Постанова

від 10.06.2015 по справі 911/5613/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 911/5613/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Пономарьова О.С. - дов. № 5/816 від 01.11.2013р.

Чебан О.М. - дов. № 5/66 від 03.02.2014р.

відповідач: не з'явився

від відповідача: Холод В.А. - дов. № 1471 від 15.07.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни на рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2015р. (повний текст підписано 16.03.2015р.)

у справі № 911/5613/14 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня

Міністерства охорони здоров'я України»

до Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни

про стягнення 5 717, 08 грн.

В судовому засіданні 10.06.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014р. Державний заклад «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни про стягнення 5 717, 08 грн., яких 3 890, 08 грн. заборгованості та 1 827, 00 грн. судових витрат.

02.03.2015р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив крім витрат по оплаті комунальних послуг за грудень 2013р., січень 2014р., лютий 2014р. та жовтень 2014р. на загальну суму 3 890, 08 грн., стягнути з відповідача витрати за теплопостачання за листопад 2014р. в розмірі 750, 13 грн., а всього 4 640, 21 грн. Вказана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2015р. у справі №911/5613/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни на користь Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» 4 640, 21 грн. відшкодування витрат на оплату комунальних послуг та 1 827, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни 02.04.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/404/15 від 03.04.2015р. у зв'язку перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею -доповідачем), у відпустці, відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», призначено повторний автоматичний розподіл справи № 911/5613/14.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями вказану апеляційну скаргу 03.04.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.05.2015р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад суду змінювався, розгляд справи відкладався, останній раз на 10.06.2015р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.06.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.06.2015р. заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції 10.06.2015р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, однак направив в судове засідання свого представника, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справи у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що він є балансоутримувачем будинку за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А, на підставі чого ним було укладено договори з ПАТ «Київенерго» про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти та здійснюється оплата за надані послуги з опалення (договори від 18.01.2013р. № 250211 з додатковими угодами та від 25.02.2014р. №250211).

Власники та користувачі приміщень, які знаходяться в будівлі, що перебуває на балансі позивача, відшкодовують позивачу понесені витрати на оплату послуг з опалення пропорційно займаній ними площі, на підставі укладених договорів на відшкодування витрат комунальних послуг з позивачем.

Позивач зазначив, що серед інших власників приміщень в будівлі за адресою: вул.Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А є Фізична особа-підприємець Христюк Раїса Павлівна (відповідач), яка є власником приміщення загальною площею 35 кв.м, що підтверджується копією плану на будівлю літера А по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 та договором купівлі-продажу частини нежитлового будинку від 04.01.2003р. з актом прийому-передачі.

Відповідачем, як власником приміщення, споживаються послуги з централізованого теплопостачання, однак не здійснюється відшкодування вартості таких послуг (пропорційно займаній площі), також відповідач ухиляється від укладення договору на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг з позивачем (балансоутримувачем).

Зокрема, позивач зазначив, що попередній користувач спірним приміщенням - ТОВ «Фірма Скайлайн» здійснював відшкодування витрат на оплату комунальних послуг на користь позивача на підставі договору про відшкодування витрат комунальних послуг від 01.10.2012р. № 67, однак у зв'язку з припиненням користування приміщенням 26.06.2013р. листом за № 61 ТОВ «Фірма Скайлайн» повідомила про розірвання Договору на відшкодування витрат від 01.10.2012р. № 67.

Новий користувач приміщенням не вирішив питання про укладення договору на відшкодування витрат і, оскільки власником спірного приміщення є відповідач, позивач звертався до нього з вимогою про вирішення питання відшкодування комунальних витрат. Зокрема, листом від 28.11.2013р. за №7/903 позивач повідомив відповідача про необхідність оформити відносини з приводу відшкодування витрат комунальних послуг та зазначив, що рахунки за відшкодування витрат з опалення приміщення, належного відповідачеві на праві власності, будуть виставлені останньому.

Позивач вказує, що з грудня 2013р. відповідачу виставлялися рахунки на оплату комунальних витрат балансоутримувача, які фактично надавались в належне відповідачу приміщення площею 34,3 кв.м., зокрема, відповідачеві були виставлені рахунки за період грудень 2013р., січень 2014р., лютий 2014р., жовтень 2014р.: рахунок № 9 від 12.02.2014р. з актом № 11 на суму 2 009, 56 грн.; рахунок № 10 від 12.02.2014р. з актом № 12 на суму 1 265, 54 грн.; рахунок № 42 від 19.03.2014р. з актом № 38 на суму 453, 77 грн.; рахунок № 186 від 20.11.2014р. з актом № 174 на суму 161, 21 грн., рахунок отримано відповідачем 25.11.2014р.

