Ухвала

від 16.08.2016 по справі 804/3111/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року К/800/9884/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Моторного О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 у справі № 804/3111/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-23» доДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс 23» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0003882201 від 17.12.2013, №0002172201 від 03.10.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт №372/2201/37212942 від 16.09.2013;

- названим актом перевірки від 16.09.2013 встановлено порушення позивачем вимог пп.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 414 980 грн., п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 1 932 384 грн.

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0002162201 від 03.10.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3 059 368,50 грн. (з яких: 2 414 980 грн. за основним платежем та 644 388,5 грн. за штрафними санкціями);

2) податкове повідомлення-рішення №0002172201 від 03.10.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 415 480 грн. (з яких: 1 932 384 грн. за основним платежем та 483 096 грн. за штрафними санкціями);

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Геліус ЛТД», ТОВ «Авінс Трейд», ТОВ «НВП Металелектромаш» за період з 01.07.11 по 31.12.12, за результатами якої складено акт №1002/2201/37212942 від 22.11.2013;

- названим актом перевірки від 22.11.2013 встановлено порушення позивачем вимог пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 125 457 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 1 932 384 грн.

- за результатами адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 4492/10/04-36-10-08-04 від 10.12.2013 податкове повідомлення-рішення №0002162201 від 03.10.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 395 311 грн. (основний платіж - 289 523 грн., штрафна санкція - 105 788 грн.) скасовано, в іншій частині - скаргу платника податків на вказане податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 03.10.2013 року № 0002172201 залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення;

- враховуючи результати адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003882201 від 17.12.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 664 057,50 грн. (з яких: 2 125 457 грн. за основним платежем та 538 600 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для визначення позивачу спірних сум грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про відсутність реальності здійснення позивачем операцій з ТОВ «Авінс Трейд», ТОВ «НВП Металелектромаш», що обґрунтовано матеріалами перевірок ТОВ «Авінс Трейд», ТОВ «НВП Металелектромаш». Також, відповідач посилається на неможливість фактичного здійснення ТОВ «Алекс 23» господарських операцій у зв'язку з відсутністю майна, персоналу та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій, в результаті чого вважає, що позивач не здійснював діяльності по виробництву гофрокартоної продукції, а постачав сировину для виготовлення гафрокартоної продукції ТОВ «Геліус ЛТД».

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з висновками відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки, з огляду на спростування таких висновків поданими позивачем доказами.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 названого Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 названого Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем придбано у ТОВ «Авінс Трейд» та ТОВ «НВП Металелектромаш» піддони дерев'яні. Досліджуючи надані позивачем докази, в тому числі первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ними підтверджено реальність здійснення спірних операцій.

Також, між позивачем та ТОВ «Геліус ЛТД» укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини №1 від 01.11.2010, за умовами якого ТОВ «Геліус ЛТД», а зобов'язується виготовити з наданої ТОВ «Алекс 23» давальницької сировини та передати готову продукцію - гафрокартон та вироби з гафрокартону. Дослідивши надані позивачем докази, в тому числі первинні документи (договір про виготовлення продукції з давальницької сировини підтверджується, договори з постачальниками на отримання товару, послуг, заявки-закази на виготовлення продукції, звіти виробництва про використання сировини, акти придбання та передачі як сировини так і готової продукції, видаткові накладні, сертифікати якості, договори з покупцями на продаж товару, прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ними підтверджено реальність здійснення спірних господарських операцій.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно заяви позивача Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено експертне дослідження №2385/2386-13 від 21.10.2013, за висновками якого документально не підтверджуються висновки акту №372/2201/37212942 від 16.09.2013 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Алекс 23» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 по 31.12.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 по 31.12.12» стосовно заниження податку на додану вартість.

Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на дату здійснення господарських операцій контрагенти позивача у встановленому законом порядку були зареєстровані як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі, податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх станцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на акти перевірки ТОВ «Авінс Трейд» від 11.09.2012 року та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП» Металелектромаш» від 09.07.2012, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обгрунтовано не прийняли доводи податкового органу про відсутність у позивача можливостей для здійснення господарської діяльності за встановлених обставин справи про наявність у позивача офісних та складських приміщень, орендованих на підставі договорів №1 від 01.01.2012, №1/08 від 01.08.2012, №29 від 01.09.2012, №28ЮІ від 09.01.2011, та наявності трудових ресурсів, що безпосередньо підтверджується актом перевірки позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит чи слугувало підставою для зменшення останньому розміру валових витрат за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку щодо правомірного формування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами здійснення господарських операцій з його контрагентами, що підтверджується наявними у справі доказами, у зв'язку з чим, з врахуванням обставин даної справи, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

О.А. Моторний