Рішення

від 10.02.2015 по справі 504/494/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/897/15

Головуючий у першій інстанції Рідник І.Ю.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І.,Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ПАТ "КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.06.2007року № ODXRRX08990961 у розмірі 11232,71 грн. та судових витрат у розмірі 243,60 грн. Позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань перед банком.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, вважається належним чином повідомленою про час та місце судового засідання.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2014 року у задоволенні позову ПАТ "Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "КБ "ПриватБанк" просить рішення суду від 22 квітня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційному суді представник банку апеляційну скаргу підтримав, і уточнив, що проценти у сумі 6352,40 грн. нараховані банком від суми простроченого зобов'язання по погашенню кредитних коштів, у відповідності зі ст.625 ч.2 ЦК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

За правилами ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд 1-ої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з даним позовом лише 13.02.2014 року, тобто після спливу установленого за домовленістю сторін п'ятирічного строку позовної давності.

З такими висновками суду погодитись неможливо.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ODXRRX08990961 у формі письмової заяви по програмі кредитування "Розстрочка" (Стандарт). (а.с.6) У відповідності з договором банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 3258,19 грн., строком на 12 місяців, з 29.06.2007р. до 29.06.2008р., зі сплатою 2,0% щомісячно та сплатою щомісячної винагороди у розмірі 43,99 грн. Кошти були надані відповідачу в день надання кредиту у сумі: 2962,00 грн. для перерахування на поточний рахунок, та 296,20 грн. на сплату одноразової винагороди банку за надання фінансового інструменту. Позичальник зобов'язався повертати банку кредитні кошти, сплачувати відсотки та інші платежі шляхом внесення щомісячних платежів у сумі 352,61 грн. (а.с.6) Сторони також домовились, що згідно п. 4.2 Умов, при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 11,01% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної (простроченої) заборгованості за кредитом.

Кредит було надано позивачу, відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка"(Стандарт) та тарифів банку, з якими відповідач була ознайомлена(а.с.73).

Судовим наказом Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.05.2008 року з відповідача на користь банку стягнуто кредитну заборгованість у сумі 3882,16грн., з яких : заборгованість за кредитом - 2875 грн. 03 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 717грн. 32 коп., заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом - 219 грн. 95 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 69 грн. 86 коп., та судові витрати. Судовий наказ вступив в законну силу 18.06.2008 року. (а.с.4, цив. справа № 2-н-143/08).

За наданим позивачем розрахунком на момент подачі позову борг позивача складає: нарахування процентів на прострочену заборгованість - 6352 грн., заборгованість по комісії - 219,95 грн., заборгованість по пені - 7438,68 грн. (а.с.5,133-134,136)

За змістом ст.ст.256, 267ч.3 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За роз'ясненням Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"( п.31) із змінами внесеними постановою № 7 від 07.02.2014р., при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв'язку з цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність."

Вбачається, що в процесі розгляду справи відповідач заяви про застосування строку позовної давності не подавала.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції помилково вважав за можливе застосувати строк позовної давності без заяви відповідача, пославшись на п. 31 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 в редакції, яка на момент ухвалення рішення уже не була чинною.

Разом з тим, з усіма заявленими позивачем позовними вимогами у повному обсязі погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, нарахування комісії та пені після закінчення строку дії договору не передбачено. Строк кредитного договору сторонами визначено до 29.06.2008р. Судовим наказом вся кредитна заборгованість стягнута, тобто договірних правовідносин між сторонами немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачається, що сторони за прострочення зобов'язання по погашенню кредитних коштів передбачили стягнення 11,01% в місяць або 132,1% річних.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

За роз'ясненням постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (п.17) зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином, відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Позивач не врахував вказаних роз'яснень та встановивши, що судовим наказом з відповідача заборгованість за тілом кредиту була стягнута у повному обсязі, помилково вважав про продовження дії умов кредитного договору після проведення такого стягнення, та про можливість нарахування комісії і пені.

Із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є й судовий наказ, припинилися правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, комісії, пені. Разом із тим виникло грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України.

Із пояснень представника позивача та наданого розрахунку вбачається, що розмір відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість складає 6352 грн.

А відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по відсоткам за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 6352,40 грн. та у решті позову відмовити.

За таких обставин, в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.3,309,313-314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2014 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (код 14360570) заборгованість по відсоткам за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 6352,40 грн., та компенсацію понесених судових витрат у сумі 204,62 грн.

У решті позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. Дрішлюк Є.С. Сєвєрова