При збільшенні позовних вимог, позивачем заявлено також до стягнення 750, 13 грн. комунальних витрат за листопад 2014р., надано рахунок № 208 від 11.12.2014р. та докази надіслання вимоги про оплату.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ч. 6 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» балансоутримувачем будинку, окрім власника, може бути інша юридична особа, яка уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання цих послуг з кінцевими споживачами.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та частини 1 ст. 19, пунктів 1, 5 частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між сторонами по справі, як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору.

Проте, матеріали справи не містять, а позивачем не надано укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат комунальних послуг за спірний період.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Отже, колегія суддів констатує, що між сторонами відсутній договір, який би регулював взаємовідносини сторін по відшкодуванню витрат комунальних послуг.

Разом з тим, в підтвердження надання відповідачеві послуг за спірний період позивачем до матеріалів справи долучено копії рахунків за період грудень 2013р., січень 2014р., лютий 2014р., жовтень 2014р. та листопад 2014р.: рахунок № 9 від 12.02.2014р. з актом № 11 на суму 2 009, 56 грн.; рахунок № 10 від 12.02.2014р. з актом № 12 на суму 1 265, 54 грн.; рахунок № 42 від 19.03.2014р. з актом № 38 на суму 453, 77 грн. без доказів їх вручення відповідачеві для проведення оплат, крім рахунку № 186 від 20.11.2014р. з актом № 174 на суму 161, 21 грн., який отримано відповідачем 25.11.2014р., та рахунку № 208 від 11.12.2014р., який отримано відповідачем 16.12.2014р.

На основі аналізу норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що для виникнення у відповідача обов'язку з відшкодування витрат комунальних послуг необхідними є укладений між сторонами договір про відшкодування комунальних послуг, наявність первинних документів на підтвердження отримання відповідачем у приміщенні за адресою: вул.Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А комунальних послуг та їх розміру, та отримання останнім розрахункового документу з метою визначення суми, яка підлягає сплаті.

Отже, за відсутності вказаних документів, доводи позивача про існування у відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат комунальних послуг в розмірі 4 640, 21 грн. за період - грудень 2013р., січень 2014р., лютий 2014р., жовтень 2014р. та листопад 2014р. не підтверджуються матеріалами справи.

Надані ж позивачем суду розрахунки вартості за спожиту теплову енергію (а. с. 71-74) та облікові картки (а. с. 109-112) не підтверджують розмір витрат, який зазначений у рахунках за спірний період.

Крім того, з наданого суду апеляційної інстанції акту огляду приміщення № 1 від 09.06.2015р., підписаного представниками сторін, вбачається, що останніми було оглянуто приміщення за адресою: вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А, яке належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю Христюк Р.П., та встановлено, що в групі приміщень 8,4 кв. м. та у приміщенні 4,2 кв. м. по периметру приміщення під стелею проходить якась труба. За припущенням позивача вона має можливість підключення до батареї, а за припущенням відповідача не встановлено, що це за труба. При цьому, приладів обігріву до вказаної труби не підключено.

Також, колегія суддів зазначає, що звернення позивача до відповідача, зокрема, з листами та вимогами № 7/903 від 28.11.2013р., № 7/288 від 05.05.2014р., № 7/630 від 23.10.2014р., № 7/740 від 12.12.2014р. щодо вирішення питання, пов'язаного з опаленням належного відповідачеві на праві власності приміщення та необхідності оформити відносини з приводу відшкодування витрат комунальних послуг, а також укладення позивачем договорів з ПАТ «Київенерго» про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі), яке постачається до будівлі, в якій частина приміщень належить відповідачеві, не створюють обов'язку для відповідача сплачувати позивачеві кошти по відшкодуванню витрат комунальних послуг.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що за відсутності укладеного між сторонами договору з відшкодування витрат на комунальні послуги протягом спірного періоду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 640, 21 грн. позивачем належними та допустимими доказами не доведені, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2015р. у справі № 911/5613/14, прийняте із неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 913, 50 грн. судового збору сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни на рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2015р. у справі №911/5613/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2015р. у справі № 911/5613/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» - відмовити.

4. Стягнути з Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства здоров'я України» (04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9, код ЄДРПОУ 01981856) на користь Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни (07810, Київська обл., Бородянський р-н, с. Мирча, вул. Шкільна, 2 кв. 2, ідентифікаційний код 2232515423) 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи № 911/5613/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала