Постанова

від 04.03.2015 по справі 816/4605/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 р. Справа № 816/4605/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Солдатенко Е.С., відповідача - Прокопчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2014р. по справі № 816/4605/14

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Фортуна Інгредієнт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20 листопада 2014 року Приватне підприємство "Торговий дім "Фортуна Інгредієнт" (далі по тексту - ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0005452202/2120.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року по справі №816/4605/14 адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "Фортуна Інгредієнт" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30 жовтня 2014 року №0005452202/2120.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Фортуна Інгредієнт" (ідентифікаційний код 37130184) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, ненадання оцінки

досліджуваним доказам, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року по справі №816/4605/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, та його представник в судовому засіданні зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.129 Конституції України, ст.ст.7,9,86,159 КАС України. Вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платником податків та зборів ПП "Фортуна Інгредієнт". Вказав на те, що надані до суду первинні документи складені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, стверджує про відсутність економічної доцільності здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 28592 грн., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0005452202/2120.

У надісланих додаткових поясненнях вказав на те, що позивачем надано до Харківського апеляційного адміністративного суду документи, які не спростовують встановлені в ході перевірки порушення, а стосуються інших періодів та не спростовують економічну недоцільність здійснення господарської операції.

Позивач, у надісланих поясненнях, а також його представник у судовому засіданні, вказав на реальність спірних господарських операції, які підтверджуються наявними та доданими до матеріалів справи доказами. Зазначив, що економічна вигода від придбання у ПП "Фортуна Інгредієнт" продуктів харчування склала 25 384, 05 грн. Стверджує, що чинним законодавством не встановлена заборона на проведення господарських операцій між підприємствами з одними й тими ж засновниками.

Так, вважає, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП "Фортуна Інгредієнт" у червні 2014 року, а також економічна доцільність здійснених операцій, повністю підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Враховуючи викладене, вважає безпідставними висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №2378/16-03-22-02-12/37130184 від 09.10.2014 щодо порушення ним вимог податкового законодавства, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 28592,00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 №0005452202/2120 таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" (ідентифікаційний код 37130184) 01.06.2010 зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 14461020000001123 (том 1 а.с. 8). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 9).

У період з 26.09.2014 року по 02.10.2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" (код 37130184) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень 2014 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 09.10.2014 складено акт №2378/16-03-22-02-12/37130184 (том 1 а.с. 207-246), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкового кредиту (занижено податку на додану вартість) на загальну суму 28592,00 грн., в тому числі у червні 2014 року в розмірі 28592,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0005452202/2120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 35740,00, в тому числі 28592,00 грн. - за основним платежем та 7148,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 70-71).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2014 року №0005452202/2120, ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" звернулось до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність спірної господарської операції підтверджується наданими позивачем належним чином оформленими первинними та іншими документами в їх сукупності, що свідчать про правомірність включення ПДВ в загальному розмірі 28591,67 грн. до складу податкового кредиту за червень 2014 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0005452202/2120 прийнято Кременчуцькою ОДПІ на підставі висновків відповідача про відсутність реальності здійснення господарської операції позивача із ПП "Фортуна Інгредієнт" за червень 2014 року. Таким чином, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 28592,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, враховуючи наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" віднесено до податкового кредиту червня 2014 року (а.с. 84) суму ПДВ у розмірі 28591,67 грн., в результаті господарської операції з придбання у червні 2014 року в ПП "Фортуна Інгредієнт" товарно-матеріальних цінностей, а саме: крохмалю кукурудзяного у кількості 19500 кг, борошна рисового у кількості 1500 кг, патоки крохмальної В/С у кількості 1000 кг, борошна рисового текстурованого у кількості 2500 кг, декстрину у кількості 25 кг, загальною вартістю 171550,00 грн., згідно договору поставки №023 від 01.04.2013 року, з урахуванням додаткових угод до нього (том 1 а.с. 105-109, том 2 а.с. 21-22).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ПП "Фортуна Інгредієнт" вказаних ТМЦ, позивачем надано до матеріалів справи копії: рахунків на оплату №Ин000002 від 03.06.2014, №Ин000003 від 03.06.2014, №Ин000011 від 26.06.2014, податкових накладних №3 від 03.06.2014, №4 від 03.06.2014, №16 від 26.06.2014 та видаткових накладних №ИН000002 від 03.06.2014, №Ин000003 від 03.06.2014, №Ин000011 від 26.06.2014 (том 1 а.с. 110-112, 117-119, 122-124).

