Постанова

від 03.03.2015 по справі 826/1384/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2015 року 12:25 № 826/1384/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю. при секретарі судового засідання Непомнящій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24.10.2014 року № 1846/17-01 та № 1847/17-01; визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 жовтня 2014 року № 1845/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/1384/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10 лютого 2015 року, яке відкладалось на 25 лютого 2015 року та 03 березня 2015 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 03 березня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі статті 77 пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 28 квітня 2014 року № 736, направлення на перевірку від 18 серпня 2014 року № 1246/17-01 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 08 вересня 2014 року № 1088/17-04/НОМЕР_1.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 187.1 .а пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України - заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у вересні 2012 року на суму 250,00 грн.;

- пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість, чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в звітних податкових періодах: січні 2012 року в сумі 1125,00 грн.; лютому 2012 року - 1431,00 грн.; березні 2012 року 598,00 грн.; квітні 2012 року - 337,00 грн.; травні 2012 року - 960,00 грн.; черевні 2012 року - 613,00 грн.; липні 2012 року - 921,00 грн.; серпні 2012 року - 495,00 грн.; вересні 2012 року - 579,00 грн.; жовтні 2012 року - 411,00 грн.; листопаді 2012 року - 1192,00 грн.; грудні 2012 року - 344,00 грн.; січні 2013 року - 232,00 грн.; лютому 2013 року - 456,00 грн.; березні 2013 року - 1104,00 грн.; квітні 2013 року - 940,00 грн.; травні 2013 року - 928,00 грн.; червні 2013 року - 1452,00 грн.; липні 2013 року - 908,00 грн.; серпні 2013 року - 887,00 грн.; вересні 2013 року - 803,00 грн.; жовтні 2013 року - 502,00 грн.; листопаді 2013 року - 1753,00 грн.; грудні 2013 року - 846,00 грн.;

- підпунктів 16.1.2, 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - неналежне ведення обліку витрат, що призвело до заниження оподаткованого доходу на загальну суму 99087,50 грн., в тому числі: в 2012 році на суму 45031,79 грн., 2013 році - 54055,71 грн.;

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 4 статті 1, частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в бюджет в 2012 році в сумі 15626,02 грн., в 2013 році в сумі 18757,28 грн.

Заперечення позивача на акт перевірки від 08 вересня 2014 року № 1088/17-04/НОМЕР_1 залишені без розгляду (лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 23 жовтня 2014 року доданий, аркуш справи 41, том 1).

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2014 року № 1846/17-01, яким, за порушення підпунктів 16.1.2, 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 22294,70 грн., в тому числі: за основним платежем - 14863,13 грн., за штрафними санкціями - 7431,57 грн.

- податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2014 року № 1847/17-01, яким, за порушення підпункту 187.1 .а пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30100,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 20067,00 грн., за штрафними санкціями - 10033,50 грн.;

- рішення № 1845/26-59-17-01 від 24 жовтня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 4 статті 1, частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачу нараховано штраф у розмірі 2500,46 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення 24 жовтня 2014 року № 1847/17-01 та № 1846/17-01, рішення № 1845/26-59-17-01 від 24 жовтня 2014 року - залишені без змін, скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Стосовно винесення податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2014 року № 1846/17-01, яким позивачу в порушення п.п. 16.1.2, 16.1.5 п. 16.1 ст.16, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 22294,70 грн., у тому числі за основним платежем - 14863,13 грн. та за штрафними санкціями - 7431,57 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, понесені на придбання запчастин до автомобілів. Проте, як стверджує відповідач, позивачем не надано до перевірки документів, які підтверджують використання придбаних запчастин для ремонту автомобілів.

Позивачем на підтвердження правомірності включення до складу валових витрат за 2012-2013 роки витрат на придбання запчастин до автомобілів долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, що підтверджують фактичне отримання запчастин, які були включені до складу витрат при формування оподатковуваного доходу за 2013 рік та таблиці оплат, банківські виписки на підтвердження оплати запчастин. Також, з актів списання вбачається, що позивачем використані придбані запчастини для їх подальшої реалізації шляхом проведення технічного обслуговування автомобілів з переліком наданих послуг.

Крім того, відповідачем ставляться під сумнів господарські операції позивача з ПП «Котедж».

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Котедж» укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажу № 18/01/2012 від 18 січня 2012 року, відповідно до умов якого останнє мало перевезти вантаж ТОВ «Промислово-будівельна група «Віола» за маршрутом «Чайка Київської області - Дніпропертовськ» вантажоодержувачу ПрАТ «Ерлан», на виконання якого позивачем долучено до матеріалів справи копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Промислово-будівельна група «Віола» на підтвердження належного виконання робіт (послуг) за договором-заявкою.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, підтвердженням чого є копія виписки банківського рахунку.

