Ухвала

від 11.02.2015 по справі 804/3111/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2015 рокусправа № 804/3111/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі № 804/3111/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс 23» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс 23» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області: № 0003882201 від 17 грудня 2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 664 057,50 грн., в тому числі за основним платежем 2 125 457,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 538 600,50 грн.; № 0002172201 від 03 жовтня 2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 2 415 480,00 грн., в тому числі за основним платежем 1 932 384,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 483 096,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що вважає висновки податкового органу помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, відображення операцій як у бухгалтерському, так і податковому обліку здійснюється на підставі належним чином оформлених первинних документів. Усі первинні документи, що підтверджують здійснення операцій із зазначеними підприємствами, для перевірки надавалися. Будь-яких зауважень до документів з боку податкових органів не висувалося.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими. Крім того вказує, що всі операції продажу на адресу контрагентів-покупців ТОВ "Алекс 23" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Відтак, податковий орган вбачає порушення позивачем п.п. 135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.1. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1., п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки під час перевірки було встановлено факт відсутності мети одержання прибутку, спрямування діяльності на отримання доходу, виявлено, що у позивача відсутня доказова база щодо здійснення діяльності по виробництву гафрокартонної продукції, взаємовідносини з послуг по переробці давальницької сировини не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не призвели до отримання економічної вигоди.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс 23» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків та зборів, податку на додану вартість та податку на прибуток. З 12.08.2013 року по 23.08.2013 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс 23" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 по 31.12.12., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 по 31.12.12. За результатами зазначеної перевірки було складено акт перевірки від 16.09.2013 року № 372/2201/37212942 (далі -Акт від 16.09.2013 року), в якому встановлено порушення ТОВ «Алекс 23»: п.п. 135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.1. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 244980,0 грн., у тому числі: 3 квартал 2011 рік - в сумі 314949,0 грн., 4 квартал 2011 рік - в сумі 811254,0 грн., 1 кватрал 2012 р. - 417143,0 грн., 2 квартал 2012 р. - 357402,0 грн., 3 квартал 2012 р. - 293815,0 грн., 4 квартал 2012 р. - 220417,0 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1., п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1932384,0 грн., в т.ч. за періоди: серпень 2011 р. - 144297,0 грн., жовтень 2011 р. - 252161,0 грн., листопад 2011 р. - 210489,0 грн., грудень 2011 р. - 304578,0 грн., лютий 2012 р. - 125415,0 грн., березень 2012 р. - 193540,0 грн., квітень 2012 р. - 110553,0 грн., травень 2012 р. - 93146,0 грн., червень 2012 р. - 86159,0 грн., липень 2012 р. - 24292,0 грн., серпень 2012 р. - 144221,0 грн., вересень 2012 р. - 56616,0 грн., жовтень 2012 р. - 186917,0 грн.; п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 з урахуванням пп.170.1.2 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб у II півріччі 2011 року - січні-квітні 2012 року у сумі 959,40 грн. На підставі Акту від 16.09.2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення: № 0003882201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 664 057,50 грн., в тому числі за основним платежем 2 125 457,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 538 600,50 грн. (замість відкликаного податкового повідомлення-рішення від 03.10.2013 року № 0002162201), та № 0002172201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 2 415 480,00 грн., в тому числі за основним платежем 1 932 384,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 483 096,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі с вари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Досліджуючи господарську діяльність позивача шляхом аналізу первинних та бухгалтерських документів, наявних у справі, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження належними та допустимими доказами реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами.

Так, ТОВ «Алекс 23» для здійснення своєї господарської діяльності у перевіряємий період було придбано у підприємств ТОВ «Авінс Трейд» та ТОВ «НВП Металелектромаш» піддони дерев'яні (період лютий - березень 2012р - ТОВ «Авінс Трейд»; січень-лютий 2012р. - ТОВ «НВП Металелектромаш»). За договорами поставки ТОВ «Алекс 23» отримало товар, прийняло його та оплатило постачальникам в порядку та на умовах, передбачених договорами поставки. Реальність здійснення господарських операцій у визначені періодами між зазначеними контрагентами підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: договору купівлі-продажу №011211 від 01.12.2011 р., видаткової накладної №3 від 03.01.2012 р., ТТН 01АБ №655655 від 03.01.2012 р., податкової накладної № 3 від 03.01.2012 р., видаткової накладної №161 від 18.01.2012 р., ТТН 01АБ №655659 від 18.01.2012 р., податкової накладної №161 від 18.01.2012 р., видаткової накладної №288 від 31.01.2012 р., ТТН 01АБ №655661 від 31.01.2012 р., податкової накладної № 288 від 31.01.2012 р., видаткової накладної №65 від 06.02.2012 р., ТТН 01АБ №655664 від 06.02.2012 р., податкової накладної №65 від 06.02.2012 р., платіжних доручень №1137 від 15.02.2012 р., №1086 від 02.02.2012 р., №1048 від 19.01.2012 р., №1021 від 12.01.2012 р.; договору купівлі-продажу №011212 від 01.12.2012 р., видаткової накладної №256 від 27.02.2012 р., ТТН 01АБ №655668 від 27.02.2012 р., податкової накладної №256 від 27.02.2012 р., видаткової накладної №226 від 19.03.2012 р., ТТН 01АБ №655674 від 19.03.2012 р., податкової накладної №226 від 19.03.2012 р., видаткової накладної №400 від 30.03.2012 р., ТТН 01АБ № 663328 від 30.03.2012 р., податкової накладної №400 від 30.03.2012 р., платіжних доручень №1380, від 21.05.2012р., №1353 від 08.05.2012 р., №1286 від 18.04.2012 р., №1237 від 03.04.2012 р., №1226 від 21.03.2012 р., №1174 від 29.02.2012 р. Крім того, позивач мав взаємовідносини ТОВ "Геліус ЛТД" за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини № 1 від 01.11.2010 року, відповідно до якого ТОВ "Алекс 23" доручив ТОВ "Геліус ЛТД", а ТОВ "Геліус ЛТД" прийняло зобов'язання виготовити з наданої ТОВ "Алекс 23" давальницької сировини та передати готову продукцію - гафрокартон та вироби з гафрокартону. Реальність здійснення господарських операцій за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини підтверджується Договорами з постачальниками на отримання ТМЦ, послуг, заявками-заказами на виготовлення продукції, звітами виробництва про використання сировини, актами придбання та передачі як сировини так і готової продукції, видатковими накладними, сертифікатами якості, Договорами з покупцями на продаж ТМЦ, прибутковими накладними, копії яких містяться матеріалах справи.