Придбані позивачем у ПП "Фортуна Інгредієнт" товари отримувалися уповноваженим представником ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" ОСОБА_3 на підставі довіреностей від 30.05.2014 №10ф та від 26.06.2014 №23ф (том 1 а.с. 201-204).

Судом першої інстанції встановлено, що додатковою угодою до договору поставки №023 від 01.04.2014 (том 2 а.с. 21), підписаною між ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" (покупець) та ПП "Фортуна Інгредієнт" (постачальник) 29.04.2014, внесені зміни до пункту 3.2 вказаного договору, а саме, передбачено, що оплата здійснюється на розрахунковий рахунок покупця протягом 90 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

25.07.2014 року між позивачем та ПП "Фортуна Інгредієнт" було укладено додаткову угоду до договору поставки №023 від 01.04.2014 (том 2 а.с. 22), згідно з якою оплата за товар, поставлений на виконання умов цього договору, повинна бути здійснена у повному обсязі на розрахунковий рахунок покупця до 31 березня 2015 року.

На підтвердження якості продукції в матеріалах справи наявні наступні документи: свідоцтво про якість на крохмаль кукурудзяний сухий №871 від 22.05.2014; свідоцтво про якість на патоку крохмальну №1435 від 14.05.2014; паспорт якості на рисове борошно від червня 2014 року; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.05.2014 №05.03.02-04/35388 на борошно з зерна рису, гречки та вівса, виготовлене згідно з ТУ У 15.6-32686962-001:2005 "Зерно текстуроване і роздавлені та мелені продукти з нього"; свідоцтво про якість на крохмаль кукурудзяний сухий №952 від 30.05.2014; якісне посвідчення на декстрин кукурудзяний кислотний ДСТУ 4643:2006 №395 (том 1 а.с. 113-116, 120-121, 125-126).

Колегія суддів вказує на те, що наявність первинних документів (платіжних доручень, податкових та видаткових накладних) хоч і є обов'язковими підставами для формування складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення розміру даних витрат.

Так, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося представниками сторін, транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника ПП "Фортуна Інгредієнт" до покупця ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" не відбувалося, оскільки в період здійснення спірних господарських операцій вказані суб'єкти господарювання здійснювали свої господарську діяльність за однією податковою адресою: м. Кременчук, вул. Макаренка, буд. 3-Г.

Однак, колегія суддів зауважує, що позивачем а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів переміщення товару зі складу ПП "Фортуна Інгредієнт" до складу ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт", приймаючи до уваги значний об'єм товару придбаного позивачем у ПП "Фортуна Інгредієнт" (крохмалю кукурудзяного у кількості 19500 кг., борошна рисового у кількості 1500 кг., патоки крохмальної В/С у кількості 1000 кг., борошна рисового текстурованого у кількості 2500 кг., декстрину у кількості 25 кг.) та наявність різних складських приміщень. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що документи щодо здійснення купівлі продажу та вчинення дій на передачу придбаного майна від ПП "Фортуна Інгредієнт" до ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" вчинено однією особою - ОСОБА_3

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача доказів переміщення товарів, не видається можливим встановити факт передачі таких товарів на адресу позивача від ПП "Фортуна Інгредієнт", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Також колегія суддів зауважує, що позивачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів, які б засвідчували здійснення навантажувально-розвантажувальних послуг та зберігання придбаного товару, вказували на відповідальних осіб за їх зберігання, не надано доказів, що за адресою відвантаження наявні необхідні виробничі та складські потужності для зберігання зазначених партій товару.

Крім того, згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Позивачем до суду не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат у зв'язку з придбанням товару.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що з наявних у позивача документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, яким чином відбувалось переміщення товару.

З огляду на досліджені у справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" та ПП "Фортуна Інгредієнт", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах. З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо переміщення товарів, колегія суддів вважає, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

З огляду на досліджені у справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ПП "ТД "Фортуна Інгредієнт" та його контрагентом - ПП "Фортуна Інгредієнт", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах. З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Інших документів на підтвердження реальності здійснених з ПП "Фортуна Інгредієнт" господарських операцій, позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні та інші докази не підтверджують реальність спірної господарської операції та, як наслідок, правомірність включення ПДВ в загальному розмірі 28591,67 грн. до складу податкового кредиту за червень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ПП "Фортуна Інгредієнт" господарських відносин.

При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 30.10.2014 №0005452202/2120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 35740,00, в тому числі 28592,00 грн. - за основним платежем та 7148,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року по справі №816/4605/14 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п. 3 ст. 198, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2014р. по справі № 816/4605/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Торговий дім "Фортуна Інгредієнт" відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 10.03.2015 р.