Рішення

від 02.03.2015 по справі 911/5613/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 911/5613/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України»

до Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни

про стягнення 5 717,08 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Пономарьова О.С. (довіреність № 5/816 від 01.11.2014 р.), Чебан О.М. (довіреність № 5/66 від 03.02.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» до Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни про стягнення 5 717,08 грн., з яких 3890,08 грн. заборгованості та 1827 грн. судових витрат.

Провадження у справі № 911/5613/14 порушено ухвалою від 29.12.2014 року та призначено справу до розгляду на 27.01.2015 року.

В судовому засіданні 27.01.2015 року оголошувалась перева на 03.02.2015 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.02.2015 року представниками сторін в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було подано клопотання про продовження строку розгляду спору. Строк розгляду справи було продовжено та оголошено перерву до 02.03.2015 року.

В судовому засіданні 03.03.2015 року позивач позовні вимоги підтримав та подав заяву про збільшення позовний вимог, в якій просив стягнути з відповідача крім заявлених в позові сумм, нарахованих за грудень 2013 року, січень-лютий та жовтень 2014 року. Також суми, нараховані за листопад 2014 року. Всього, просить стягнути 4640,21 грн. та відшкодувати судові витрат в сумі 1827 грн.

Відповідач в судове засідання 03.03.2015 року не з'явився. На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Державний заклад «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (позивач) є балансоутримувачем будинку за адресою вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А, м. Київ, за якою розміщено структурний підрозділ позивача - поліклініка (довідка про балансову належність від 18.12.2014 року № 4\753).

Позивачем, як балансоутримувачем будинку, було укладено договори з ПАТ «Київенерго» про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти та здійснюється оплата за надані послуги з опалення (договори від 18.01.2013 року № 250211 з додатковими угодами та від 25.02.2014 року № 250211), яке постачається до будівлі.

Власники та користувачі приміщень, які знаходяться в будівлі, що перебуває на балансі позивача, відшкодовують позивачу понесені витрати на оплату послуг з опалення пропорційно займаній ними площі, на підставі укладених договорів на відшкодування витрат комунальних послуг з позивачем.

Позивач зазначив, що серед інших власників приміщень в будівлі за адресою вул.Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літераА є Фізична особа-підприємець Христюк Раїса Павлівна (відповідач), яка є власником приміщення загальною площею 35 кв.м, що підтверджується копією плану на будівлю літера А по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 та договором купівлі-продажу частини нежитлового будинку від 04.01.2003 року з актом прийому-передачі.

Відповідачем, як власником приміщення, споживаються послуги з централізованого теплопостачання, однак не здійснюється відшкодування вартості таких послуг (пропорційно займаній площі), також відповідач ухиляється від укладення договору на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг з позивачем (балансоутримувачем).

Зокрема, позивач зазначив, що попередній користувач спірним приміщенням - ТОВ «Фірма Скайлайн» здійснював відшкодування витрат на оплату комунальних послуг на користь позивача на підставі договору про відшкодування витрат комунальних послуг від 01.10.2012 року № 67. Однак, у зв'язку з припиненням користування приміщенням 26.06.2013 року листом за № 61 ТОВ «Фірма Скайлайн» повідомила про розірвання Договору на відшкодування витрат від 01.10.2012 року № 67. Новий користувач приміщенням не вирішив питання про укладення договору на відшкодування витрат і, оскільки власником спірного приміщення є відповідач, позивач звертався до нього з вимогою про вирішення питання відшкодування комунальних витрат. Зокрема, листом від 28.11.2013 року за № 7/903 позивач повідомив відповідача про необхідність оформити відносини з приводу відшкодування витрат комунальних послуг та зазначив, що рахунки за відшкодування витрат з опалення приміщення, належного відповідачеві на праві власності, будуть виставлені останньому.

Таким чином, починаючи з грудня 2013 року позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату комунальних витрат балансоутримувача, які фактично надавались в належне відповідачу приміщення площею 34,3 кв.м.

Зокрема, відповідачеві були виставлені рахунки за період грудень 2013, січень 2014 року, лютий 2014 року та жовтень 2014 року: рахунок № 9 від 12.02.2014 року з актом № 11 на суму 2 009,56 грн.; рахунок № 10 від 12.02.2014 року з актом № 12 на суму 1 265,54 грн.; рахунок № 42 від 19.03.2014 року з актом № 38 на суму 453, 77 грн.; рахунок № 186 від 20.11.2014 року з актом № 174 на суму 161,21 грн., рахунок отримано відповідачем 25.11.2014 року.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги у зв'язку з заявленням 750,13 грн. комунальних витрат за листопад 2014 року, надавши докази виставлення відповідного рахунку № 208 від 11.12.2014 року та надіслання вимоги про оплату.

Позивач на виконання вимог суду надав докази фактичного понесення витрат на оплату комунальних послуг, які надаються до будівлі (рахунки-фактури та платіжні доручення, які оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи).

