Рішення

від 11.03.2015 по справі 914/156/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015 р. Справа № 914/156/15

За позовом Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі

позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств, м.Львів

до відповідача: Фермерського господарства «Сільван», с.Бачів Перемишлянського району Львівської області

про стягнення 172241,11грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від прокуратури: Куцик В.Б. - прокурор

від позивача: Стадник З.Д. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Прокурором Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств, м.Львів до Фермерського господарства «Сільван», с.Бачів Перемишлянського району Львівської області про стягнення 184377,39грн., з яких 130000,00грн. основного боргу, 9773,15грн. пені, 3654,24грн. 3% річних та 40950,00грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 21.01.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2015р. Ухвалою суду від 11.02.2015р. в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено, в судовому засіданні 11.02.2015р. оголошено перерву до 23.03.2015р. для надання можливості позивачу подати обґрунтований розрахунок позовних вимог з врахуванням строку виникнення зобов'язання і пояснення з приводу заяви про застосування строків позовної давності. Ухвалою суду від 23.02.2015р. розгляд справи відкладено на 11.03.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Прокурору та представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22, 29 ГПК України.

Через канцелярію господарського суду України прокурором Галицького району м.Львова подано заяву (вх.№920/15 від 02.03.2015р.) про зменшення позовних вимог, якою заявлено до стягнення з ФГ «Сільван» 172241,11грн., з яких 130000,00грн. основного боргу, 2255,36грн. пені, 8765,75грн. 3% річних та 31220,00грн. індексу інфляції.

В судовому засіданні 11.03.2015р. прокурором подано ще одну заяву (вх.№1133/15 від 11.03.2015р.) про зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат та стягнення з відповідача 130000,00грн. основного боргу, 2255,36грн. пені, 8765,75грн. 3% річних та 29850,00грн. індексу інфляції з урахуванням місяців, в яких існувала дефляція, яку прокурором та представником позивача в судовому засіданні 11.03.2015р. підтримано. Вказані заяви прийнято судом, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 11.03.2015р. позов, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, підтримали та ствердили, що між позивачем та відповідачем - ФГ «Сільван» в грудні 2008 року укладено договір, на виконання умов якого останньому надано фінансову допомогу в розмірі 130000,00грн., яку своєчасно, у відповідності до встановленого графіку не повернуто, що й зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу заявлено до стягнення 2255,36грн. пені, 8765,75грн. 3% річних та 29850,00грн. індексу інфляції. Просили позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 11.03.2015р. не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. До матеріалів справи долучено заяву (вх.№5202/15 від 10.02.2015р.) про застосування строків позовної давності до вимог позивача в частині стягнення 50000,00грн. та відмови у їх задоволенні.

Інших заяв чи клопотань до початку судового засідання сторонами не подано.

Суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивач по справі) та Фермерським господарством «Сільван» (відповідач по справі) укладено договір №32/2008 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 17.12.2008р., за яким Львівське відділення зобов'язалось надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Сільван» в сумі 150000,00грн., а фермерське господарство - використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором термін (п.1).

На виконання умов договору, Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надано фінансову підтримку в розмірі 130000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №32 від 18.12.2008р., №42 від 24.12.2008р. та №53 від 26.12.2008р.

Згідно з п.4.1 договору, фінансова підтримка надається ФГ «Сільван» терміном до 16 грудня 2013 року. У відповідності до п.4.2 договору, фінансова підтримка повертається згідно з встановленим графіком (п.3.4.2). Так, фермерське господарство зобов'язалось повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Львівському відділенню згідно з встановленим графіком: до 01 грудня 2011 року в сумі 50000,00грн.; до 01 грудня 2012 року в сумі 50000,00грн. та до 16 грудня 2013 року в сумі 50000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, отримані відповідачем кошти своєчасно, у встановлений договором термін, не повернуто.

Так, на адресу відповідача Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надіслано претензію №110 від 18.06.2014р. про повернення в термін до 08.07.2014р. заборгованості в розмірі 139794,52грн., з яких 130000,00грн. основного боргу, а також претензію №309 від 17.11.2014р. про повернення заборгованості в розмірі 184334,65грн., з яких 130000,00грн. основного боргу, протягом десяти днів. Зазначену кореспонденцію Фермерським господарством «Сільван» отримано, проте залишено без відповіді, а заявлені у них вимоги - без задоволення.

Зазначені обставини зумовили звернення Прокурора Галицького району м.Львів в інтересах держави в особі позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 130000,00грн. основного боргу, 2255,36грн. пені, нарахованих за умовами договору, а також 8765,75грн. 3% річних та 29850,00грн. індексу інфляції, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про фермерське господарство», Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Порядок надання поворотної фінансової допомоги фермерським господарствам визначено ст.11 вказаного Закону та Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1102 (далі - Порядок).

Відповідно до цього Порядку, фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 250 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів (п.6). Фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки (п.12). Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету (п.13).

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.5.2 договору встановлено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Львівському відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанові №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши долучені до матеріалів справи розрахунки сум, заявлених позивачем до стягнення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 130000,00грн. основного боргу, 2255,36грн. пені, 8765,75грн. 3% річних та 29850,00грн. індексу інфляції, обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо заяви ФГ «Сільван» про застосування строку позовної давності до вимог позивача в частині стягнення 50000,00грн. та відмови в їх задоволенні з цієї підстави, суд зазначає, що відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, суд звертає увагу, що ст.268 ЦК України закріплено вимоги, на які позовна давність не поширюється (ч.1) та зазначено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність (ч.2). Так, згідно з ч.1 ст.50 Бюджетного кодексу України, у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні вказаної заяви відповідача слід відмовити.

Щодо розподілу господарських витрат між сторонами, суд зазначає, що Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі, в розмірі 3417,42грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Сільван» (Львівська область, Перемишлянський район, с.Бачів; код ЄДРПОУ 35873564) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (юридична адреса: м.Львів, вул.Технічна, буд.1; поштова адреса: м.Львів, вул.Замарстинівська, буд.49; код ЄДРПОУ 13817211) 130000,00грн. основного боргу, 2255,36грн. пені, 8765,75грн. 3% річних, 29850,00грн. індексу інфляції та 3417,42грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 13.03.2015р.

Суддя Щигельська О.І.