 році виконавчим комітетом Широківської ради депутатів трудящих Квартирно-експлуатаційній частині Криворізького району (наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 94 від 9 серпня 2013 року на виконання директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01 липня 2013 року № Д-322/1/*2 Криворізьку КЕЧ району розформовано, правонаступником усіх її прав і обов'язків визначено Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) для потреб оборони видано державний акт на право користування землею серії Б №009798, яким посвідчувалось право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 9819,7 га для використання в якості випробувального полігону, та встановлювались її межі в натурі на місцевості.

26.10.2011 рішенням XIV сесії VI скликання Криворізької міської ради №688 гаражному кооперативу "Горка" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у Військовому містечку № 35 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу площею 1,2890 га для розміщення гаражного кооперативу та надання її в оренду кооперативу терміном на 5 років.

26.09.2012 рішенням XXVI сесії VI скликання Криворізької міської ради №1386 внесено зміни до рішення міськради №688 від 26.10.2011, а саме:

- пункт 2 викладено в новій редакції: "2. Вилучити із землекористування Криворізької квартирно-експлуатаційної частини земельну ділянку площею 1,2890 га, яка перебувала в її користуванні на підставі Державного акту серії Б №009798 від 1980 року";

- доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Надати гаражному кооперативу "Горка" в оренду терміном на 5 років вилучену земельну ділянку площею 1,2890 га для розміщення існуючого гаражного кооперативу у Військовому містечку-35 у Центрально-Міському районі, згідно з доданою схемою".

Підставою для внесення відповідних змін до рішення міської ради є отримання інформації, що була відсутня на момент прийняття міською радою рішення від 26.10.2011 №688 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у Військовому містечку-35 та надання її в оренду для розміщення існуючого гаражного кооперативу" та протест прокуратури міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.05.2012 №2294 вих.12 "Про усунення порушень вимог земельного законодавства".

10.12.2011 між Криворізькою міською радою та гаражним кооперативом "Горка" укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2890 га кадастровий номер 1211000000:08:588:0006, розташованої у військовому містечку № 35 у Центрально-Міському районі м. Кривого рогу, із цільовим призначенням: "землі житлової та громадської забудови" для розміщення існуючого гаражного кооперативу. Договір оренди укладено строком на п'ять років.

Заступник військового прокурора Криворізького гарнізону вважає що спірні рішення були прийняті відповідачем в супереч вимогам законодавства, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Статтею 20 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 (відповідно до положень якого Криворізькій КЕЧ району видавався вказаний Державний акт) було унормовано, що право землекористування засвідчується державними актами на право користування землею.

Слід зазначити, що як ЗК УРСР 1970 року, так і земельні кодекси України 1990 та 2001 року, інші регулюючі земельні правовідносини нормативно-правові акти серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не містили такої підстави як неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав.

Більше того, у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року (справа про постійне користування земельними ділянками) викладено правову позицію, відповідно до якої громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка площею 1,2890 га входить до складу земельної ділянки, на якій розташовується військове містечко №35.

Згідно з "Положенням про квартирно-експлуатаційну службу та квартирне забезпечення радянської армії та військово-морського флоту", затвердженим наказом Міністра оборони СРСР від 22 лютого 1977 року №75 (яке регулювало відповідні правовідносини на час їх виникнення), "Порядком вилучення і передачі військового майна Збройних Сил", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002, військове містечко - це майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його використовування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Відповідно до ст.ст. 77, 78, 84 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", на момент прийняття оскаржуваного рішення №688 від 26.10.2011 та до вилучення земельної ділянки оскаржуваним рішенням №1386 від 26.06.2012 вищевказані землі відносилися за формою власності - до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебували на обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби ЗС України відповідно до вимог наказу Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 "Про затвердження Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями" і "Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України" (далі - Положення), а також згадуваного наказу Міністра оборони СРСР №75 від 22.02.1977 та наказу Міністра оборони України № 215 від 21.04.2011, якими затверджувались Положення про організацію квартирно-експлуатаційної служби в оборонному відомстві.

Згідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття рішення №688 від 26.10.2011) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З огляду на викладене, приймаючи зазначене оскаржуване рішення, Криворізька міська рада порушила положення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою перераховані у ст. 141 Земельного кодексу України:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення №1386 від 26.09.2012, Криворізькою міською радою не враховано приписи ст.ст. 116, 142 Земельного кодексу України та п.п. 44, 45 Положення, відповідно до яких існує певний, передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями оборони у зв'язку із добровільною відмовою від них землекористувача.

Вказаний порядок передбачає:

- добровільну відмову землекористувача, адресовану власнику земельної ділянки;

- прийняття рішення власником земельної ділянки про припинення права постійного користування.