Оскільки відповідач, отримуючи послуги з теплопостачання, не оплатив рахунки на відшкодування витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг, які надаються в будинок, з метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача як з вимогами про укладення відповідного договору на відшкодування, так і з вимогами про оплату рахунків, зокрема на адресу відповідача надсилались листи:

28.11.2013 року листом за № 7/903 позивач звернувся до відповідача з метою врегулювання питання, пов'язаного з відшкодування витрат комунальних послуг стосовно групи приміщень 34,3 кв.м. Лист відповідач отримав 05.12.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач лист залишив без розгляду.

05.05.2014 року листом за № 7/288 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням врегулювати відносини з відшкодування витрат комунальних послуг шляхом укладення договору на відшкодування витрат комунальних послуг. До листа було надано Договір на відшкодування витрат комунальних послуг у двох примірниках та Акт звірки взаєморозрахунків на суму 3 728,87 грн. Лист відповідач отримав 15.05.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповіді не надав.

23.10.2014 року листом за № 7/630 позивач повторно звертався до відповідача з проханням сплатити борг у сумі 3 728,87 грн. та повторно надіслав рахунок № 9 від 12.02.2014 року з актом № 11 на суму 2 009, 56 грн.; рахунок № 10 від 12.02.2014 року з актом № 12 на суму 1 265, 54 грн.; рахунок № 42 від 19.03.2014 року з актом № 38 на суму 453,77 грн. Даний лист з описом поштового вкладення був отриманий відповідачем 04.11.2014 року.

12.12.2014 року позивачем на адресу відповідача надіслана вимога № 7/740 на суму 3890,08 грн. з актом звіряння розрахунків. Вимогу відповідач отримав 16.12.2014 року, заборгованість не сплатив.

Також, позивач зазначив, що згідно актів обстежень складених представником СВП «КТМ» ПАТ «Київенерго» від 04.12.2013 року № 312/007 та від 10.02.2014 року № 302/002 було обстежено приміщення споживачів, які займають частину приміщень за адресою вул. Сагайдачного/Ігоревіська, 10/5, літера А, і встановлено, що серед інших власників зазначений є відповідач, що займає приміщення 34,3 кв.м.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Також, згідно з ч 6. ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право:

1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю;

2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна;

3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг;

4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів;

5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом;

6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Оскільки, відповідач ухиляється від укладення договору на відшкодування та не здійснює відшкодування понесених позивачем втрат на оплату комунальних послуг, не відмовляється в установленому порядку від теплоспоживання, відповідні дії відповідача призводять до завдання позивачу збитків у вигляді понесених витрат на утримання належного відповідачу майна.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечував, зазначив, що правовідносини, які склалися між сторонами носять характер житлово-комунальних і відбуваються виключно на підставі договору, який між сторонами не укладався. Крім того, відповідач зазначив, що у нього була відсутня необхідність в теплопостачанні. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача не було підстав для подачі тепла до спірного приміщення.

Однак, спірний об'єкт теплопостачання (належне відповідачу приміщення), не є самостійним, а входить до єдиної внутрішньодомової мережі централізованого опалення будинку і технічної можливості припинити або обмежити теплопостачання до наведеної частини загального Об'єкту теплопостачання, не припиняючи та не обмежуючи загальне теплопостачання Об'єкту, не можливо.

Як передбачено п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Згідно ч.3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Відповідач протягом спірного періоду не звертався до Теплопостачальної організації з письмовими заявами про припинення послуг з централізованого опалення в його приміщенні. Визначені законодавством заходи по відключенню від загальної системи теплопостачання будинку не вживав. Доказів відключення від систем централізованого опалення будинку відповідачем суду не надано.

Також, як вбачається з позиції Вищого господарського суду України в постанові від 01.10.2014 року у справі № 911/4168/13, оскільки згідно приписів ч.3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, для припинення теплопостачання відповідачу було необхідно вирішити питання про від'єднання його об'єкту від загальної системи централізованого опалення будинку, що можливе виключно за його ініціативою в силу п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, згідно яких споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

При вирішенні спору у наведеній справі Вищий господарський суд України дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про відшкодування власником приміщення вартості фактично спожитих комунальних послуг.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як вбачається з викладених у позові обставин та додатково наданих пояснень позивача, сума вартості неоплаченого бездоговірного теплоспоживання заявлена до стягнення як збитки у вигляді понесених позивачем витрат на теплопостачання до приміщення відповідача (на виконання п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення та ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), в той час, як відповідач не вжив передбачених законодавством заходів щодо укладення договору відшкодування витрат на теплопостачання в разі необхідності в наданні йому послуг з теплопостачання, або своєчасного від'єднання об'єкту від централізованої системи опалення будинку, в разі відсутності необхідності в наданні послуг теплопостачання.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що теплопостачання має ознаки споживної речі, його повернення в натурі є неможливим, тому вимога позивача про відшкодування вартості теплопостачання за період фактичного споживання правомірна.

Аналогічної позиції також дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 01.10.2014 року у справі № 911/4168/13.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни (07810, Київська обл., Бородянський район, с. Мирча, вул. Шкільна, 2 кв. 2, ідентифікаційний номер 2232515423) на користь Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України» (04053, м. Київ, вул. Ю.Коцюбинського,9, код 01981856, р/р 35212001016682 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 01981856) 4640,21 (чотири тисячі шістсот сорок) грн. відшкодування витрат на оплату комунальних послуг та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.03.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін