Ухвала

від 07.04.2015 по справі 826/1384/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1384/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24.10.2014 року № 1846/17-01 та № 1847/17-01;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 жовтня 2014 року № 1845/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу від 28 квітня 2014 року № 736, направлення на перевірку від 18 серпня 2014 року № 1246/17-01 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 08 вересня 2014 року № 1088/17-04/НОМЕР_1.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення: пп. 187.1.а п. 187.1 ст. 187 ПК України - заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у вересні 2012 року на суму 250,00 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України - неправомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість, чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в звітних податкових періодах; пп. 16.1.2, 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України - неналежне ведення обліку витрат, що призвело до заниження оподаткованого доходу на загальну суму 99087,50 грн.; п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.10.2014 року № 1846/17-01 та № 1847/17-01, а також рішення № 1845/26-59-17-01 від 24 жовтня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 с. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачу нараховано штраф у розмірі 2500,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, понесені на придбання запчастин до автомобілів.

На підтвердження правомірності включення до складу валових витрат за 2012-2013 роки витрат на придбання запчастин до автомобілів позивачем додано до матеріалів справи копії видаткових накладних, що підтверджують фактичне отримання запчастин, які були включені до складу витрат при формування оподатковуваного доходу за 2013 рік та таблиці оплат, банківські виписки на підтвердження оплати запчастин. Також, з актів списання вбачається, що позивачем використані придбані запчастини для їх подальшої реалізації шляхом проведення технічного обслуговування автомобілів з переліком наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Котедж» укладено разовий договір-заявка на перевезення вантажу № 18/01/2012 від 18 січня 2012 року, відповідно до умов якого останнє мало перевезти вантаж ТОВ «Промислово-будівельна група «Віола» за маршрутом «Чайка Київської області - Дніпропертовськ» вантажоодержувачу ПрАТ «Ерлан», на виконання якого позивачем додано до матеріалів справи копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Промислово-будівельна група «Віола» на підтвердження належного виконання робіт (послуг) за договором-заявкою.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, підтвердженням чого є копія виписки банківського рахунку.

З наданої позивачем довідки АА № 406630 з ЄДРПОУ одним з видій діяльності ПП «Котедж» є діяльність автомобільного вантажного транспорту, в рамках якого і був укладений укладено разовий договір-заявка на перевезення вантажу № 18/01/2012 від 18 січня 2012 року.

З довідки № 208 про визначення класифікаційних даних позивача вбачається, що видами його господарської діяльності за КВЕД є: вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Відповідно до ч. 177.1., 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В перевіряємому періоді позивачем до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів в рамках здійснення господарської діяльності були включені витрати на оренду автомобілів, надання послуг з розміщення та охорони транспортних засобів, надання транспортних послуг, виплата заробітної плати та сплата нарахувань на заробітну плату, придбання запчастин до автомобілів та технічного обслуговування автомобілів, придбання паливно-мастильних матеріалів, витрати зв'язку, банківські та канцелярські витрати.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2014 року № 1846/17-01 не надано.

Отже, позивачем в повному обсязі оприбутковано товар у відповідності до вимог чинного законодавства на момент виникнення спірних відносин, що, в свою чергу свідчить про те, що позивачем повністю задекларовано отриманий дохід.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2014 року № 1846/17-01, яким позивачу в порушення пп. 16.1.2, 16.1.5 п. 16.1 ст.16, п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 22294,70 грн., у тому числі за основним платежем - 14863,13 грн. та за штрафними санкціями - 7431,57 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 18.05.2012 року №1150/226/32965070 «Про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Котедж» (код ЄДРПОУ 32965070) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень 2012 року», відповідно до якого встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказаний акт не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у правочинах між ПП «Котедж» та його контрагентами мети настання реальних наслідків за січень 2012 року, зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угоди, укладеної із позивачем, такою, що не спричинила реальних юридичних наслідків.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Котедж» анульовано 17.04.2012 року, як зазначено відповідачем, при цьому разовий договір-заявка на перевезення вантажу № 18/01/2012 укладений між позивачем та ПП «Котедж» 18 січня 2012 року, тобто до анулювання свідоцтва, а відтак наведена обставина не може бути прийнята в якості підтвердження правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Котедж» та при придбанні запчастин до автомобілів за перевіряє мий період, чим занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в звітних податкових періодах, що перевірялись, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, господарські операції позивача з ПП «Кортедж», як і господарські операції з придбання запчастин мали реальний характер та економічну доцільність, а придбані запчастини в подальшому були використані з метою здійснення господарської діяльності, то, відповідно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2014 року № 1847/17-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням від 24 жовтня 2014 року № 1845/26-59-17-01 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 2500,46 грн., на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Вказане рішення винесене у зв'язку з тим, що відповідачем при проведенні перевірки встановлено заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2012 рік та 2013 роки, з якого не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету єдиний внесок, за результатами чого донараховано єдиного внеску за 2012-2013 роки у розмірі 34383,30 грн.

Разом з цим, позивачем на підтвердження нарахування єдиного внеску за спірний період долучено до матеріалів справи копії звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з доказами надіслання їх електронною поштою та отримання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржено до суду вимогу від 08 вересня 2014 року № Ф-1302 про сплату єдиного внеску.

Так, в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа №826/20035/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними та скасування вимог, зокрема вимоги від 08.09.2014 року №Ф-1302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015 року провадження у вказаній справі зупинено до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №826/1384/15.

Наведене свідчить про те, що вказана вимога є неузгодженою, а відтак судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що оскаржуване рішення від 24 жовтня 2014 року №1845/26-59-17-01 винесене за фактом донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, що відображено у вимозі від 08 вересня 2014 року № Ф-1302, є передчасним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.04.2015 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.