Отже, саме з моментом прийняття рішення власником земельної ділянки законодавець пов'язує момент припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Згідно із тлумаченням Європейського суду з прав людини (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Леннрот проти Швеції" та від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", від 30.05.2000 у справі "Карбонара і Вентура проти Італії"), рішення якого в Україні визнаються джерелом права (ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право постійного користування земельними ділянками повинно розглядатися як майно в розумінні параграфу 1 ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року.

Так, статтею 190 Цивільного кодексу України, 139 Господарського кодексу України майном є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, нематеріальні активи, у тому числі право постійного користування земельними ділянками, яке має вартісне вираження.

Водночас, згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Втім, як встановлено ст.ст. 136, 137 Господарського кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, тобто після прийняття Земельного кодексу України, розпорядження суб'єктами господарювання майновими правами на об'єкти державної власності, в тому числі шляхом надання згоди на припинення права користування земельними ділянками, які закріплюються за відповідними державними підприємствами, установами, організаціями, обмежене правомочностями правових титулів повного господарського відання або оперативного управління, що є особливістю правового регулювання у сфері державного сектору економіки згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України.

Таким чином, підставою припинення права постійного користування земельними ділянками державної власності, закріпленими за державними юридичними особами, відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України є згода саме органу управління такої юридичної особи на вилучення земельних ділянок, тобто у даному випадку - Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України.

Зокрема, оскільки Квартирно-експлуатаційній частина Криворізького району створена та діє на основі лише державної власності, ця організація згідно з ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України є суб'єктом господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до ч.ч. 3, 5, 10 ст. 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Таким органам управління, якими є Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи влади, забороняється делегувати іншим суб'єктам вказані повноваження щодо розпорядження державною власністю. Конкретні повноваження органів управління у державному секторі економіки визначаються законом.

Статтями 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статтею 9 Закону України "Про оборону України" унормовано, що земля, інші природні ресурси, а також майно, що закріплені за військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (який набрав чинності 18.10.2006), ст. 141 Господарського кодексу України майно, закріплене за державними підприємствами, установами і організаціями є державним майном, управління яким здійснюється державою через вищезазначені уповноважені органи управління об'єктами державної власності.

Згідно ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до повноважень Кабінету Міністрів України серед іншого, віднесено прийняття рішень про передачу об'єктів державної власності (до яких відносяться і земельні ділянки та права на них) в комунальну власність, а також визначення порядку відчуження та списання таких об'єктів та розпорядження активами державних господарських організацій.

Порядок розпорядження таким активом державних господарських організацій як право постійного користування земельними ділянками оборони визначений Кабінетом Міністрів України лише постановою №436 від 22.05.2013. До цього часу порядок було невизначено.

Так, згідно зі ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до повноважень міністерств належить погодження передачі об'єктів державної власності (у т.ч. земельних ділянок) в комунальну власність, до сфери управління інших органів державної влади, господарських структур.

Із вказаною вимогою Закону узгоджуються положення відомчого нормативно-правового акту - наказу МОУ № 1 від 02.01.2004 "Про постійно діючу комісію з питань використання військового майна та земель оборони, які не знаходять застосування у повсякденній діяльності військ (сил), на потреби посилення соціального захисту військовослужбовців". Завданням даної комісії визначено розгляд відомостей про військове майно та землі оборони, які не знаходять застосування у повсякденній діяльності військ (сил), та підготовка Міністру оборони України пропозицій щодо можливостей їх використання для вирішення питань, посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Вказаним наказом внесено зміни до п. 44 наведеного вище наказу МОУ № 483 від 22.12.1997, які полягають у тому, що згода на вилучення земельних ділянок, наданих для потреб Збройних Сил України, надається Міністром оборони України за висновком постійно діючої комісії з питань використання військового майна та земель оборони, які не знаходять застосування у повсякденній діяльності військ (сил), на потреби посилення соціального захисту військовослужбовців.

Постановами кабінету Міністрів України №1231-р від 24.12.2007 та №313 від 02.04.2008 спочатку зупинено міністерствам прийняття рішень про відчуження об'єктів державної власності, передачу їх до комунальної власності, вчинення інших дій, які можуть призвести до відчуження цих об'єктів, а потім визначено що така передача об'єктів нерухомості може здійснюватись виключно на підставі актів Уряду.

Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України №318-р від 11.02.2010 заборонено погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватись відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих постійне користування державним підприємствам, установам, організаціям до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження, що також підтверджує факт відсутності до того часу відповідного порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №439 від 02.06.2010 було утворено Комісію з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, до повноважень якої належало, у тому числі, подання Уряду пропозицій щодо погодження добровільної відмови або згоди на вилучення або відчуження земельних ділянок згідно з пропозиціями Міноборони, МВС, МНС, Адміністрації Держприкордонслужби, інших центральних органів виконавчої влади. При цьому, у разі позитивного вирішення даного питання, відповідно до § 23 постанови кабінету Міністрів України № 950 від 18.07.2007 Кабінет Міністрів України уповноважений приймати протокольні рішення.

