Ухвала

від 24.02.2015 по справі 826/4540/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2015 р. м. Київ К/800/56184/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 у справі №826/4540/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.06.2013 №0004542260 та №0004532260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Спецекспертгруп» та ТОВ «Голден Україна» за період з 01.06.2010 по 30.04.2013, за наслідками якої складено акт від 04.06.2013 №629/22-6/37859578 про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 77417,00 грн., а також пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 81731,00 грн.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013:

- №0004542260, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102164,00 грн., у тому числі основний платіж в сумі 81731,00 грн. та 20433,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0004532260, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 96771,00 грн., у тому числі основний платіж в сумі 77417,00 грн. та 19354,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність законних підстав для формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Спецекспертгруп» та ТОВ «Голден Україна», встановивши, що господарські операції з названими контрагентами формально оформлені, є безтоварними та не потягли за собою зміни в активах позивача шляхом придбання товару (робіт).

В обґрунтування викладеного, суди попередніх інстанцій відзначили про те, що позивачем не надано доказів існування «згоди» ТОВ «Айкон-МПБ» (генеральний підрядник) на залучення позивачем субпідрядників, не обґрунтовано доцільність укладання договорів, як з ТОВ «Спецекспертгруп», так і з ТОВ «Голден Україна», предметом яких є виконання одних й тих самих робіт (роботи по вентиляції) на одному й тому ж об'єкті. При цьому у ТОВ «Спецекспертгруп», згідно витягу з ЄДРПОУ, відсутній вид діяльності пов'язаний з будівельними роботами і на спростування цього позивачем не була надана суду відповідна ліцензія. Також суди критично поставились до наданої позивачем на підтвердження виконання договору поставки від 20.12.2012 №14 характеристики товару, оскільки остання була видана не постачальником продукції, а іншим підприємством. А також те, що позивач не обґрунтував неможливості виконання певного обсягу робіт власними засобами, економічну та ділову доцільність залучення контрагентів для виконання певного виду робіт.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення пункту 198.6 статті 198, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Між тим суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише обмежились висновками про доцільність укладання договорів позивачем з контрагентами, зокрема, вдалися до аналізу змісту договорів, укладених з ними; звернули увагу на невідповідність виду діяльності контрагентів, вказаному в ЄДРПОУ, характеру виконаних ними робіт; відсутність у ТОВ «Спецекспертгруп» ліцензії на провадження будівельної діяльності; а також на недопустимість як доказу характеристики товару наданої позивачем на підтвердження виконання договору поставки від 20.12.2012 №14.

Водночас, слід відзначити, що наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

А відтак правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Між тим, суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи висновок про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами послалися на письмові пояснення позивача, з яких встановили, що за умовами договорів позивач лише за згодою ТОВ «Айкон-МПБ» може долучати субпідрядників до виконання робіт визначених договорами, при цьому, не навели жодного мотивування в якій формі, на думку суду, ця згода повинна бути викладена. А також, з огляду на наявність в матеріалах справи договорів позивача з ТОВ «Айкон-МПБ» (т. І, а.с. 122,167), не послались на відповідні пункти догорів, з яких зробили такий висновок.

Надаючи оцінку обставинам справи, суди також врахували те що, предметом договорів як з ТОВ «Спецекспертгруп», так і з ТОВ «Голден Україна» є виконання одних і тих самих робіт (роботи по вентиляції) на одному й тому ж об'єкті (в фізкультурно-оздоровчий комплекс за адресою: місто Київ, вулиця Ярославська, 56А), при цьому вказали, що доцільність їх укладення позивачем не обґрунтовано, а ТОВ «Спецекспертгруп» не властивий вид діяльності пов'язаний з будівельними роботами і на спростування цього позивачем не була надана суду відповідна ліцензія.

По-перше, в матеріалах справи (т.І, а.с. 48-49) міститься ліцензія ТОВ «Спецекспертгруп», що надає дозвіл на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, в тому числі і робіт з монтажу інженерних мереж (вентиляції і кондиціонування повітря), у зв'язку з чим висновки судів спростовуються матеріалами справи.

По-друге, звертається увага, що відсутність ліцензій та не зазначення певного виду економічної діяльності у витягу ЄДРПОУ, не є безумовною підставою для висновків, про відсутність фактичного виконання спірних договорів, зокрема у ЄДРПОУ зазначаються основні або основний вид діяльності, тобто не усі, що передбачені статутом .

Також, не можна вважати обґрунтованим висновок судів про недоведеність позивачем неможливості самостійно та власними силами виконати договірні зобов'язання перед генеральним замовником робіт, тобто без залучення контрагентів. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо). А тому відсутні підстави виключати з податкового обліку витрати на оплату послуг (у тому числі й по ПДВ) лише з тих мотивів, що платник може самостійно виконати відповідні роботи власними силами без залучення інших постачальників.

В свою чергу, суб'єкт господарювання не зобов'язаний виконувати будівельні роботи власними силами з огляду на те, що для таких цілей існують інститути підряду і субпідряду.

Разом з цим, як вбачається з судових рішень, оцінка судами обставинам фактичного об'єму виконаних робіт та їх складності у співставленні з терміном їх виконання за договором та задіяній кількості трудових ресурсів взагалі не надавалась.

Крім того, суди на спростування реальності господарських операцій позивача з контрагентами послались на протоколи допиту директора та засновника ТОВ «Спецекспертгруп» від 15.02.2013 та на лист прокуратури міста Києва від 19.03.2013, котрим жодної оцінки не надали.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, для правильного вирішення цього спору судам слід було вичерпно з'ясувати дійсний економічний зміст господарських операцій, виконанням яких опосередковувалися зобов'язання сторін за названими договорами. Також не належне та не повне дослідження та відсутність належної оцінки первинних документів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів у цій частині.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, в сукупності з іншими доказами, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош