Ухвала

від 12.03.2015 по справі 826/15477/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15477/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» до Державної фінансової інспекції у м.Києві про визнання частково протиправною вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної фінансової інспекції у м.Києві про визнання частково протиправною вимоги. Свої позовні вимоги мотивував тим, що вимога відповідача є необґрунтованою та безпідставною.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано пункти 4 та 7 Вимоги Державної фінансової інспекції у м.Києві від 11.03.2014 року № 26-08-14-14/3069.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною фінансовою інспекцією в м.Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» за період з 01.01.2012 р. по завершений місяць 2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 03.03.2014 № 08-30/409. На підставі Акту перевірки Інспекцією сформовано вимогу від 11.03.2014 року №26-08-14-14/3069, в якій відповідача зобов'язано виконати наступне.

Так, у пункті 4 вимоги зазначено, що в порушення вимог ст. 509, 610, ч. 1 ст. 611 та ст. 257 ЦК України та п. 5 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість», внаслідок не вжиття Товариством заходів щодо своєчасного стягнення з 129 боржників дебіторської заборгованості, Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 989,32 тис. грн. У зв'язку з чим ПАТ «НВП «Більшовик»» зобов'язано забезпечити стягнення коштів в сумі 989,32 тис. грн., в тому числі стягнути їх з осіб з вини яких допущено порушення вимог законодавства.

Крім того, у пункті 7 вимоги зазначено, що в порушення вимог ст. 526, ст. 530 та ст. 629 ЦК України, ч. 1 ст. 193, ст. 229 ГК України, внаслідок порушення ПАТ «НВП «Більшовик»» умов договірних зобов'язань зі сторонніми суб'єктами господарювання, Товариством сплачено штрафних санкцій та пені у загальній сумі 114,9 тис. грн. У зв'язку з чим ПАТ «НВП «Більшовик»» зобов'язано забезпечити стягнення коштів в сумі 114,9 тис. грн., в тому числі стягнути їх з осіб з вини яких допущено порушення вимог законодавства.

Що стосується пункту 4 вимоги в Акті ревізії зазначено, що за наявними в Товаристві первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку станом на 01.12.2013 по бухгалтерському обліку за 129 контрагентами, рахувалась безнадійна дебіторська заборгованість, що никла за невиконання умов договорів поставки товарів або виконання робіт на загальну суму 989,32 тис. грн. та, яка є простроченою.

Зазначено, що згідно регістрів бухгалтерського обліку найбільшими дебіторами були: ТОВ НВФ «Пластмодерн» (код 16401787) на суму 810,46 тис. грн.; ТОВ «Пульсар» (код 31280949)-199,79 тис. грн.; ТОВ «Сербіна» (код 32307950) - 94,14 тис. грн.; ТОВ «СЛК «Укрліфт» (код 35228217) - 176,27 тис. гривень.

Зокрема, зазначається, що відповідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.12.2013 по субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» (код ЄДРПОУ 16401787) рахувалась дебіторська заборгованість за двома договорами на загальну суму 810,46 тис. грн., в тому числі: по договору № ДО-19/Б-2005 - 750,46 тис. грн.; по договору №ДО-48/Б-2005 - 60,0 тис. гривень.

При цьому в Акті зазначається, що станом на 01.12.2013 дебіторська заборгованість по договору від 01.06.2005 № ДО-19/Б-2005 у сумі 750,46 тис. грн. та по договору від 01.10.2005 № ДО-48/Б-2005 у сумі 60,0 тис. грн., є сумнівною, та як така що не підлягає сплаті, що призвело до завищення оборотних активів на відповідну суму, та є порушенням п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» п.5 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Крім того зазначено, що відповідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.12.2013 по субрахунку 3613 «Розрахунки з вітчизняними покупцями (оренда)» по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА МОСТ» (код ЄДРПОУ 36364457) рахувалась дебіторська заборгованість за договором від 15.10.2012 № 132/Б-2012 на загальну суму 84,5 тис. гривень, яка, як надалі вказується у Акті, є сумнівною, та як така, що не підлягає сплаті, що призвело до завищення оборотних активів на відповідну суму.

Надалі вказується, що заборгованість за зобов'язаннями набуває статусу безнадійної, щодо яких минув строк позовної давності.