Крім того, з наданої позивачем довідки АА № 406630 з ЄДРПОУ одним з видій діяльності ПП «Котедж» є діяльність автомобільного вантажного транспорту, в рамках якого і був укладений укладено разовий договір-заявка на перевезення вантажу № 18/01/2012 від 18 січня 2012 року.

Відповідно до ч. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктами 16.1.2, 16.1.5 частини 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний: 16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; 16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до ч. 177.1., 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З довідки № 208 про визначення класифікаційних даних позивача вбачається, що видами його господарської діяльності за КВЕД є: вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

В перевіряємому періоді позивачем до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів в рамках здійснення господарської діяльності були включені витрати на оренду автомобілів, надання послуг з розміщення та охорони транспортних засобів, надання транспортних послуг, виплата заробітної плати та сплата нарахувань на заробітну плату, придбання запчастин до автомобілів та технічного обслуговування автомобілів, придбання паливно-мастильних матеріалів, витрати зв'язку, банківські та канцелярські витрати.

Судом встановлено, що позивачем було правомірно, в повному обсязі оприбутковано товар у відповідності до вимог чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства, що, в свою чергу свідчить про те, що позивачем в повному обсязі задекларовано в повному обсязі отриманий дохід.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності винесення вказаного податкового повідомлення-рішення не надав.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2014 року № 1846/17-01, яким позивачу в порушення п.п. 16.1.2, 16.1.5 п. 16.1 ст.16, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 22294,70 грн., у тому числі за основним платежем - 14863,13 грн. та за штрафними санкціями - 7431,57 грн. є протиправним та підлягають скасуванню.

Щодо спірного податкового повідомлення - рішення від 24 жовтня 2014 року № 1847/17-01, яким позивачу в порушення п.п.187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30100,50 грн., у тому числі за основним платежем - 20067,00 грн., та за штрафними санкціями - 10033,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Котедж» та при придбанні запчастин до автомобілів за перевіряє мий періоод, чим занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в звітних податкових періодах, що перевірялись.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно положень п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Як вже зазначалось судом, що господарські операції позивача з ПП «Кортедж», як і господарські операції з придбання запчастин мали реальний характер та економічну доцільність, а придбані запчастини в подальшому були використані з метою здійснення господарської діяльності.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2014 року № 1847/17-01, яким позивачу в порушення п.п.187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30100,50 грн., у тому числі за основним платежем - 20067,00 грн., та за штрафними санкціями - 10033,50 грн. є протиправним та підлягають скасуванню.

Стосовно спірного рішення від 24 жовтня 2014 року № 1845/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 та на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вирішено застосувати штрафні санкції в розмірі 2500,46 грн., суд зазначає наступне.

Відповідачем при проведенні перевірки встановлено заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2012 рік та 2013 роки, з яких не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету єдиний внесок, за результатами чого донараховано єдиного внеску за 2012-2013 роки у розмірі 34383,30 грн. Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішенням від 24 жовтня 2014 року № 1845/26-59-17-01 до позивача в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 та на підставі вирішено застосувати штрафні санкції в розмірі 2500,46 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464).

Відповідно до статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржено до суду вимогу від 08 вересня 2014 року № Ф-1302, що, в свою чергу, свідчить про те, що вона є неузгодженою.

Крім того, позивачем на підтвердження нарахування єдиного внеску за спірний період долучено до матеріалів справи копії звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з доказами надіслання їх електронною поштою та отримання.

Оскільки рішення від 24 жовтня 2014 року № 1845/26-59-17-01 винесене за фактом донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, що відображено у вимозі від 08 вересня 2014 року № Ф-1302, яка, в свою чергу, є неузгодженою, суд вважає його передчасним та таким, що підлягаю скасуванню.

Відповідачем, в свою чергу, не надано жодних доказів на підтвердження порушення позивачем вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 та на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону 2464.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено законності та обґрунтованості прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим та враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2014 року № 1846/17-01, яким позивачу в порушення п.п. 16.1.2, 16.1.5 п. 16.1 ст.16, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 22294,70 грн., у тому числі за основним платежем - 14863,13 грн. та за штрафними санкціями - 7431,57 грн.; податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2014 року № 1847/17-01, яким позивачу в порушення п.п.187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30100,50 грн., у тому числі за основним платежем - 20067,00 грн., та за штрафними санкціями - 10033,50 грн.; рішення від 24 жовтня 2014 року № 1845/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 та на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вирішено застосувати штрафні санкції в розмірі 2500,46 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24.10.2014 року № 1846/17-01 та № 1847/17-01.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 жовтня 2014 року № 1845/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій.

4.Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник