Рішення

від 11.03.2015 по справі 524/3509/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/3509/14-ц Номер провадження 22-ц/786/394/15Головуючий у 1-й інстанції Савічев В. О. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Акопян В.І., Одринської Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 серпня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства «Діліжанс і Ко» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення майнової шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03.08.2013 року в м. Кременчуці за участю автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2, що належить ПП «Діліжанс і Ко», була скоєна дорожньо - транспортна пригода. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, який був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.11.2013 року.

В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2. Оскільки на момент ДТП ПП «Діліжанс і Ко» не мав добровільного договору страхування транспортного засобу (КАСКО), а ОСОБА_2 мав договір обов'язково страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений у ПрАТ «УПСК» (серія №АС/1031497), то ПП «Діліжанс і Ко» звернувся до даної страхової компанії із заявою про здійснення страхового відшкодування. ПрАТ «УПСК» було здійснено страхове відшкодування в розмірі 15 175,41 грн.

Однак, розмір матеріального збитку за пошкоджений транспортний засіб складає 33 844,37 грн., а фактичні витрати, понесені на ремонт автомобіля становять 32 540 грн. Тому, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 невідшкодований розмір завданих збитків в сумі 17 364,59 грн., як різницю між 32 540 грн. (фактичні витрати на ремонт пошкодженого автомобіля) та 15 175,41 грн. (страхова виплата).

Представник позивача 22.07.2014 року подав до суду клопотання про залучення в якості співвідповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та, в зв'язку з цим, просив стягнути матеріальну шкоду в соділарному порядку з усіх відповідачів.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 липня 2014 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 серпня 2014 року позов Приватного підприємства «Діліжанс і Ко» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» про стягнення майнової шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» на користь Приватного підприємства «Діліжанс і Ко» матеріальну шкоду в сумі 13212,20 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» на користь Приватного підприємства «Діліжанс і Ко» у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України у повернення сплаченого судового збору 256, 70 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з підстав, визначених п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2013 року в м. Кременчуці за участю автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2, що належить ПП «Діліжанс і Ко», була скоєна дорожньо - транспортна пригода. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, який був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.11.2013 року.

В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2, що належить ПП «Діліжанс і Ко». На момент ДТП ПП «Діліжанс і Ко» не мав добровільного договору страхування транспортного засобу (КАСКО).

20.04.2013 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_2 було укладено страховий договір, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1031497 строком дії до 19.04.2014 року, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну визначено в сумі 50000 грн.

ПП «Діліжанс і Ко» звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку, а в подальшому із заявою про виплату страхового відшкодування.

На вимогу апеляційного суду ПрАТ «УПСК» було надано копію матеріалів страхової справи по ДТП від 03.08.2013р., поліс № АС/1031497 (а.с.98-131).

22.08.2011р. оцінювачем ОСОБА_4 було складено ремонтну калькуляцію № 8986 (а.с.115-118), якою вартість відновлювального ремонту визначена в розмірі 29313,62 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 4885,60 грн. Здійснюючи обрахунок вартості відновлювального ремонту, оцінювачем було визначено, що: вартість запчастин становить 21546,94 грн.; вартість ремонтних робіт - 4570,09 грн., вартість матеріалів 3196,60 грн.

Оцінювачем ОСОБА_5. було визначено коефіцієнт фізичного зносу, який становить 0,5153 (а.с.120-122).

Приймаючи рішення про розмір страхового відшкодування, страховик здійснив наступний розрахунок: 21546,94х(І-0,5153)+4570,09+3196,6=18210,49 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 3035,08грн.

В зв'язу з тим, що ПП «Діліжанс і Ко» в своїй заяві просив здійснити перерахування страхового відшкодування на розрахунковий рахунок, то сума страхового відшкодування - 18210,49 грн. страховиком була зменшена на суму ПДВ - 3035,08 грн.

Відповідно до страхового акту (аварійний сертифікат) № ОЦ/036/000/14/0679 (а.с.130), який було складено ПрАТ «УПСК», визначено розмір страхового відшкодування в сумі 15175,41 грн. (18210,49-3035,08=15175,41), яка згідно заяви ПП «Діліжанс і Ко» 03 березня 2014 року (а.с.129) була перерахована на вказаний розрахунковий рахунок (а.с.131).

В свою чергу на замовлення ПП «Діліжанс і Ко» експертом Корягіним В.В. 14.08.2013 року було складено висновок експертного товарознавчого дослідження № 145-13. Повний текст даного висновку надано на вимогу апеляційного суду (150-152). Відповідно до висновку, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_2 складає 22129,86 грн. з врахуванням зносу пошкоджених деталей. Із описової частини висновку вбачається, що вартість відновлювального ремонту без врахування зносу складає 33844,37 грн.