Вказується, що договори про збільшення строків позовної давності в журналі реєстрації договорів не реєструвались, документи щодо звернення Товариством до суду з позовом (заявою) про стягнення зазначеної заборгованості відсутні.

Отже, як зазначено в Акті, в порушення ст.509; ст. 610; ч.1 ст. 611 та ст. 257 Цивільного кодексу України та п.5 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість», внаслідок не вжиття Товариством заходів щодо своєчасного стягнення з боржників дебіторської заборгованості, Товариству завдано матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 989,32 тис. грн.

Що стосується пункту 7 вимоги в Акті ревізії зазначено, що згідно наданих до ревізії документів, що свідчать про розрахунки за претензіями та з відшкодування збитків згідно рішень суду за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань за період, який підлягав ревізії, Товариством сплачено штрафні санкції на користь юридичних осіб на загальну суму 114,9 тис. грн., а відтак порушено вимоги ст. 526, ст. 530 та ст. 629 ЦК України, ч. 1 ст. 193, ст. 229 ГК України.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" №2939, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до п.2 Порядку проведення інспектування Держаною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р. (далі - Порядок № 550) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно положень ст. 4 Закону №2939 інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Статтею 8 Закону №2939 встановлюються основні функції органу державного фінансового контролю, зокрема здійснення державного фінансового контролю та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Частиною другою статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Відповідно до п. 1., п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно до ч. 1. ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Стосовно пункту 4 вимоги, у якій зазначено про не вжиття позивачем заходів щодо своєчасного стягнення з боржників дебіторської заборгованості, позивач під час розгляду справи заперечував та зазначив, що позивач здійснив повністю всі залежні від нього дії по проведенню претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з боржників.

При цьому, як визнається сторонами, вимоги Інспекції по суті стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «НВФ «Пластмодерн» та ТОВ «МЕДІА МОСТ».

В контексті наведеного та згідно наданих до суду позивачем матеріалів встановлено наступне.

Так, що стосується дебіторської заборгованості по договору найму № ДО-19/Б-2005 в розмірі 750,46 тис. грн. встановлено, що Рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2011 року у справі №5/289-08 позов задоволено повністю, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче-підприємство «Більшовик» неустойку в розмірі 2 660 896,80 грн.

Київським апеляційним господарським судом 11.07.2011 року прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Пластмодерн" задоволено. Рішення господарського суду Київської області від 03.02.2010 у справі № 5/289-08 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Крім того, в період розгляду справи №5/289-08 ТОВ «Пластмодерн» звернулось до Господарського суду м.Києва з позовною заявою до ПАТ «НВП «Більшовик» про визнання договору найму від №ДО-19/Б-2005 від 01.06.2005 недійсним.

Рішенням господарського суду м.Києва у справі №2/106 від 15.06.2010 за участю тих самих сторін, про визнання договору найму від №ДО-19/Б-2005 від 01.06.2005 недійсним встановлено, що жодною із сторін не було заявлено про припинення договору у строк до 28.06.2006.

Також, вищевказаним рішенням встановлено, що оскільки 31.01.2008 сторонами і складено акт приймання - передачі приміщення із найму, відповідно до якого позивач повернув приміщення відповідачу, фактично строком дії договору найму є період з 01.06.2005 по 31.01.2008.

На підставі встановлено факту у справі №2/106 Київським апеляційним господарським судом рішення господарського суду Київської області від 03.02.2011 у справі №5/289-08 було скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Також встановлено, що у зв'язку з тим, що ПАТ «НВП «Більшовик» було відмовлено у стягнення неустойки в розмірі 2 660 896,80 грн. з ТОВ «НВФ «Пластмодерн» позивач звернувся до суду про стягнення з останнього орендної плати.

У ході вирішення спору у справі №13/009-11 сторонами укладено мирову угоду від 21.06.2011, відповідно до умов якої відповідач визнає заборгованість по орендній платі перед позивачем у сумі 1197,53 тис. грн. та зобов'язується її сплатити на умовах та в порядку визначених мировою угодою.

За наявними в Товаристві первинними обліковими документами та даними регістрів бухгалтерського обліку по субрахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та 311 «Поточні рахунки в національній валюті» станом на 01.12.2013 ТОВ НВФ «Пластмодерн» перераховано на поточний рахунок позивача грошових коштів на загальну суму 1216,5 тис. грн., з них: судові витрати в сумі 18,97 тис. грн. та платежі «на виконання мирової угоди» - 1197,53 тис. гривень.

