Ухвала

від 12.02.2015 по справі 2а-13914/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/37408/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року

у справі № 2-а-13914/11/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Теплоелектроцентраль-3»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, позов Закритого акціонерного товариства «Теплоелектроцентраль-3» (далі - ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000200818 від 12 травня 2011 року, № 0000190818 від 12 травня 2011 року та № 0000300818 від 29 липня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Крім того, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» за січень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех» за жовтень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Полтава-Промтехнологія» за період з вересня по листопад 2009 року та за період з березня по червень 2010 року, Приватним підприємством «Полтавабудсервіс» за період з січня по червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1128/18-010/30657701 від 20 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000200818 від 12 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 868,75 грн. (12 695,00 грн. - основний платіж, 3 173,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000190818 від 12 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 238 892,50 грн. (2 591 114,00 грн. - основний платіж, 647 778,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 0000190818 від 12 травня 2011 року скасовано в частині збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 187 499,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000300818 від 29 липня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3» пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспетех», ТОВ «НВП «Полтава-Промтехнологія», ПП «Полтавабудсервіс» з огляду на фіктивний характер здійснення розглядуваних господарських операцій.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок зазначених суб'єктів господарювання, в яких вказано про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, первинних бухгалтерських (податкових) документів, які б могли підтвердити правомірність формування постачальниками позивача податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, валових витрат та валового доходу, а також викладено думки про те, що укладені названими юридичними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено в пунктах 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру проведених операцій позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені акти виконаних підрядних (будівельних) робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних (будівельних) робіт типової форми № КБ-3, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, договірні ціни, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки та довідки.

Податковими органом, крім того, не заперечується, що понесені ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на невідповідність змісту укладених позивачем з контрагентами договорів вимогам цивільного та господарського законодавства, як на підставу для відмови в задоволенні позову, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, позаяк оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, як-от цивільного або господарського.

А відтак, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо реального характеру проведених операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальників або від дотримання ними податкової дисципліни, висновок судових інстанцій про відсутність у відповідача в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати обґрунтованим.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.