При цьому, позивачем фактично було витрачено на ремонт автомобіля 32540 грн. , з них -24940 грн. вартість матеріалів та 7600 грн. вартість робіт, що підтверджується рахунком № 17 від 27.03.2014р., рахунком-фактурою № 20 від 02.04.2014р., актом здачі-прийняття робіт, які видані СПД-ФО ОСОБА_7, видатковою накладною №17 від 27.03.2014р. та видатковими касовими ордерами про перерахування коштів ФОП ОСОБА_7 (а.с.39-44).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що різниця між фактичними витратами на ремонт автомобіля та здійсненою страховою виплатою підлягає стягненню із страхової компанії у відповідності до ст. 1194 ЦК України, оскільки заява позивача до страхової компанії від 09.07.2014 року про перегляд страхового відшкодування станом на 20.08.2014 року не задоволена.

Однак, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

На вимогу апеляційного суду ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було надано копію матеріалів страхової справи по ДТП від 03.08.2013 року (а.с.98-132).

Із матеріалів страхової справи вбачається, що із заявою-повідомленням про настання страхового випадку в результаті ДТП звернулось ПП «Діліжанс і Ко» 05.08.2013 року (а.с.109-110) та ОСОБА_2 06.08.2013 року (а.с.101-102).

Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-VI від 01.07.2004р. зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 1961-VI), страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового випадку.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання трахового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону -МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Із матеріалів страхової справи вбачається, що страховик 05.08.2013 року направив до місцезнаходження пошкодженого майна в м. Кременчук свого працівника ОСОБА_9 для огляду пошкодженого майна за результатами якого складено акт за участю власника транспортного засобу, в якому наведено перелік пошкоджень автомобіля «Мерседес Бенц» (а.с.111-112).

В подальшому, на підставі акту огляду ПрАТ «УПСК» було замовлено проведення розрахунку збитку у ФОП ОСОБА_10 та визначення розміру коефіцієнта фізичного зносу у ФОП ОСОБА_5 (а.с.115-124).

Таким чином, для визначення матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес» страховиком були вчинені дії по визначенню вартості пошкодженого майна у відповідності до Закону № 1961-VI.

17 грудня 2013 року ПП «Діліжанс і Ко» звернулося до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просило здійснити цю виплату на вказаний розрахунковий рахунок (а.с.129).

Відповідно до п.36.1. ст. 36 Закону № 1961-VI, рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.

Згідно страхового акту (аварійний сертифікат) № ОЦ/036/000/14/0669 від 28.01.2014 року страховиком прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 15175,41 грн. (а.с.130). Вказана сума була перерахована на розрахунковий рахунок, вказаний ПП «Діліжанс і Ко» в заяві на страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 271 від 03.03.2014р. (а.с.131).

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-VI, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахування зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентної виплати) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування може бути оскаржено страхувальником або особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (п.36.7. ст. 36 Закону № 1961-VI).

Із матеріалів справи не вбачається, що позивач у визначеному Законом № 1961-VI прядку оскаржував рішення страхової компанії щодо розміру здійсненого страхового відшкодування. При зверненні до суду, позивач в позові також не посилається на неправомірність дій страховика по розміру виплаченого страхового відшкодування в сумі 15175,41 грн.

Розмір страхового відшкодування страховиком було проведено зі зменшенням на суму ПДВ, так як це відшкодування здійснювалося безпосередньо на рахунок потерпілої особи, що відповідає вимогам п.36.2. ст.36 Закону № 1961-VI. Відповідно до цієї ж норми Закону № 1961-VI, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що твердження позивача, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, про те, що матеріали справи містять докази вартості фактичного проведеного ремонту автомобіля не є доказами того, що ПП «Діліжанс і Ко» у встановленому законом порядку направляв такі ж докази до страхової компанії та вона їх отримала. Так само матеріали справи не містять належних і допустимих джоказів того, що позивач направляв до страхової компанії висновок експертного дослідження, яке було проведено на замовлення ПП «Діліжанс і Ко».

Із матеріалів справи вбачається, що Страховою компанією було направлено ПП «Діліжанс і Ко» лист за № 237 від 05.05.2014 року, в якому наводиться роз'яснення щодо здійснення розрахунку збитку страховиком, а також роз'яснено можливість більш детального ознайомлення із документами та порядком обчислення страхового відшкодування в Полтавському обласному управління ПрАТ «УПСК» (а.с.47).

Як після проведення страхового відшкодування (03.03.2014 року), так і в подальшому будь-які дії по оскарженню рішення страховика позивачем не здійснювалися.