Що стосується дебіторської заборгованості ТОВ «НВФ «Пластмодерн» по договору від 01.10.2005 №ДО-48/Б-2005 у сумі 60,0 тис. грн. під час розгляду справи встановлено, що ПАТ «НВП «Більшовик» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» про стягнення неустойку в розмірі 180 000,00 грн.

Рішенням від 28.07.08 року у справі №19/248-08 господарський суд Київської області позовні вимоги ВАТ «НВП «Більшовик» задовольнив повністю.

Постановою Київського апеляційного міжобласного господарського суду від 10.10.08 р. рішення господарського суду Київської області від 28.07.08 у справі №19/248-08 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2009 року у справі №19/248-08 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.10.2008 р. і рішення господарського суду Київської області від 28.07.2008 р. змінено та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» неустойку в розмірі 120'000,00 грн. і судові витрати в сумі 1 '200 грн.

Що стосується дебіторської заборгованості ТОВ «МЕДІА МОСТ» за договором від 15.10.2012 №132/Б-2012 на загальну суму 84,5 тис. гривень, встановлено, що ВАТ «НВП «Більшовик» звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з ТОВ Медіа Мост» 84,5 тис. гривень. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 у справі №910/17182/13 у задоволенні позову ПАТ «НВП «Більшовик» відмовлено повністю. Рішення набрало законної сили.

В ході розгляду даної справи встановлено, що протягом 2010 - 2013 років юридичним відділом Товариства проводилась також і інша претензійно - позовна робота. Так управлянням з питань майнових відносин та оренди подавались службові записки на стягнення заборгованості по орендній платі.

Крім того, Рішенням Господарського суду м.Києва у справі №57/88 від 07.06.2011 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сербіна" на користь Дочірнього підприємства "Здоров'я" та Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" 96 039 грн. 49 коп. основного боргу, 960 грн. 39 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також, Господарським судом м.Києва прийнято рішення у справі №54/119 про стягнення з фізичної особи-підприємця Лобенка на користь публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик 12510,10 грн. боргу, 148,76 грн. 3% річних, 768,51 грн. пені, 134,27 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 18.05.10 р. у справі №16/141 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоне» на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик 13 грн. 61 коп. основного боргу, 1269 грн. 74 коп. пені, 871 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 355 грн. 00 коп. річних, 165 грн. 62 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Тобто, з наведеного вбачається, що позивачем до прийняття оскаржуваної вимоги вчинялися дії по проведенню претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з боржників, у т.ч. з найбільших дебіторів, що у свою чергу спростовує, викладені в акті ревізії, доводи інспекції про відсутність доказів звернення позивача до суду про стягнення такої заборгованості. При цьому, матеріалами справи підтверджується надання позивачем вказаних доказів здійсненої претензійно-позовної роботи до інспекції, зокрема листом від 08.04.2014 року №346-10.

Щодо ж до доводів інспекції про відсутність доказів реєстрації позивачем договорів про збільшення строків позовної давності в журналі реєстрації договорів, що, як вважає інспекція, призвело до несвоєчасного стягнення з боржників дебіторської заборгованості та завдання товариству матеріальної шкоди (збитків), то відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не було надано доказів відмови позивачу у позові у зв'язку із пропуском строків звернення до суду.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність з боку відповідача наявності підстав, з якими пов'язано прийняття п. 4. Вимоги про усунення порушень.

Стосовно пункту 7 вимоги, у якій зазначено про сплату ПАТ «НВП «Більшовик» штрафних санкцій та пені у загальній сумі 114,9 тис. грн. у зв'язку з чим, як зазначено у вимозі, ПАТ «НВП «Більшовик» зобов'язано забезпечити стягнення коштів в сумі 114,9 тис. грн., в тому числі стягнути їх з осіб з вини яких допущено порушення вимог законодавства, суд зазначає, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів сплати позивачем вказаних штрафних санкцій. При цьому, згідно наявних матеріалів справи судом не встановлено факту сплати позивачем вказаного розміру штрафних санкцій.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 17 березня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 13 березня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.