Більше того, заборона відчуження земель оборони знайшла своє законодавче втілення в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму використання земель оборони" (який набрав чинності 06.05.2012), яким внесено зміни до Законів України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", "Про використання земель оборони", а також до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, вкотре дублюючи правило, що відчуження земельних ділянок оборони здійснюється лише у порядку, встановленому кабінетом Міністрів України.

Відтак, враховуючи вищезазначені положення законодавства, а також вимоги ч. 2 ст. 145 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна правового режиму майна суб'єктів господарювання здійснюється виключно за рішенням власника у спосіб, передбачений цим кодексом та іншими законами, то єдиним способом зміни правового режиму земельних ділянок, віднесених за цільовим призначенням до земель оборони, у разі добровільної відмови від права користування ними, протягом 2007 - травня 2012 років було адресування уповноваженим органам належним чином оформленої добровільної відмови державної військової організації, погодженої із Міністерством оборони України та за наявності протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України з цього приводу. З 06.05.2012 до 22.05.2013 відчуження земельних ділянок оборони та припинення прав на них було неможливим у зв'язку, із відсутністю установленого Урядом порядку, лише у відповідності до якого мали вчинятися наведені правові дії.

Також, даний висновок підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 22 березня 2013 року.

Погоджувальна резолюція Міністра оборони України на внутрішній переписці даного відомства від 03.02.2005 № 1084/3, а також заява начальника Криворізької КЕЧ району щодо відсутності заперечень проти відведення гаражному кооперативу "Горка" земельної ділянки площею 3,0 га від 14.07.2009 не можуть бути належною та достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень на підставі наступного.

По-перше, вони не були та не могли бути реалізовані через викладені вище зміни у законодавчому регулюванні порядку відчуження об'єктів державної власності, якими є майнові права постійного користування земельними ділянками оборони.

По-друге, погоджувальна резолюція Міністра оборони України від 03.02.2005 № 1084/3 на доповіді підлеглих йому службових осіб не містить усіх необхідних реквізитів для надання цьому листу статусу офіційного документу, а є лише внутрішньою перепискою даного відомства.

По-третє, зі змісту поданих на резолюцію Міністра оборони України матеріалів неможливо ідентифікувати місцезнаходження і конкретні розміри земельних ділянок, які пропонувались до відчуження, а також не виявляється за можливе встановити, чи входить земельна ділянка, яка була предметом оскаржуваних рішень Криворізької міської ради, до складу земель, які пропонувались до відчуження.

Згідно відповіді Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська від 22.05.2014 на запит прокуратури вбачається, що спірна земельна ділянка дотепер перебуває на обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі як землі оборони, що підтверджується формою 405.

Також слід зазначити, що відповідно до підпункту 75 пункту 4 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011 (що діяло на час прийняття оскаржуваних рішень) саме до повноважень Міноборони України належить надання пропозицій щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил, які у даному випадку не подавались.

За таких обставин, виходячи з особливого статусу земельної ділянки, господарський суд вважає неправомірним відчуження військового майна. Приймаючи оскаржувані рішення, Криворізька міська рада перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні земельною ділянкою військового містечка-35 площею 1,2890 га попри вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 116, ст. 141, ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, ст. 317 Цивільного кодексу України, ст. 137 Господарського кодексу України, п.п. 44, 45 Положення про постійно діючу комісію з питань використання військового майна та земель оборони, які не знаходять застосування у повсякденній діяльності військ (сил), на потреби посилення соціального захисту військовослужбовців.

Наведеними діями відповідачем фактично безпідставно змінено цільове призначення земельної ділянки площею 1,2890 га із земель оборони на землі житлової та громадської забудови, без прийняття обґрунтованого рішення про це, що суперечить вимогам ст. 20 Земельного кодексу України та, відповідно до ст. 21 Цивільного Кодексу України, є підставою для визнання незаконними та підлягають скасуванню оскаржувані прокурором правові акти індивідуальної дії, видані органом місцевого самоврядування.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами (ст. 75 ГПК України).

При вирішенні питання про судові витрати, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Оскільки прокурором заявлено дві вимоги немайнового характеру, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 436,00грн. (1 218,00грн. х2) покладаються на відповідача та стягуються в доход бюджету України.

Керуючись ст.ст.1, 2, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення Криворізької міської ради № 688 від 26.10.2011 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у Військовому містечку-35 та надання її в оренду для розміщення існуючого гаражного кооперативу " повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Криворізької міської ради № 1386 від 26.09.2012 "Про внесення змін до рішення Криворізької міської ради № 688 від 26.10.2011 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у Військовому містечку-35 та надання її в оренду для розміщення існуючого гаражного кооперативу" повністю.

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, буд.1, ЄДРПОУ 33874388) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 в Відділенні банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22030001) витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2 436,00грн., видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М. Євстигнеєва

(Повне рішення складено, - 13.03.2015)