Колегія суддів критично ставиться до заяви ПП «Діліжанс і Ко» на ім'я ПрАТ «УПСК» від 09.07.2014 року, яка міститься на а.с.20, оскільки відмітка на цій заяви про те, що вона прийнята ОСОБА_11, здійснена без відповідного застереження щодо посади цієї особи, а також не містить відмітки про дату та вхідний номер канцелярії ПрАТ «УПСК».

Також, колегія суддів не погоджується з твердженням суду про те, що станом на 20.08.2014 року ПАТ «УПСК» заяву ПП «Діліжанс і Ко» не задовольнило, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про прийняття страховою компанією рішення про відмову в перегляді розміру виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги до ПрАТ «УПСК» не доведені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1166 ч.1 ЦК України майнова шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В Постанові Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» в п.2 зазначено, що відповідно до статей ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди (п. 9 Постанови).

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивачем фактично було витрачено на ремонт автомобіля 32540 грн. , з них -24940 грн. вартість матеріалів та 7600 грн. вартість робіт, що підтверджується рахунком № 17 від 27.03.2014р., рахунком-фактурою № 20 від 02.04.2014р. та актом здачі-прийняття робіт, які видані СПД-ФО ОСОБА_7 (а.с.42-44).

Однак, ці обставини та надані на їх підтвердження докази колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони підтверджують придбання нових запчастин на автомобіль без врахування проценту зносу станом на момент пошкодження. Окрім того, слід звернути увагу на те, що позивачем надано підтвердження щодо вартості відновлювального ремонту станом на березень-квітеть 2014 року, а не станом на момент скоєння ДТП - серпень 2013 року.

Внаслідок пошкодження транспортного засобу потерпілому відшкодовується пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягає визначена експертом Корягіним В.В. матеріальна шкода в сумі 22129,86 грн., яка була обрахована з врахуванням фізичного зносу деталей автомобіля.

Твердження позивача про те, що експертом визначена вартість ремонтних робіт в сумі 33844,37 грн. є невірним, оскільки як вбачається з описової частини висновку експертного дослідження № 145-13 від 14.08.2013 року, після встановлення суми відновлювального ремонту - 33844,37 грн., експертом на дану суму було здійснено обрахунок проценту зносу деталей та кінцево визначено розмір матеріальної шкоди (в яку входить вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість матеріалів необхідних для ремонт та вартість деталей, вузлів, які підлягають заміні) в сумі 22129,86 грн. (а.с.150-152).

Таким чином, невідшкодованою залишилася сума в розмірі 6954,45 грн., як різниця між 22129,86 грн. (розмір матеріальної шкоди з врахуванням зносу) та 15175,41 грн. (страхова виплата).

Колегія суддів, врахувавши в системному зв'язку фактичні обставини по справі та норми чинного законодавства, які регулюються відносини в сфері відповідальності за завдання шкоди вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПП «Діліжанс і Ко» невідшкодованого розміру завданої шкоди в сумі 6954,45 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до страхової компанії та часткове задоволення позовних вимог до ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При застосуванні ст. 88 ЦПК України слід брати сукупну величину всіх понесених судових витрат кожною із сторін.

Так, судові витрати, понесені позивачем складаються з : оплати судового збору в сумі 243,60 грн. (а.с.10) та витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача ОСОБА_2 в сумі 630 грн. (а.с.186). Загальний розмір судових витрат становить 873,60 грн. Пропорційний розмір задоволений вимог становить 40,04% (6954,45х100:17364,59=40,04).

Таким чином, судові витрати на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог (40,04%), що в даному випадку становить 349,79 грн., виходячи з сукупного розміру сплаченого судового збору за подачу позову до суду та понесених витрат на публікацію оголошення в пресі ((243,60+630)х40,04%=349,79).

Понесені відповідачем ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» судові витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду в сумі 121,80 грн. (а.с.71) підлягають стягненню з позивача на користь відповідача , в зв'язку із відмовою в завдоволенні позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Керуючись ст.ст. 88, 303, 309 ч.1 п.3,4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 серпня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства «Діліжанс і Ко» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення майнової шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Діліжанс і Ко» 6954,45 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'тдесят чотири гривні 45 копійок) в рахунок відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Діліжанс і Ко» 349,79 грн. (триста сорок дев'ять гривень 79 копійок) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Діліжанс і Ко» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 121,80 грн. (сто двадцять одна гривня 80 коп.) в рахунок відшкодування понесених судових витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) С.А.Гальонкін

Судді: (підпис) В.І.Акопян

(підпис) Т.В.Одринська

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.А.Гальонкін