Крім того, для ведення своєї господарської діяльності ТОВ «Алекс 23» має офісні та складські приміщення, орендовані на підставі договорів № 1 від 01.01.2012р., №1/08 від 01.08.2012р., №29 від 01.09.2012р., №28ЮІ від 09.01.2011р. (копії містяться в матеріалах справи). Позивач та його контрагенти, в тому числі ТОВ "Геліус ЛТД" мають кваліфікований персонал, задіяний у виробництві гафрокартону. На постійній основі персонал забезпечується спецодягом, проходить медичні огляди, отримує відповідні посвідчення. Підприємствами здійснюються заходи з охорони праці, пожежної безпеки тощо, що підтверджується таблицею проходження робітниками ТОВ «Алекс 23» навчання, інструктажів, медоглядів (при необхідності) і т.д. яка міститься в матеріалах справи. зазначене підтверджує підготовленість робітників для здійснення господарських операцій, відповідно до основного виду діяльності підприємства. Більше того, в тексті самого Акту перевірки прямо вказано про наявність у ТОВ "Алекс 23" та у контрагентів працюючих (робочого персоналу). Діяльність ТОВ "Алекс 23" є прибутковою, що підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку - податкові накладні подаються ТОВ «Алекс 23» у встановлені законодавством строки та наявні в ДПІ у Кіровському районі, до матеріалів справи були надані копії Балансу станом на 31.12.2011 р., 31.12.2012 р., копії Графіків доходів та витрат за 2011 та 2012 роки.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «АвінсТрейд», ТОВ «НВП Металелектромаш», ТОВ «Геліус ЛТД» та твердження апелянта про необґрунтованість посилань суду на висновок від 21.10.2013 № 2385/2386-13 експертного дослідження, проведеного на підставі заяви позивача Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, колегія суддів зазначає наступне.

Первинними документами позивача підтверджено, що у зв'язку з придбанням ТОВ «Алекс 23» товарів ТОВ «АвінсТрейд» на адресу покупця в періоді, що перевірявся, були виписані податкові накладні, ПДВ за якими включено до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди на суму 65 610,00 грн. у тому числі ПДВ - 10 935,00 грн. Отримання товарів від ТОВ «АвінсТрейд» в бухгалтерському обліку ТОВ «Алекс 23» відображено з кредиту рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками», 204 «Тара, тарні матеріали» (в частині вартості товару без ПДВ) та №64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суму ПДВ у складі вартості товару).

Як вказано у експертному висновку, при дослідженні податкових накладних експертною установою встановлено, що податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, тобто відповідають вимогам чинного законодавства України і є звітними та розрахунковими документами за даними операціями. (Детальне дослідження податкових накладних міститься в матеріалах справи в Додатку до ЕД №1)

На доводи апелянта колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, за договорами, що розглядались, було придбано товар та послуги, які використані позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Посилання суду, як на доказ у справі, в тому числі на висновок економічного дослідження № 2385/2386-13 від 21.10.2013, узгоджується з приписами ст.ст. 69, 70 КАС України, оскільки даний доказ містить інформацію щодо предмету доказування, одержаний у відповідності до закону, зокрема вказане економічне дослідження здійснено Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз за цивільною заявою позивача за результатом дослідження первинних документів позивача по господарських відносинах з ТОВ «НВП Металелектромаш», ТОВ «Авінс Трейд», ТОВ «Геліус ЛТД», не суперечить іншим доказам у справі, тобто є належним та допустимим доказом, та не є висновком судової експертизи в розумінні ст. 82 КАС України. Тобто вказаному доказу судом надана відповідна оцінка поряд з іншими доказами у справі без встановлення переваги даного доказу над іншими.

Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень; доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі № 804/3111/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай